Дари смерті
Був колись в давні часи такий, якщо можна так висловитися, письменник, автор всіляких казок і баєчок. Звали його бард Бидль. І є у нього казка під звучною назвою «Дари смерті». Коротко оповідає вона про таке.
Дія відбувається в незапам’ятні часи. Йшли якось у сутінках три брата однією дорогою, поки цю дорогу їм не перегородила річка. Ті, недовго думаючи, дістали палички і спорудили за допомогою чарівництва міст. Тут же неподалік вічно «ошивалась» Смерть, прибираючи до рук душі потонули в річці. Але бачачи, що ті тонути не збираються, Кістлява вирішила пограти з ними у своєрідну гру. За те, нібито, що вони такі меткі, Смерть вирішила обдарувати кожного з них своїми дарами, по одному на кожного, сама ж в таємниці заклала в сутність своєї пропозиції якийсь підступ.
Старший забажав бути сильним чарівником і отримав від Смерті бузинную паличку, наділена величезною міццю. Середній побажав повернути до життя свою кохану, колись почівшую. Смерть дала йому який воскрешає камінь, здатний повертати до життя померлих. Молодший відбувся мантією-невидимкою з плечей самої Смерті, скориставшись якою, він зміг би сховатися від кого завгодно.
