Бути добрим, чесним, самовідданим, любити друзів, батьків, тверезо дивитися на речі, не гнатися за дармовою славою – саме цьому вчить серія книг про Гаррі Поттера, написана Джоан Роулінг. Якщо людина і так щасливий тим, що у нього є, якщо він чистий душею і не заплямований егоїзмом, потрібно такій людині безсмертя? Дуже багатьох цікавить питання, чому Гаррі Поттер викинув який воскрешає камінь? Питання це не так простий, як здається на перший погляд. Для того щоб відповісти на нього, слід глибше вникнути в характер цього молодого людини, а також в суть самого воскрешає каменю.
Справи давно минулих днів
В потаємному від очей звичайних людей (маглів) світі чарівників ніколи не бувало все спокійно. Людей, які всіма силами рвуться до влади, як виявилося, вистачає скрізь і з лишком. І чарівний світ не є винятком. Єдина відмінність їх у тому, що, наділені даром творити чарівництво, спраглі могутності особистості потаємного світу у багато разів небезпечніше, ніж люди, які рвуться до влади в світі звичайних людей.
Про те, як відбувалися справи в минулі епохи, сага замовчує, але, мабуть, ніхто раннє особливо не спрямовувався на те, щоб у своїх руках возз’єднати три наймогутніших артефакту, подаровані колись (як побутують легенди) самою Смертю трьом братам Певереллам. Але це поки на сцену не вийшли амбітні і ваблені думкою змінити світ на краще Грін-Де-Вальд і Дамблдор. Але спочатку – детальніше про самих артефактах або, як їх інакше називають, «Дари Смерті». Щоб розібратися в тому, як і звідки який воскрешає камінь у Гаррі опинився в кінцевому підсумку, слід поринути у світ стародавніх казок.
Дари смерті
Був колись в давні часи такий, якщо можна так висловитися, письменник, автор всіляких казок і баєчок. Звали його бард Бидль. І є у нього казка під звучною назвою «Дари смерті». Коротко оповідає вона про таке.
Дія відбувається в незапам’ятні часи. Йшли якось у сутінках три брата однією дорогою, поки цю дорогу їм не перегородила річка. Ті, недовго думаючи, дістали палички і спорудили за допомогою чарівництва міст. Тут же неподалік вічно «ошивалась» Смерть, прибираючи до рук душі потонули в річці. Але бачачи, що ті тонути не збираються, Кістлява вирішила пограти з ними у своєрідну гру. За те, нібито, що вони такі меткі, Смерть вирішила обдарувати кожного з них своїми дарами, по одному на кожного, сама ж в таємниці заклала в сутність своєї пропозиції якийсь підступ.
Старший забажав бути сильним чарівником і отримав від Смерті бузинную паличку, наділена величезною міццю. Середній побажав повернути до життя свою кохану, колись почівшую. Смерть дала йому який воскрешає камінь, здатний повертати до життя померлих. Молодший відбувся мантією-невидимкою з плечей самої Смерті, скориставшись якою, він зміг би сховатися від кого завгодно.
Мораль тієї байки така…
Як показала історія, самим розумним виявився саме молодший. За паличку розгорілася бійка, в якій старший брат і спочив. Середній повернув до життя свою кохану. Але була вона вже не та, що раніше. Вічно холодна і сумна, повторювала вона, що місця їй серед живих немає. Вона дуже страждала. І тоді середній брат покінчив з собою, щоб, відпустивши її, самому злитися з нею в потойбічному світі.
Смерть, сміючись, вже потирала руки, прибравши з двох братів. Але третій, ховаючись в потрібний час під мантією, так на очі їй до самої старості і не попався, і помер щастя своєю смертю.
Дамблдор і Грін-Де-Вальд
Зустрілися вперше вони ще в молодості. І першим почав «копати» давешнюю історію саме Грін-Де-Вальд. Приєднався трохи пізніше до нього, Дамблдор теж став допомагати йому в пошуках «Дарів смерті». Які у них були на них плани, можна буде дізнатися з фільму, який повинен вийти на екрани в 2018-м «Фантастичні тварини: Злочини Грін-де-Вальда». Не будемо вдаватися у подробиці, скажемо лише, що погляди на рахунок їх застосування у них, зрештою, розійшлися.
