Композиція і рима
У цьому вірші рядки, звернені до відлуння, хоча синтаксично це звернення відсутня. Тільки по заголовку зрозуміло, з ким говорить ліричний герой, якщо прибрати назву, то вірш перетвориться на загадку.
Останнє речення є висновком всього вірша. Композиційною основою тут виступає психологічний паралелізм. Тобто автор зіставляє ехо як природне явище з роллю поета.
Щоб висловити таку складну філософську думку, Пушкіну довелося вдатися до складної форми – секстинам. Тут простежується рідкісна для секстин рифмовка: ааабаб. До того ж всі чоловічі рими, а це створює особливий ритм.
Саме короткий вірш Пушкіна «Ехо» побудоване як загадка: що тут описується, але що саме, поет не називає. Пушкін, як і личить справжньому генієві, відбив невблаганний самотність поета. В яку б епоху той не творив, він завжди буде відторгнутий суспільством.
