Основні причини розвитку недуги
Основну роль при розвитку цього захворювання відіграє порушення прохідності (або повна непрохідність) носослізного каналу. За допомогою клапана Гаснера він повідомляє порожнину слізного мішка з носовою порожниною. До народження слізний канал закритий плівкою, яка утворюється з ембріональної тканини. У перші місяці після народження пробка розсмоктується, але іноді з тих чи інших причин цього не відбувається.
Тим не менш відомі випадки, в яких дакріоцистит розвивався і на фоні нормального проходження носослізного каналу.
З порожнини носа в слізний мішок можуть проникати різні мікроорганізми. Дакріоцистит нерідко розвивається на тлі активності стафілококів, стрептококів, кишкової палички, кандидозних грибків, синьогнійної палички, збудників сифілісу, туберкульозу, хламідіозу.
До факторів ризику відносять ЛОР-патології та різні структурні особливості середньої зони черепа, зокрема, викривлення носової перегородки, гіпертрофія носової раковини (її нижній частині), різні травматичні ушкодження, поліпи в носі. Ймовірність розвитку дакріоциститу підвищується на тлі вазомоторного, алергічного і гіпертрофічного риніту, освіти росту пухлин в носі, різних форм синуситів і т. д.
