Демпінг-синдром: діагностика, причини, лікування

Демпінг-синдром є захворюванням, що розвиваються в основному після проведення хірургічного втручання, а саме повного або часткового видалення шлунка. Це найбільш часто зустрічається ускладнення після подібної операції. Захворювання зустрічається як у чоловіків, так і у жінок, причому гастроентерологи стверджують, що в останніх частіше.

Хоча головною причиною демпінг-синдрому є резекція шлунка, захворювання може розвинутися і у людей, які не бували на столі хірурга. Зазвичай це відбувається у тих пацієнтів, які мають проблеми з органами шлунково-кишкового тракту. Клінічно захворювання не проявляється додатковими симптомами і характеризується запамороченням та слабкістю, болем, порушенням стільця, збоєм у серцевому ритмі і т. д. Для уточнення діагнозу проводиться комплексне обстеження, включаючи ряд лабораторних досліджень. Лікування підбирається в залежності від стадії захворювання. В більшості випадків досить консервативних методів, однак в особливо важких випадках може знадобитися додаткове оперативне втручання.

Опис патології

Суть демпінг-синдрому полягає у швидкому вступі неперетравленої їжі в порожнину дванадцятипалої кишки. Стрімке спорожнення і потрапляння грубих, неперетравлених волокон згубно впливають на стан кишкових стінок. Дванадцятипала кишка набрякає і значно опухає, що призводить до виходу внесосудистой і судинної рідин, які містять поживні речовини, необхідні організму. Наслідком таких втрат стає ослаблення гладкою кишкової мускулатури, а також порушення циркуляції крові і перистальтики кишечника.

В результаті гастректомія, тобто повного видалення шлунка порушується моторна функція, що призводить до розвитку демпінг-синдрому приблизно через тиждень після операції. Крім того, відбувається порушення в роботі шлунково-кишкового тракту і ендокринної системи з боку травного процесу.

Показанням для гастректомія найчастіше стає виразка шлунка або злоякісне утворення, яке вразило більшу частину органу. Синдром проявляється найчастіше як наслідок наступних хірургічних маніпуляцій:

Повне видалення шлунка за методом Бильброт II.

Часткова резекція за методом Бильброт I.

Стовбурова або селективна проксимальна ваготомія (найбільш рідкісні випадки появи демпінг-синдрому).

Існують також ситуації, коли синдром проявляється у пацієнтів, яким не проводилися які-небудь операції. В нормальному стані повільне і поступове просування вмісту шлунка, а також тривалий процес перетравлення з’їденої їжі перешкоджає розвитку демпінг-синдрому. Але кожен десятий чоловік схильний до ризику виникнення даного захворювання. Як правило, це обумовлено гормональними порушеннями при наступних захворюваннях:

Цукровий діабет.

Порушення в роботі шлунка або тонкого кишечнику.

Ентерити і часткова непрохідність кишечника.

Розвиток новоутворень і свищів в області шлунка.

Тривалий стрес.

Незбалансоване і нерегулярне харчування або переїдання, а також психоемоційна нестабільність також можуть спровокувати розвиток демпінг-синдрому шлунка.

Симптоми

Демпінг-синдром проходить кілька стадій розвитку. У зв’язку з цим і симптоматика буде відрізнятися в залежності від стадії захворювання.

Раннього демпінг-синдрому притаманні такі ознаки:

Слабкість без видимих причин.

Головний біль.

Запаморочення.

Гіпергідроз і метеоризм.

Прискорене серцебиття.

Анемія, що виявляється блідістю шкіри.

Хворобливість в епігастральній області.

Постійна спрага.

Діарея.

Нудота і блювання.

Ознаки пізньої стадії

На більш пізній стадії демпінг-синдром виявляється наступними симптомами:

Слабкість, що наступає різко.

Тиск в очах.

Тремтіння і тремор.

Сильне, не проходить відчуття голоду.

Больовий синдром у верхній частині живота.

Біль і дискомфорт під час дефекації, а також часті позиви до неї.

