Ми часто чуємо слово “ефір” в різних ситуаціях нашого життя. Теле – і радіоведучі оголошують: “Зараз в прямому ефірі виступить N”, або в куточку телеекрану така напис. Ефір можна купити в аптеці, особливою популярністю користуються різноманітні ефірні масла. Якщо ми говоримо про тендітної, витонченої дівчини, то можемо назвати її “ефірне створіння”. У новому значенні це слово з’явилося зовсім недавно і означає “криптотопливо”, одиницю майнінгу криптовалют.
Ефір – що це? Чому настільки широкий діапазон застосування цього слова?
Ефір у міфології
У Стародавній Греції ефіром називався верхній самий тонкий і ніжний шар повітря. Там мешкали боги, і ефіром була наповнена вершина Олімпу. Ім’я Ефір носив грецький бог, син Темряви й Ночі. За однією з легенд, він був батьком всіх вітрів: Борея, Нота, Зефіра і Евра.
Платон вважав, що світ створений богом з ефіру, а Аристотель вважав ефір п’ятої стихією разом з вогнем, водою, землею та повітрям. Ефіру приписувалися численні магічні властивості, деякими він зараховувався до праматерії.
В езотериці ефір розуміється іноді як субстанція, яка відділяє реальний світ від потойбічного. Ефір – що це в різних областях людського знання?
Ефір в медицині
У медицині ефір (С2Н5 )2 використовується як засіб для наркозу. Ефір – безбарвна, летка рідина. Іноді використовується як розчинник. Знеболюючі властивості ефіру виявив вперше Парацельс у 1540 р. як наркозу під час операції був вперше застосований у 1846 р. при видаленні пухлини підщелепної. Ефір – дуже горюча легкозаймиста рідина. Робота з ним вимагає акуратності і дотримання заходів безпеки.
Ефір хімії
Працюючи над своєю періодичною таблицею, Д. І. Менделєєв помістив в один з перших варіантів і ефір. Він розташовувався перед воднем в нульовому рядку під номером “нуль”. Менделєєв вважав, що не можна ігнорувати його можливі хімічні властивості, які поки що не піддаються дослідженню. В остаточний варіант таблиці Менделєєва ефір не увійшов. Ефір – це речовина реальне або філософська концепція? Зустрічаються різні відповіді на це питання.
Ефір у фізиці
Ефір розумівся стародавніми вченими як речовина, що заповнює порожнечу Космосу. Лукрецій Кар у поемі “Про природу речей”, писав, що ефір живить сузір’я, і в місцях його згущення утворюються нові зірки. Існували й інші погляди на природу світобудови. Демокріт вважав, що світ складається з атомів і порожнечі. Ефір за Аристотелем – “п’ятий елемент”, який є квінтесенцією всього сущого і не змінюється з часом.
У сучасну фізику поняття ефіру ввів Рене Декарт. По Декарту, ефір заповнює весь світовий простір і є середовищем для передачі світла і тепла. Причому він не чинить ніякого опору матеріальних тіл при їх русі через нього. Декарт вважав, що ефір складається з трьох елементів, взаємодія яких пояснює гравітацію, магнетизм, утворюють різні кольори.
Ефір був елементом хвильових теорій світла. Класична хвильова оптика не могла обійтися без цього поняття. Щоб пояснити особливості світлових хвиль, ефіру приписувалися різні властивості.
Електромагнітні коливання і ефір
З розвитком теорії електромагнітних хвиль спочатку передбачалося, що вони теж поширюються по ефіру. Нікола Тесла використав цю теорію для пояснення своїх експериментів. Творець теорії передачі електромагнітних хвиль Д. Максвелл у своїх ранніх роботах теж застосовував поняття ефіру, але згодом відмовився від цього.
В 1881 р. був проведений експеримент Майкельсона з визначення швидкості Землі відносно ефіру. Передбаченого теорією ефірного вітру виявлено не було.
З появою квантової фізики і створенням теорії квантово-хвильового дуалізму з’явилася можливість пояснити спостережувані явища, не вдаючись до гіпотези ефіру. Що це таке тоді в нашому розумінні?
Так історично склалося, що поняття “ефір” пов’язане з телебаченням та радіомовленням. Важко описати простими словами знамениті рівняння Максвелла, які описують фізику передачі електромагнітних хвиль. Але дуже легко наочно уявити собі якесь речовина, ефір, в якому поширюються хвилі від передавача до приймача, як кола на воді. Тому до телебачення і радіо міцно приєдналося це поняття.
