Лікування червоного вовчака не завжди приносить очікуваний результат. У першу чергу тому, що рідко вдається розпізнати причини цього аутоімунного захворювання, що вражає судини і сполучні тканини. Вивченням даної проблеми займаються фахівці різних медичних галузей. Встановити діагноз без проведення якісної діагностики практично неможливо, так як лікарів зазвичай збивають з пантелику вторинні захворювання, які розвиваються на тлі системної червоної вовчака. Симптоми і лікування цієї недуги присвячена дана стаття.
Причини недуги
Судячи по більшості фото, лікування червоного вовчака частіше потребують жінки. На цей факт вказує і медична статистика: чоловіки страждають цим захворюванням набагато рідше, вкрай рідко хвороба діагностується і серед молодих хлопців.
Одні дослідники стверджують, що спадкова схильність – основна причина червоного вовчака. Лікування захворювання, спровокованого мутований генами, на їх думку, не принесе стабільного результату. Порушення, виникнувшими на генетичному рівні, що негативно впливають на імунну систему, змушуючи її діяти не на захист, а проти організму.
Інші фахівці вважають, що основним чинником цієї патології служить зараження вірусною інфекцією. В якості аргументів даній версії виступають численні лабораторні експерименти та випробування вчених, проведені в останні роки. Вважається, що вірус проникнув в організм, стимулює вироблення «неправильних» антитіл: замість того щоб знищувати хвороботворні мікробіоту, вони починають активно боротися з власними тканинами. Необхідність лікування червоного вовчака складно переоцінити. Без відповідної терапії недуга може призвести до появи небезпечних захворювань нервової, дихальної, серцево-судинної систем, органів кровотворення.
Існує ще одна форма червоного вовчака – дискоїдний. Лікування цієї патології відрізняється від терапії, до якої вдаються у разі діагностування системного вовчака. Дискоїдний форма на сьогоднішній день визнана інфекційно-алергічних, аутоімунних недугою, незважаючи на те, що патогенез захворювання до кінця не вивчений. У крові хворих з цим захворюванням визначається надмірна кількість гамма-глобулінів. При цьому у висновках фахівців про лабораторні дослідження кісткового мозку часто згадується про наявність специфічних патологічних клітин. Таким пацієнтам необхідно термінове лікування – дискоїдний червоний вовчак пригнічує функції кори надниркових залоз, що викликає порушення в роботі репродуктивної, ендокринної систем, метаболічних процесах.
Як проявляється зовні
Захворювання розвиваються за однаковим для всіх хворих сценарієм, незалежно від його справжньої причини. Симптоми системного червоного вовчака і лікування цього захворювання багато в чому залежать від індивідуальних особливостей організму пацієнта, його віку, наявності додаткових хронічних захворювань та інших факторів.
Вираженість ознак патології впливає не тільки на самопочуття, але і на образ життя пацієнта. Стан хворого швидко погіршується без належного лікування. Симптоми системного червоного вовчака, які виникають на ранній стадії розвитку хвороби:
- Запалення дрібних суглобів. Зовні захворювання нагадує артрит, для якого характерна припухлість, сильна біль в руках і ногах, руки при цьому деформуються, набрякають і червоніють. Великі суглоби (тазостегнові, колінні) набагато рідше залучаються в патологічний процес.
- Виражений остеопороз. Надходить в організм кальцій практично не засвоюється. Про дефіцит його вмісту в кістковій тканині фахівці дізнаються з рентгенографічного знімка.
- Висип на епідермі – ще один симптом червоного вовчака у дорослих. Лікування висипань, як правило, не потрібно. Зміни на шкірі стають візуально помітними після перебування хворого на сонці. По мірі прогресування хвороби невеликі осередки розростаються, зливаючись у єдине велике пляма, вкрите лусочками відшаровується шкіри. Епідерміс стає тоншим, на ньому формуються дрібні рубці, які згодом досить непросто усунути.
Крім уражень суглобів, хрящів і кісток, хворі часто скаржаться на субфебрильное підвищення температури тіла, втомлюваність, яка не проходить навіть після відпочинку, загальну слабкість, стрімке схуднення. При червоному вовчаку на щоках, носі, волосистої частини голови може виступити еритема.
