Хто такий Молох насправді?
Молох (Удача) – бог щастя у карфагенян, шумерів і римлян. Його статую, вилиту з значної кількості срібла або міді, возили по містах на великий двоколісної візку. Спереду біля статуї перебувала мідна сковорідка, у ній кипіло масло. Позаду була піч, виконана з того ж матеріалу. Вогонь у ній постійно підтримувався жерцями, які йшли поруч. Ці люди тримали великі і гостро заточені сокири в руках, гучно плескали в долоні і закликали охочих зі сторони, кричачи: «Хто хоче удачі, неси жертву Удачі!» Начебто нічого страшного, вірно? Але…
Чому Молох був жахливим?
Стародавні римляни, особливо жінки, не замислюючись, могли б відповісти, чому не можна бажати удачі людині. Вся справа в тому, що Молох дуже сильно любив приймати криваві жертви. А в якості неї найчастіше виступали немовлята – первістки знатних і не дуже сімей. Діток брали і кидали в страшний вогонь. Вважалося, що муки згорають дітлахів приносили насолоду богу Удачі, а сльози мам – тамували його сильну спрагу.
В подяку «жорстокий володар країни сліз» повинен був обдарувати сім’ю, пошедшую на подібну жертву, щастям, благополуччям і багатим урожаєм. Як би там ні було, коли вважалося, що саме таке жертвопринесення врятувало Карфаген від руйнування. Подібне божевілля тривало аж до 586 р. до н. е.., тобто аж до Вавилонського полону. І це навіть незважаючи на те, що за законом Мойсея до того часу вони вже були заборонені.
