Історична довідка
У минулі часи, коли Бугазская коса стала частиною дельти річки Кубані, тут проживали меоти. Вважається, що цей народ споріднений сарматів і скіфів, а мова у них був іранський.
Пізніше на косі з’явилися греки і облаштували тут рибальські селища, а ще пізніше – з гір спустилися адиги. Колись тут проходила дорога, по якій з’єднувалися грецькі поліси. З часом через шторми та постійних вітрів узбережжі перестало бути цілісним.
Сам Кизилташський лиман отримав свою назву в період Орди, в буквальному перекладі означає «Червоний камінь». Дійсно, води в лимані насичені сірководнем, тому камені на березі мають червонуватий відтінок. А два століття тому на косі навіть планували відкриття грязелікарні.
Сучасна Благовіщенська станиця з’явилася на місці рибальського поселення ще в 1836 році. Основними жителями були кубанські козаки, які і дали таку назву своєму населеному пункту в честь свята Благовіщення.
У Радянський період в станиці працював рибний завод, а на півдні коси почали зводити піонертабору і бази відпочинку. А в період Другої світової війни за косу йшли жорстокі бої, коли наші війська намагалися прорвати «Блакитну лінію» німців і потрапити на Таманський півострів. До недавнього часу на косі навіть залишався німецький ДОТ, але його вже розібрали. Періодично в піску можна знайти гільзи та інші артефакти того періоду.
Бугазская коса є найкоротшим шляхом від станиці Благовіщенській до селища Веселівка, але доведеться близько 20 кілометрів їхати по грунтовій дорозі.