Розвиток демпінг-синдрому призведе до посилення та більш яскравому виразу таких симптомів, як:

Порушення сну і безсоння.

Запаморочення, що не дозволяють людині знаходитися в сидячому положенні.

Швидка стомлюваність.

Виникнення тривожності, необгрунтованих страхів і нав’язливих ідей.

Дратівливість і агресивність.

Різке зниження або повна втрата апетиту.

Втрата ваги аж до виснаження.

Часткова або повна втрата працездатності.

Лікування демпінг-синдром після резекції шлунка буде представлено нижче.

Симпатоадреналовий тип

Такий вид патології, як симпатоадреналовий, проявляється такими зовнішніми явищами як:

Фізичне збудження.

Блідість шкіри.

Поколювання в пальцях і тремор кінцівок.

Озноб.

Судоми.

Біль у голові.

Сухість у роті.

Підвищення артеріального тиску і почастішання серцебиття.

Відчуття тривоги.

Ваготонический тип

Ваготонический демпінг-синдром характеризується наступними ознаками:

Почервоніння шкіри.

Гіпергідроз.

Нудота.

Діарея.

Уповільнене серцебиття.

Хворобливість в області живота.

Часте сечовипускання.

Відчуття задухи.

Слабкість м’язів.

Жар у верхній половині тіла.

Шум та дзвін у вухах.

Погіршення зору.

Запаморочення.

Іноді симптоми проявляються настільки сильно, що навіть підйом з ліжка може стати непереборною перешкодою для пацієнта.

Діагностика демпінг-синдрому

Щоб правильно встановити діагноз, потрібно комплексне обстеження. На початковому етапі проводяться такі дії:

Збір анамнезу, тобто усне опитування пацієнта. Це дасть можливість визначити приблизну тривалість захворювання, а також дати оцінку інтенсивності прояву симптомів. Таким чином, можна визначити вид синдрому і стадію його розвитку.

Дослідження історії хвороби і способу життя пацієнта. Це робиться з метою виявлення причини появи синдрому.

Огляд пацієнта, в ході якого проводиться дослідження шкіри, пальпація живота і вимірювання артеріального тиску і пульсу.

Лікар призначає також ряд лабораторних досліджень, що включає загальний і біохімічний аналіз крові. Дані дослідження покажуть рівень інсуліну, альбуміну і глюкози. Також проводяться різні проби на демпінг-реакції. Це необхідно для визначення тяжкості перебігу патології.

Інструментальні методи

До інструментальним способам обстеження пацієнта відноситься рентгенографія шлунка, проводиться з використанням контрастної речовини. При проведенні маніпуляції можна спостерігати швидке звільнення оперованого шлунка від його вмісту.

Диференціальна діагностика

Крім перерахованих вище методик, необхідно також провести диференціальну діагностику з такими патологіями:

Інсуліноми.

Хвороба Крона.

Нейроендокринні новоутворення.

Кишкова непрохідність.

Ентерит в хронічній формі.

Недостатність підшлункової залози секреторного типу.

Іноді також призначається консультація невролога.

Як проходить лікування демпінг-синдрому?

Лікування

Спосіб лікування залежить від виду та стадії захворювання. При легкій, початковій формі хвороби можна обійтися консервативними методами лікування. При середній тяжкості патології медикаментозне лікування здатне полегшити стан хворого, але не вилікувати його до кінця. При важкій стадії перебігу хвороби призначається хірургічне втручання.

Консервативний метод лікування включає в себе наступне:

Висококалорійна дієта при демпінг-синдромі .

Дотримання режиму харчування, воно повинно бути частим і дробовим.

Збалансований вміст вітамінів і мікроелементів в харчуванні.

Обмежене вживання вуглеводів і рідин.

Відмова від продуктів, які здатні викликати рецидив хвороби.

Під забороною знаходяться чай і молоко, киселі, каші, супи і компоти. Не можна вживати занадто гарячу або холодну їжу, а також напіврідкі і рідкі страви. Також використовується і медикаментозна підтримуюча терапія, спрямована на зниження перистальтики кишечника і уповільнення спорожнення шлунку.