Крім зовнішніх симптомів, які доставляють хворого швидше, психологічний дискомфорт, ніж фізичний, варто відзначити й інші клінічні ознаки цього аутоімунного захворювання. До них відносять прояви міокардиту, перикардиту, плевриту – запальних процесів, що протікають в серці та легенях. На тлі цих порушень виникає аритмія, розвивається хронічна серцева недостатність. Нерідко патології супроводжують розлади ЦНС і шлунково-кишкового тракту.
Способи діагностики
Лікування системного червоного вовчака обов’язково має передувати комплексне обстеження. «Стандартної» тріади проявів у пацієнта буде цілком достатньо для того, щоб лікар запідозрив недугу. Мова йде про:
- висипаннях на шкірі;
- запальних процесах у серці, легенях;
- остеопорозі і ураженні суглобів.
Без лабораторних та інструментальних досліджень неможливо підтвердити діагноз і почати лікування. Діагностика червоного вовчака на ранніх етапах включає в себе:
- Клінічний аналіз крові. Для гострої стадії захворювання характерне збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), зниження показників лейкоцитів і лімфоцитів. У хворого з червоним вовчаком іноді виявляють гемолітичну або гіпохромну анемію, яка буває викликана хронічним запаленням, інтоксикацією, внутрішніми кровотечами.
- Загальний аналіз сечі. У хворих з аутоімунними захворюваннями в сечі виявляють білок, кров, лейкоцити в різного ступеня вираженості, що свідчать про зміну в роботі нирок.
- Біохімічний аналіз крові. Таке дослідження проводять, як правило, щоб об’єктивно оцінити ступінь функціональності внутрішніх органів і систем.
Крім лабораторних, не менш важливими є інструментальні методи діагностики:
- рентгенографія і КТ органів грудної клітки;
- Ехокг для виявлення легеневої гіпертензії;
- електрокардіограма, моніторування ЕКГ за Холтером;
- УЗД органів черевної порожнини, езофагогастродуоденоскопія;
- електроенцефалографія, КТ, МРТ головного мозку.
Основні принципи терапії
Буквально кілька десятиліть тому прогноз для осіб, які страждають вовчак, не можна було назвати втішним. Але за останні роки медики зробили величезний прорив. За умови проведення ранньої діагностики, призначення і прийому ефективних препаратів пацієнти набувають непогані шанси вести повноцінне життя.
Схема лікування червоного вовчака медикаментами складається суто індивідуально для кожного пацієнта залежно від перебігу захворювання, стадійності захворювання, вираженості симптомів. Терапія здійснюється в амбулаторних умовах, але госпіталізація хворого може знадобитися в тому випадку, якщо:
- протягом тривалого часу спостерігається стійка лихоманка, яка не збивається жарознижувальними засобами;
- у нього передінфарктний або передінсультний стан, підозра на пневмонію, небезпечні порушення ЦНС;
- свідомість пацієнта угнетено;
- стрімко падає рівень лейкоцитів у крові;
- прогресують інші симптоми.
Лікування червоного вовчака нерідко передбачає участь вузькопрофільних спеціалістів (кардіолога, нефролога, пульмонолога, ревматолога). Основною метою терапії цього захворювання є не тільки усунення симптомів, але і збереження повноцінної життєздатності організму. На даний момент тривалість життя пацієнтів з цим аутоімунним захворюванням набагато довше, ніж та, якою можна було досягти, наприклад, 20 чи 30 років тому. Успіх більшою мірою залежить від адекватності терапії та відповідального підходу пацієнта до виконання всіх лікарських приписів.
Гормонотерапія
Оскільки в основі патології лежить патологічна аутоімунна реакція організму, домогтися більш-менш стабільних результатів і поліпшити стан пацієнта можна, лише подолавши її. Лікування червоного вовчака у дорослих передбачає застосування препаратів з декількох груп. Одними з них є гормоносодержащее ліки.
Вважається, що саме глюкокортикостероїди допомогли зробити величезний стрибок у лікуванні червоного вовчака. Гормональні препарати відмінно борються із запаленням і пригнічують імунітет. Якщо вірити статистиці, то задовго до введення в терапевтичну схему кортикоидов, хворі не долали навіть п’ятирічний поріг виживаності після встановлення діагнозу.
