Фармакологія
«Амоксиклав» належить до групи комбінованих антимікробних препаратів. Основний протибактеріальний ефект забезпечений наявністю в його складі амоксициліну – пеніцилінового антибіотика, що відрізняється широким спектром ефективності. Другий компонент – клавуланова кислота. Засіб пригнічує активність бета-лактамази, що продукується патологічної мікрофлорою. Завдяки цій речовині амоксицилін не руйнується: кислота вступає в міцні зв’язки з бета-лактамазой, формуючи не мають фармакологічної активності комплекси.
Випробування показали, що амоксицилін показує виражений ефект при зараженні широким спектром патологічних мікроорганізмів. Деякі інфекційні агенти стійки до дії амоксициліну, але «Амоксиклав» показує результат за рахунок наявності другого активного компонента – клавуланової кислоти. Такий комплекс результативний при терапії заражень листериями, пептрострепто-, пепти-, стрепто-, ентеро-, стафілококами, моракселлами, протея, клебсиелл, бактероїдами, клостридиями, актиноміцетами.
Кінетика основних з’єднань досить близька один до одного, завдяки чому відсутній взаємний вплив компонентів. Незабаром після вживання препарату відбувається швидке всмоктування, а максимальна концентрація у плазмі в середньому фіксується через годину після прийому. Використання з трапезою не коригує показники всмоктування сполук. Напіввиведення амоксициліну оцінюється в середньому в 80 хвилин, кислоти – в 60-70 хвилин.
Встановлено, що обидва активних компонента здатні проникнути в органічні рідини. Осередки накопичення – матка, яєчники, середнє вухо, синуси верхньої щелепи, дихальна система, перитонеальна рідина. Компоненти можуть проникнути крізь гематоенцефалічний бар’єр, що робить можливим застосування Амоксиклаву» при менінгіті. Встановлено, що речовини, що містяться в ліках, проходять крізь плаценту та виділяються з молоком матері-годувальниці.