Грін-Де-Вальд зметикував, що з тих давніх пір паличка постійно переходила з рук в руки до різних чарівникам і, відстеживши якимось чином її шлях, заволодів нею. Який воскрешає камінь з мантією так і залишилися реліквіями у колекції братів і передавалися з покоління в покоління в спадщину. До них він дістатися не встиг, оскільки на дуелі, що відбулася між ним і Дамблдором, останній роззброїв його, і паличка перейшла у володіння до нього, а сам Грін-Де-Вальд відправився прямо в тюрму.
Сімейка Мраксов
Камінь, виявляється, зберігався в колекції Мраксов, нащадків Слизерина і, як виявилося, братів Пивереллов. Вперше Гаррі Поттер який воскрешає камінь побачив у вирі пам’яті, коли в «Напівкровному принці» Дамблдор показував йому спогади одного з чарівників, які працювали на міністерство магії. Виявляється, за роки, що минули з моменту, описаного в казці, пам’ять про призначення і властивості каменю стерлася в пам’яті поколінь, і тепер цей камінь, одягнений в оправу, просто передавався у спадок нащадкам роду як звичайна сімейна реліквія.
Рэддл і сімейне кільце
Тому Рэддл (згодом – Волан-Де-Морд), як виявилося, був нащадком цього роду, сином дочки Марволо Мракса і магла, якого та заманила у свої любовні мережі за допомогою магії, поки татко її гнив у Азкабане. Папулю свого Тому Рэддл вбив, а кільце перетворив у крестраж, навіть і не підозрюючи про те, якою магічний артефакт являє з себе камінь, укладений в оправі цього колечка.
Одне те, що Гаррі надалі усвідомлював, у кого раніше знаходилося це кільце і шматок чиїй душі в ній жив до цього, вже частково відповідає на питання, чому Гаррі викинув який воскрешає камінь після того, як він послужив йому свою службу. Просто тому, що не хотів мати з цією мерзотою нічого спільного.
Детальніше про крестражах
Щоб зрозуміти, навіщо Гаррі був потрібен який воскрешає камінь, варто торкнутися теми горокраксів. Темне магічне чари магічного мистецтва давно минулих днів таїло в собі невичерпні можливості для чарівників. Але зв’язуватися з такою магією було собі дорожче. Волан-Де-Морт не особливо звертав увагу на такі застереження і, щоб здобути безсмертя, нещадно шматував свою душу на дрібні шматки, поміщаючи кожен в який-небудь предмет.
Сутність магії горокраксів полягає в тому, що якщо Волан-Де-Морта судилося померти, він завжди може відродитися знову з цих шматочків своєї пораненої і розділеної душі. Спочатку горокраксів було відомо шість:
- щоденник Тома Рэддла;
- кільце Мракса які воскрешають з каменем і печаткою сімейства Певереллов;
- чаша Пенелопи Пуффендуй;
- Медальйон Салазара Слизерина;
- Діадема Кандиди Когтевран;
- Змія Волан-Де-Морта.
Спотиканням метушні з крестражами виявилося те, що хоч сам Волан-Де-Морт і вважав, що горокраксів було всього шість, був і сьомий крестраж, який темний лорд відтворив несвідомо в той момент, коли зіткнувся з материнськими чарами Лілі Поттер, вздумав вбити маленького Гаррі. Частина його душі відкололася і засіла в самому Гаррі, зробивши його самого ходячим сьомим крестражем Волан-Де-Морта.
Для того щоб назавжди вбити темного чарівника, Дамблдорові, Гаррі та його компанії необхідно було спочатку знищити всі горокракси. І, як не крути, виходило, що померти доведеться і самому Гаррі. Саме для цього який воскрешає камінь Гаррі Поттеру і був потрібен. Щоб, померши, не померти при цьому. Каламбур, запитаєте ви? Так, але так насправді і склалися обставини.
Природа каменів – філософський камінь
Ті, хто неуважно читали книгу або дивилися фільм, не зовсім розуміють, чим різняться між собою філософський камінь і який воскрешає камінь. А різниця дуже велика. З допомогою філософського каменя можна було будь-яка речовина перетворювати в золото, а також виготовляти чудодійний еліксир життя, здатний продовжувати людині життя як завгодно довго.
