Сутність та види атрофічного риніту
Поняття «атрофія» передбачає патологічний стан, що супроводжується сильним витончення шкіри, слизових оболонок і органів, які можуть бути розташовані в різних місцях організму.
Атрофічний риніт – це хронічне запальне захворювання, що зачіпає носову слизову і приводить до її стоншення. У процесі розвитку хвороби також порушується функціональний стан інших структур, локалізованих у слизовій оболонці. В їх число входять: чутливі закінчення нервів, які відповідають за нюх, мікроциркуляторні судини, залози, що виробляють слиз, який захищає порожнину носа від висушування. Також в окремих випадках патологія може торкнутися кісткові і хрящові тканини.
В залежності від причин і особливостей розвитку виділяються два основних типи хронічного атрофічного риніту:
- первинний, який характеризується розвитком стоншування носової слизової оболонки і всіх структур, які входять до її складу, після чого до них додається процес запалення;
- риніт вторинний, розвиток якого відбувається навпаки: тривале запалення, сталося в силу різноманітних причин, атрофує слизову.
Первинна форма має таку назву, як озена, тобто смердючий нежить. Захворювання завжди супроводжує появу гнильних процесів при диханні відчувається неприємний запах. Якщо він залишається в протягом довгого часу, центр головного мозку, що відповідає за нюх, «звикає» до такого стану, і вже не помічає його. Проте оточуючі люди завжди будуть відчувати цей запах.