Гормони здатні допомогти при раптових загостреннях захворювання, які негативно відбиваються на функціональності нирок. Разом з тим кортикостероїди мають масу побічних ефектів, серед яких поганий настрій, втрата ваги, порушення в роботі ендокринної системи. Крім того, препарати, що містять гормони при тривалому застосуванні викликають звикання, вони ж підвищують ризик ураження кісткової тканини й розвитку остеопорозу, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету. Стероїди в лікуванні червоного вовчака приймають всередину.
Головний показник результативності гормонотерапії – це тривалість ремісії при підтримці невеликими дозами ліків, зниження активності патологічного процесу, стійке задовільне самопочуття. Найбільш поширеним кортикостероидным препаратом, який призначають при системному і дискоїдному червоному вовчаку, є «Преднізолон». На стадії загострення призначають в добовій дозі не більше 50 мг на один кілограм маси тіла дорослого пацієнта. В період ремісії дозу зменшують до 15 мг.
З деяких причин лікування гормонами виявляється неефективним. Зокрема, дію препаратів нейтралізується, якщо приймати таблетки нерегулярно. Не принесуть користі стероїди і в тому випадку, якщо була неправильно підібрана доза або лікування було розпочато занадто пізно.
Побічні ефекти від гормонів
Так як вовчак хворіють переважно представниці жіночої статі, багато з них переживають про ймовірні побічні ефекти цих стероїдних препаратів. Частіше пацієнток хвилює ризик можливого набору ваги. Тут важливо розуміти, що без лікування гормонами прогноз не буде вселяти оптимізму. До того ж дуже часто страхи і домисли про прийом гормонів перебільшені. Багато людей змушені приймати стероїди протягом не одного десятиліття поспіль, при цьому побічні ефекти розвиваються далеко не у кожного.
Крім набору ваги, більш імовірними ускладненнями після прийому стероїдів можна вважати:
- виразкову хворобу органів шлунково-кишкового тракту;
- підвищений ризик інфікування;
- розвиток артеріальної гіпертензії;
- підвищення рівня цукру в крові.
Цитостатики
За відгуками, лікування червоного вовчака не обходиться без застосування препаратів цієї фармакологічної групи, але вони призначаються в поєднанні з гормонами в тому разі, якщо використання одних тільки кортикостероїдів виявляється недостатньо для позитивної динаміки одужання. Цитостатики, так само як і кортикоїди, мають імуносупресивними властивостями. Рішення про застосування цих коштів лікар приймає при вовчаку з прогресуючим перебігом, а також у разі діагностування нефритического або нефротичного синдромів, що свідчать про втягнення в патологічний процес нирок.
Цитостатики можуть служити альтернативним способом лікування при низькій ефективності ізольованою проводиться гормонотерапії або необхідності знизити дозу стероїдів, викликаної їх поганою переносимістю або раптовим розвитком побічних ефектів. Часто пацієнтам з аутоімунними захворюваннями призначають «Азатіоприн», «Циклофосфан», «Імуран».
Нестероїдні протизапальні ліки
Такі препарати прописують хворим з вираженим запаленням, набряком, болем у суглобах. Мінімізувати вираженість цих симптомів допомагає «Диклофенак», «Індометацин», «Аспірин», «Парацетамол», «Ібупрофен». Приймати препарати з групи НПЗЗ можна довше, ніж гормони. До того ж вони мають менше протипоказань та побічних ефектів. Курс лікування цими засобами триває до зникнення суглобового синдрому та стабілізації температури тіла.
Вибір ліки або комбінації препаратів залежить від кожного індивідуального випадку. Деяким пацієнтам цілком достатньо прийому тільки нестероїдних протизапальних засобів для того, щоб контролювати перебіг хвороби і пригнічувати симптоми.
Народна терапія
З допомогою нетрадиційних методів лікування червоного вовчака можна досягти непоганих результатів. Досить часто на додаток до медикаментозної терапії фахівці радять фитосборы і домашні рецепти. Народне лікування червоного вовчака є непоганою альтернативою консервативному при наявності протипоказань, але, незважаючи на це, займатися самолікуванням і бездумно приймати всі засоби поспіль не можна. Перш ніж вдатися до нетрадиційних способів терапії, необхідно проконсультуватися з лікарем.