Вироблено на світло це диво було лише раз (принаймні, за поточний проміжок часу) якимось чарівником на ім’я Ніколас Фламель. При вмілому використанні цей артефакт міг повернути до життя неповноцінну сутність Волан-Де-Морта, вселившуюся в тіло носія. Таким носієм виявився професор Квирел, якого занесло в своєму черговому поході наткнутися на тлінні, але не мертві залишки Темного лорда.
Який воскрешає камінь
Воскреє камінь був артефактом іншого порядку. За словами Бідла, він умів не продовжувати життя живих, а саме воскрешати померлих. Але Дамблдора казка не цілком влаштовувала. Точніше, його не влаштовувала сама природа виникнення Дарів смерті, описана у творі. Те, що сама Смерть має матеріальне втілення, та ще й таке, що підстерігає зазівалися перехожих у якийсь там річки, його просто смішило. Коли Гаррі опинився з ним між світом живих і світом мертвих на ефемерному вокзалі Кінгс-Кросс, Дамблдор висловив з цього приводу таке припущення (цитата):
… — Це три брати з казки, — сказав Дамблдор, киваючи. — Так, я впевнений, що це так. Навряд чи вони зустрілися зі Смертю на пустельній дорозі… Мені швидше думається, що брати Певерелл були просто высокоодаренными, небезпечними чарівниками і зуміли створити ці сильнодіючі предмети. А історія, ніби це Дари Смерті, по-моєму, просто легенда, які завжди складаються навколо подібних творінь…
Гаррі – нащадок Игнотуса Певерелла
Як виявилося згодом, Волан-Де-Морт і Гаррі Поттер – обидва були нащадками давнього роду Певереллов. Не будемо вдаватися в подробиці вишукувань про це. Для того щоб прийняти це як даність, звернемося лише до продовження монологу між Дамблдором та Гаррі на все тому ж примарному вокзалі Кінгс-Кросс (каже Дамблдор):
… — Мантія, як тобі відомо, віками передавалась із покоління в покоління, від батька до сина, від матері до дочки, аж до останнього живого нині нащадка Игнотуса, який, як і сам Игнотус, народився в Годриковой Западині.
Дамблдор з посмішкою подивився на Гаррі.
— Це я?
— Ти…
Такі ось справи. Тепер про те, що сказав Дамблдор щодо тих, хто гідний мати при собі Дари смерті. За його словами, саме безкорисливий, розумний, здатний на самопожертву і не замишляв якусь користі може володіти ними. Решту ж людей ці дари просто знищать. Але і для звичайної людини володіння будь-яким із дарів може обернутися катастрофою. Знайдуться багато заздрісників, які не зупиняться ні перед чим, щоб заволодіти ними.
Це ще одна з причин, навіщо Гаррі Поттер викинув який воскрешає камінь, а разом з ним і відмовився і від самої бузинной палички. По книзі, він повернув її в могилу до Дамблдора, туди, де вона і повинна була бути. А так як її сила переходить тільки в поєдинку з власником, після смерті Гаррі Поттера вона стане самою звичайною чарівною паличкою.
Що ж насправді сталося з які воскрешають каменем?
З ним нічого не трапилося. Коли Гаррі, прийшовши в ліс, щоб відповісти на виклик Волан-Де-Морта, відчув, що настав справді кінець, він повідав про це снитчу, в якому, як і підозрював Гаррі, зберігався весь цей час камінь. Тим, хто забув і не зрозумів, звідки у Гаррі Поттера який воскрешає камінь, нагадаємо, що снитч, в якому магічний предмет спочивав, заповів йому після своєї смерті Дамблдор. Снитч розкрився, і з нього руку Гаррі випав цей самий камінь, порядком пошкоджений Дамблдором під час вигнання частинки темної душі Волан-Де-Морта, але все ще діє.
