Екранізації історичних романів в кінематографі завжди мали велику популярність. Одним з підтверджень цього є 3 кінострічки, зняті по книзі Вальтера Скотта. Понад півстоліття тому відбулася прем’єра американської версії фільму «Квентін Дорвард», а в 1971 – спільного французько-німецької роботи, яка вийшла у форматі серіалу.
Але особливу увагу заслуговує фільм, випущений в 1988 році вітчизняним «Мосфильмом» та румунської кіностудією «Букарешти». Режисер кінострічки – Сергій Тарасов, визнаний майстер екранізації історичних романів. Чи варто витрачати свій час на перегляд цього фільму? Спробуємо розібратися в статті, оцінивши кіно за кількома критеріями.
Відповідність оригіналу
У реаліях сучасного життя часто буває так, що людина спочатку дивиться фільм, а потім вже читає книгу. Сюжет максимально наближений до твору Вальтера Скотта, що дозволяє максимально близько познайомитися з творчістю письменника. Епізоди фільму практично повністю відповідають глав книги. При перегляді не залишає відчуття, що у режисера замість сценарію в руках була книжка Вальтера Скотта.
В інших існуючих екранізації пригод Квентіна Дорварда сюжет «живе своїм життям». Особливо помітні відмінності від книги в американському варіанті. Наприклад, на самому початку фільму апріорі бідний (буквально на межі бідності) головний герой постає в розкішному оксамитовому костюмі і на дорогому породистому скакуні.
Акторська гра
Глибина акторської гри – це козир, який вигідно відрізняє вітчизняне кіно від більшості зарубіжних фільмів. У картині Сергія Тарасова задіяна ціла плеяда яскравих і талановитих акторів: Ольга Кабо, Олександр Кознов, Леонід Кулагін, Олександр Лазарєв, Юрій Кузнєцов, Олександр Пашутін, Олександр Яковлєв.
Майстерність акторів дозволило передати глядачеві всю неоднозначність і глибину Франції XV століття. Ось, наприклад, Олександр Лазарєв (Карл XI) і Олександр Яковлєв (Карл Сміливий) віртуозно виконали ролі борються за політичний вплив монархів. З одного боку, давні противники готові піти на все заради зміцнення своїх позицій. Погляд короля Франції – це погляд шуліки, тільки і чекає можливості схопити необачну видобуток, а герцог бургундський спить і бачить, як би провчити свого зазнавшегося сюзерена. З іншого боку, під масками жорстоких і рішучих правителів іноді проступають сентиментальні нотки, що дозволяють побачити в них звичайних людей.
Головні ролі виконали тоді ще зовсім молоді Олександр Кознов (Квентін Дорвард) і Ольга Кабо (графиня Ізабелла де Круа). Акторам вдалося показати не просто закоханість або симпатію один до одного. На екрані глядач бачить справжню, високу, всеперемагаючу любов, гідне захоплення.
Незважаючи на те, що для Ольги Кабо ця роль була однією з перших робіт в кіно, вона впоралася блискуче. Образ юної графині, вимушеного втекти з свого власного замку під покровительство короля Франції, відмінно підійшов майбутній зірці кіно. Фраза актриси «Прощай, Бургундія! Прощай, мій Брокемон», сказана в самому початку стрічки, у багатьох асоціюється з усім фільмом.
Олександр Кознов в ролі королівського стрілка Квентіна Дорварда – взірець лицарства і благородства. У грі актора немає ні пафосу, ні безглуздого кривляння, ні погоні за кожною спідницею, що вигідно відрізняє вітчизняну екранізацію від зарубіжних варіантів. В той же час виглядає протагоніст в кадрі дуже гідно і ефектно.
Цікавий факт: режисер картини Сергій Тарасов також знявся у фільмі, виконавши роль єпископа міста Льєжа, вбитого розбійниками.
Музика до фільму
Музичний супровід фільму виконано на вищому рівні. Інструментальна музика створює ефект максимального занурення в історичну епоху. Мелодії не нав’язливі і приємно доповнюють цікавий сюжет. Особливої уваги заслуговує пісня «О, лицар мій…», виконана героїнею Ольги Кабо. Не дивно, що серце Квентіна Дорварда, що став мимовільним слухачем, запалав любов’ю до юної дівчини.
Костюми
Не можна сказати, що костюми у фільмі погані. Їх багато, вони яскраві і цілком відповідають описам Вальтера Скотта.
Питання викликають костюми, використовувані в сценах битв. Майже у всіх баталіях борються герої одягнені в металеві закриті шоломи. Інші обладунки на них при цьому практично відсутня.
У тих сценах, де герої з’являються в повних обладунках, виглядають вони як консервні банки і пересуваються з таким страшним скреготом, що зуби зводить. Що це? Режисерський хід, брак реквізиту або занадто старанне спроба відповідати історичній епосі? Втім, фільм вийшов майже 30 років тому, а для того часу костюми дуже навіть хороші.
Цікаво, що в американському і європейському фільмах, знятих набагато раніше, якість костюмів нічим не поступається, а іноді і перевершує вітчизняний варіант. Можливо, справа в обмеженому бюджеті радянської стрічки, випущеної у важкі для країни часи.
У підсумку
Головні достоїнства картини – прекрасна акторська гра, приємна музика і відповідність першоджерела, вдало «упаковані» у відносно короткий хронометраж – 97 хвилин.
«Пригоди Квентіна Дорварда, стрілка королівської гвардії» – фільм, який обов’язково варто подивитися не тільки любителям історичних романів, але і звичайним глядачам.
