Деякі особливості
Згідно з офіційною інформацією, «Бісептол» можна використовувати, якщо встановлено зараження кишковою паличкою, холерним вібріоном, хламідіями. Компоненти препарату ефективні проти інфекційних агентів, що провокують черевний тиф, гонорею, дифтерію, лейшманіоз. Медикамент застосовують при грибковому зараженні, але тільки при попередній перевірці чутливості – список агентів, які вирішує таким чином, досить обмежений.
Немає сенсу приймати «Бісептол», якщо заражений організм синьогнійною паличкою, спирохетами. «Бісептол» неефективний проти лептоспіри. При використанні препарату при захворюванні, викликаному чутливими до препарату агентами, є ризик неефективності терапевтичного курсу. Це пояснюється підвищенням імунітету патологічних форм життя. Перед початком лікування обов’язково проводять тест на чутливість інфекційного агента до засобу, тільки після цього починають прийом.
Відомо, що «Бісептол» показує виражений ефект при зараженні деякими мікроорганізмами, стійкими до інших медикаментів сульфаніламідного класу.
Максимально високий рівень концентрації активного з’єднання в кровоносній системі фіксується через пару годин з моменту використання, зберігається близько семи годин. Компоненти «Бисептола» виявлені в слині, рідини спинного мозку, різних органах і тканинах, включаючи передміхурову залозу.