Про те, як він діє, і досі нікому невідомо. Просто в той момент Гаррі обступили примари його померлих і улюблених людей, які підтримали його в цей важкий момент. Невідомо при цьому, зупинився на мить, поки душевна сутність Гаррі перебувала з Дамблдором на вокзалі Кінгс-Кросс, що його серце. Швидше за все, в той момент, коли Волан-Де-Морт вдарив у Гаррі закляттям «Авадакедавра», юнак просто пережив щось на зразок швидкого нокауту, від якого оговтався в лічені секунди. Зберегти ж в таємниці те, що він все ще живий, зголосилася леді Малфрой, пам’ятаючи про все, що зробив Гаррі для її сина.
Таким чином, невідомо, чи допомогли чари воскрешає каменю Гаррі повернутися, або ж він ніколи і не вмирав. Але вибір, як стало зрозумілим слів Дамблдора, Гаррі все ж був. Ось ще одна витримка з їхньої розмови (каже Гаррі):
…— А тепер я повинен повернутися, так?
— Як хочеш.
— У мене є вибір?
— Звичайно, — усміхнувся Дамблдор. — Адже ми на вокзалі Кінгс-Кросс, кажеш? Я думаю, якщо ти вирішиш не повертатися, ти зумієш… так сказати… сісти в поїзд.
— І куди він мене повезе?
— Вперед, — просто сказав Дамблдор…
Але, як ми всі знаємо, Гаррі вирішив повернутися і допомогти друзям. А камінь… Камінь так і залишився лежати десь у глибинах Зачарованого лісу, там, де Гаррі його впустив, коли зрозумів, що трапилося чарівництво. Ось як описано цей момент в книзі самою письменницею:
…— Я думав, що він прийде, — сказав Волан-де-Морт своїм високим, ясним голосом, спрямувавши погляд у полум’я багаття. — Я чекав його приходу.
Всі мовчали. Здавалося, вони перелякані не менше Гаррі, чиє серце калатало про ребра з такою силою, немов хотіло вирватись з тіла, яким він збирався пожертвувати. Спітнілими долонями Гаррі стягнув з себе мантію-невидимку і заштовхав під одяг разом з чарівною паличкою, щоб не було спокуси боротися.
— Я, мабуть… помилився, — сказав Волан-де-Морт.
— Ні, не помилилися.
Гаррі вимовив це голосно, як тільки міг, зібравши всі сили, що залишилися: він не хотів, щоб в його голосі відчувався страх. Який воскрешає камінь вислизнув з його занімілих пальців, і, роблячи крок вперед до вогнища, він бачив краєм ока, як тануть у повітрі його батьки, Сіріус і Люпин. В цю хвилину для нього ніхто не мав значення, крім Волан-де-Морта. Їх було зараз тут тільки двоє — один на один…
Більше воскрешає каменю ніхто не бачив.
Він повернувся!
Як виявилося, Гаррі у всьому підтвердив надії Дамблдора. Його безкорисливість, винахідливість і відвага не тільки допомогли йому взяти гору над злісної сутністю Волан-Де-Морта. Прикінчивши Темного лорда, він врятував світ чарівників від його неминучої і всеосяжної кабали. А так як чарівний світ був тісно пов’язаний зі світом звичайних людей, не меншою мірою вдячні йому повинні бути і прості люди.
Що ж, на питання, чому Гаррі викинув який воскрешає камінь, думаємо, що ми вже відповіли. Для людини його складу цей чарівний артефакт в дійсності не представляв ніякої цінності. Гаррі розумів, що душам померлих людей набагато краще знаходитися там, де вони зараз є. А неволити знаходженням у світі живих він нікого не збирався. Тому, за непотрібністю, він просто залишив його в лісі, там, де він випав з його руки.
Висновок
Остання згадка про це артефакт відбулося в кабінеті директора Хогвардса, де Гаррі полагодив свою стару паличку за допомогою бузинной, тієї, що з «Дарів смерті». Звертаючись до портрета Дамблдора, він сказав: «Те, що було заховано в снитче, я впустив у Забороненому лісі. Я не запам’ятав місця і не збираюся вирушати на пошуки. Ви згодні зі мною?» На що Дамблдор, утираючи сльози, що котилися з-під окулярів, відповів: «Згоден, мій хлопчик. Це мудре і виважене рішення, але іншого я від тебе і не чекав. Чи знає хто-небудь, де ти його випустив?» Гаррі твердо відповів: «Ніхто».
На цьому і закінчимо.
