Письмовий пам’ятник стародавнього Китаю
Авторство «Сонника Чжоу-Куна» приписується носівшему це ім’я давньокитайським політику XI століття до нашої ери. В історію він увійшов як запеклий лиходій, не пощадивший для реалізації своїх амбіцій навіть рідних братів. Тому і кров, яку він з легкістю проливав наяву, в нічних видіннях истолковывалась їм вкрай тенденційно.
Цікаво, що практично будь-кривавий сюжет був для нього передвісником чогось радісного і глибоко позитивного. Наприклад, кров, яку сновидець випускав з ворога, обіцяла щастя, а якщо вона рясно лилася зі свіжої ножової рани, то обіцяла до того ж дармову випивку та закуску. Передвісником радісною і довгого життя наймиліший Чжоу-Кун вважав сон, у якому кров покривала обгоріле тіло ворога.
На його думку, якщо, вбиваючи когось у сні, людина забруднює кров’ю свій одяг, то це йому до прибутку і швидкого багатства. Удар мечем, від якого в усі боки розлітаються червоні бризки – провісник швидкого бенкету, а обагрені руки – знак великої удачі. Кров в «Сонник Чжоу-Куна» може збентежити сновидця лише в тому випадку, якщо її плями він побачить на власному ліжку. Вони свідчать про те, що дружина або хтось з його наложниць потай віддається розпусті.
