Діагностика
Наявність аортального стенозу нерідко можна визначити навіть за зовнішнім виглядом хворого. Людина виглядає блідим, у нього спостерігається звуження судин, а на пізніх стадіях виникає синюшність шкірних покривів і периферичні набряки.
При проведенні перкусії вдається визначити розширення меж серця вліво та вниз, а обмацування дозволяє виявити зміщення верхівкового поштовху і тремтіння в яремній ямці систолічного характеру.
Також при даній патології лікар виявляє грубий систолічний шум над мітральним клапаном і аортою.
Всі перераховані прояви вдається виявити за допомогою проведення фонокардиографии – даний метод спеціально створений для реєстрації шумів і тонів серця з допомогою фонокардиографа.
Ще пацієнту необхідно буде пройти ЕКГ, так як отримані в ході цієї процедури дані допоможуть визначити ознаки аритмії, гіпертрофії лівого шлуночка і блокади.
Крім цього, необхідно зробити рентген. На отриманому зображенні виявляються ознаки легеневої гіпертензії, розширення тіні лівого шлуночка, постстенотическая дилатація аорти і характерна аортальна конфігурація серця.
Знадобиться для встановлення діагнозу пройти і ехокардіографію. Вона допоможе виявити, чи є гіпертрофія стінок лівого шлуночка і потовщення заслінок клапана, а також дізнатися, наскільки обмежена амплітуда руху стулок клапана в систолу.
Щоб виміряти градієнт тиску, хворого направляють на зондування порожнин серця. За підсумками цієї процедури можна зробити висновки, що стосуються ступеня розвитку патології.
За допомогою вентрикулографії можна виявити мітральний супутню недостатність, а коронографію та аортографія дозволяють провести диференціальну діагностику аортального стенозу серця з ІХС і аневризмою висхідного відділу аорти.