Одні лікарські трави мають імуномодулюючі та протизапальні властивості, інші рослини мають сечогінну і ранозагоювальну дію, стимулюють вироблення гормонів в організмі, знижують високий тиск. При грамотній комбінації компонентів вдається знизити вираженість симптомів і збагатити організм вітамінами і незамінними мікроелементами. Особливою популярністю користуються кілька рецептів ефективних народних засобів для лікування червоного вовчака.
Трав’яний настій
Для приготування цього засобу знадобиться:
- пустирник (2 ст. л.);
- звіробій (2 ст. л.);
- чистотіл (1 ст. л.);
- шипшина (3 ст. л.);
- кора білої верби (1 ст. л.);
- березові бруньки (2 ст. л.);
- корінь лопуха (1 ст. л.).
Суміш необхідно ретельно подрібнити, пропустивши через м’ясорубку або кавомолку, перемішати і відправити в темне сухе місце. Перед кожним прийомом необхідно готувати свіжий настій, для якого знадобиться 10 г цього рослинного збору. Сировину заливають 500 мл крутого окропу і, накривши кришкою, залишають на 5-7 годин. Після закінчення часу потрібно процідити напій і для посилення лікувального ефекту додати чайну ложку спиртової настоянки софори. Приймати по 250 мл настою перед сніданком і перед вечерею. Курс лікування становить 2 тижні. Вживати напій потрібно регулярно протягом шести днів, після чого зробити одноденну перерву і продовжити лікування.
Олія звіробою
Лікування червоного вовчака народними засобами передбачає не тільки пероральний прийом відварів і настоїв. Для терапії шкірної висипки на обличчі використовують масло звіробою. Приготувати його можна в домашніх умовах. Знадобиться пара столових ложок квіток рослини і склянку оливкової або соняшникової олії. Для настоювання кошти необхідно прибрати його у віддалене прохолодне місце на 2-3 тижні, але при цьому щодня струшувати вміст. Коли масло звіробою буде готове, їм змазують уражені ділянки шкіри з ранку і перед сном. Аналогічним чином можна приготувати олія з обліпихи – воно також відмінно справляється з проблемними місцями на епідермісі.
Інші народні рецепти
- Від болю в суглобах, викликаних системним червоним вовчаком, можна використовувати настоянку каштана. Такий засіб продається в аптеці і коштує недорого. Щоб зняти набряклість і болі, потрібно кожен день втирати настоянку в суглоб, після чого обов’язково бинтувати або обгорнути теплою тканиною. Курс лікування становить 1-2 тижні.
- Ще один варіант народного засобу, який допомагає при ураженні суглобів. Для його приготування знадобиться сушена вишня (100 г плодів), корінь петрушки (20 г), квітки чорної бузини (2 ст. л.). Всі інгредієнти змішують і заварюють літром гарячої кип’яченої води, потім ставлять на повільний вогонь і доводять до кипіння. Як тільки відвар охолоне, його потрібно добре профільтрувати. Приймати засіб потрібно за півгодини до прийому їжі по склянці.
- Пацієнтам з порушеннями роботи нирок можна використовувати такий фітозбір: 100 г смородинового листя, стільки ж кукурудзяних рилець і плодів шипшини. Готується відвар за такою ж схемою, як і попереднє засіб.
Як жити з цим діагнозом
Однак, щоб успішно долати загострення недуги, важливо дотримуватися примітивні, але в той же час дуже важливі рекомендації фахівців:
- Уникати стресових ситуацій, психоемоційних навантажень, хвилювань і переживань.
- Збалансовано харчуватися.
- Обмежувати перебування на сонці, відмовитися від відвідування солярію.
- Займатися спортом, але не допускати надмірних фізичних навантажень.
- Не запускати хронічні захворювання, до кінця вилікувати застуду.
- Не користуватися гормональними засобами контрацепції.
- Вести здоровий спосіб життя, в якому немає місця вживання алкоголю і куріння.
- Віддавати перевагу натуральній косметиці.
В цілому прогнозувати повне одужання від червоного вовчака неможливо. Відсоток летальних випадків серед хворих цією недугою, як і раніше, високий. Але в більшості випадків причиною загибелі стає не сама вовчак, а ускладнення, викликані інфекцією або глибоким ураженням внутрішніх органів. У разі своєчасного виявлення хвороби та складання грамотного лікувального плану вовчак вдається тримати під контролем, не дозволяючи їй зруйнувати здоров’я і життя.