Відеозапис
У Радянському Союзі перші регулярні телетрансляції почалися в 1939 р. Звичайно, телевізійних приймачів у населення не було, і передачі носили в основному дослідний характер. Розвиток масового телемовлення почалося в кінці 40-х – початку 50-х років. У перші роки свого існування телевізійні канали транслювалися в ефір виключно безпосередньо. Ще в 1963 р. уся планета спостерігала безпосередньо вбивство президента США Джона Кеннеді.
Не було пристроїв магнітного запису зображень. Зрідка передавалися фільми і хроніка, записана на кіноплівку. Телевізійники розуміли, які величезні перспективи відкривають можливості швидкої “консервації зображення” (так тоді називалася відеозапис).
Перші зразки професійних відеомагнітофонів були створені в 1955 р. В 1956 році на сесії Асоціації радіо – і телемовників був вперше продемонстрований відеомагнітофон. Виступаючий з трибуни замовк, а слухачі на екрані побачили те, що він вимовив хвилину тому. Це викликало фурор, адже слухачами були фахівці. Надалі використання відеозапису зробило революцію у створенні телепередач. Але прямі трансляції залишилися в арсеналі телекомпаній для освітлення особливо важливих або особливо цікавих подій.
З місця подій
В даний час прямий ефір є одним з найважливіших форматів сучасної теле – і радіожурналістики. Пряма трансляція здійснюється безпосередньо з місця події. Правда, із-за технічних особливостей (необхідність передавати сигнал через ряд проміжних пристроїв) ця передача все одно здійснюється з певною затримкою.
Сьогодні, коли в технічному оснащенні телебачення сталася цифрова, комп’ютерна революція, прямі трансляції стали користуватися більшою популярністю. Глядачам подобається відчувати себе учасниками подій, отримувати останню інформацію, бути в курсі розвитку ситуацій. У 1986 р. по всьому світу пронісся крик жаху при аварії американського космічного корабля “Челленджер”.
Передачі у прямій трансляції мають багато особливостей і вимагають від провідних і кореспондентів спеціальної підготовки. Ці трансляції абсолютно не передбачувані і іноді вимагають негайної нестандартної реакції на події. Існують канали, прямий ефір в яких є основним форматом.
Несподіванки в ефірі
Прямий ефір іноді підносить несподівані сюрпризи. Влітку 1957 р. при трансляції передачі “Вечір веселих запитань” (попередник сучасного КВК) ведучий Микита Богословський запропонував конкурс для телеглядачів. Треба було прийти до телевізійного театру в зимовій шапці, шубі і валянках, маючи при собі газету за 31 грудня минулого, 1956 року. Наявність газети повинно було обмежити кількість претендентів. Однак, оголошуючи це, він забув сказати про газету!
В результаті на ефір прийшла величезна кількість людей (адже у всіх є зимовий одяг), почалася тиснява, і трансляцію довелося припинити. До кінця передачі на екранах телеглядачів була напис “Трансляція припинена з технічних причин”.
Зараз ми часто спостерігаємо на екранах якісь скандали, непристойні витівки, іноді навіть самогубства. У 1998 р. покінчив з собою ВІЛ-інфікований Деніел Джонс. У 2004 р. Джастін Тімберлейк випадково оголила груди Джанет Джексон, зачепивши її шкіряний корсет.
Час – гроші
Оскільки прямі передачі мають великий рейтинг, вартість ефірного часу дуже висока. Безкоштовний ефір буває вкрай рідко. Кожен телеканал встановлює свої розцінки за хвилину в залежності від дня тижня, часу доби. Найбільш високі ціни у вихідні та у прайм-тайм, коли біля екранів найбільшу кількість глядачів. Прямий ефір безкоштовно надається у виняткових випадках. Право на пряму трансляцію значних цікавих подій теж купується компаніями за великі гроші. Так, право на трансляцію Олімпійських ігор в Пхенчхані коштує від 40 до 50 мільйонів доларів. Точні цифри – це комерційна таємниця.
Ефірний час надається для подій, що мають особливу державну вагу. Так, кандидатам у президенти Росії державні канали надають ефір на ТБ для агітації.
