Емпієма плеври: причини, симптоми, класифікація, діагностика, лікування, клінічні рекомендації, ускладнення

Це небезпечне захворювання, яке супроводжується запаленням плевральних листків з подальшим скупченням гнійних мас в плевральній порожнині. Недуга вимагає негайного і комплексного лікування, так як в іншому випадку можливий розвиток маси ускладнень.

Коротка інформація про захворювання

Емпієма плеври (МКБ-10 привласнила даної патології код J86) являє собою важке захворювання, яке супроводжується запаленням листків плеври. При цьому в анатомічних порожнинах (плевральної порожнини в даному випадку) починають накопичуватися гнійні маси.

Як свідчить статистика, чоловіки стикаються з подібною хворобою в три рази частіше, ніж представниці прекрасної статі. У більшості випадків емпієма є ускладненням інших патологій.

Причини розвитку недуги

Причини емпієми плеври можуть бути різними. Якщо мова йде про первинній формі захворювання, то пусковими механізмами в даному випадку є активність патогенних мікроорганізмів, проникнення в порожнину крові або повітря, а також значне зниження імунітету. Первинна емпієма (в медицині недуга також фігурує під назвою «гнійний плеврит») розвивається при:

  • порушення цілісності грудної клітини на тлі травми або поранення;
  • раніше перенесених хірургічних втручаннях, якщо вони призвели до утворення бронхіальних свищів;
  • торакоабдоминальных ушкодженнях грудної клітини.

Вторинний гнійний плеврит розвивається на тлі інших патологій. Список досить значний:

  • гнійні процеси в будь-якій системі органів;
  • запалення тканин легень;
  • утворення абсцесу в тканинах легені;
  • онкологічні захворювання дихальної системи;
  • спонтанний пневмоторакс (порушення цілісності плевральної порожнини);
  • запалення апендикса;
  • виразкову хворобу шлунка і кишкового тракту;
  • гангрену легень;
  • холецистит;
  • перитоніт;
  • утворення гнійників в печінці;
  • сепсис;
  • остеомієліт;
  • розрив стравоходу;
  • запалення перикарда;
  • запальні процеси в підшлунковій залозі;
  • інфекційні захворювання органів дихальної системи;
  • туберкульоз.

Варто відзначити, що недуга може бути викликане активацією деяких патогенних мікроорганізмів, зокрема, пневмококів, стрептококів, стафілококів, туберкульозної палички, хвороботворних грибків і анаеробних бактерій. Збудники можуть потрапляти в тканини дихальної системи разом з потоком крові і лімфи з інших органів.

Емпієма плеври: класифікація

На сьогоднішній день існує безліч схем, що дозволяють класифікувати подібну патологію, адже під увагу потрібно приймати самі різні чинники.

Наприклад, в залежності від особливості та тривалості перебігу виділяють гостру і хронічну емпіему плеври. Симптоми подібних форм можуть бути різними. Наприклад, при гострому запально-гнійному процесі на перших план виходять ознаки інтоксикації, при цьому захворювання триває менше місяця. Якщо мова йде про хронічній формі захворювання, то симптоми більш розмиті, але турбують пацієнта протягом тривалого часу (більше 3 місяців).

Залежно від характеру ексудату емпієма може бути гнійним, специфічної, гнильної та змішаної. Існує закрита (гнійні маси містяться в плевральній порожнині і не виходять назовні) і відкрита форма захворювання (спостерігається формування нориць між плеврою і легкими, бронхами, шкірою, крізь які циркулює ексудат).

До уваги беруть і об’єм утвореного гною:

  • мала емпієма — обсяг гнійних мас не перевищує 250 мл;
  • середня, при якій об’єм ексудату дорівнює 500-1000 мл;
  • велика емпієма — спостерігається скупчення великої кількості гною (більше 1 літра).

В залежності від розташування вогнища патологічний процес може бути як одно-, так і двостороннім. Зрозуміло, всі ці характеристики важливі для складання ефективної схеми лікування.

Стадії розвитку недуги

На сьогоднішній день виділяють три стадії розвитку даної патології.

  • Перша фаза — серозна. У плевральній порожнині починає накопичуватися серозний випіт. Якщо на цьому етапі пацієнту не була надана відповідна допомога, то в серозної рідини починається активно розмноження гноєродной флори.
  • Друга стадія — фіброзно-серозна. Ексудат в плевральній порожнині стає каламутним, що пов’язано з активністю патогенних бактерій. На поверхні парієтальних і вісцеральних листків утворюється фібринозний наліт. Поступово між листами формуються спайки. Між листками нагромаджується густий гній.
  • Третя стадія — фіброзна. На цьому етапі спостерігається утворення щільних спайок, які сковують легке. Оскільки легенева тканина не функціонує нормально, то вона також піддається фіброзних процесів.

Симптоми патології

Гостра форма емпієми легенів супроводжується вельми характерними симптомами.

  • Температура тіла пацієнта підвищується.
  • Присутні й інші симптоми інтоксикації, зокрема, озноб, біль і ломота в м’язах, сонливість, слабкість, пітливість.
  • Характерною ознакою емпієми є кашель. Спочатку він сухий, але поступово стає продуктивним. При кашлі виділяється мокрота зеленувато-жовтого, сірого або житнього відтінку. Нерідко виділення мають вкрай неприємний запах.
  • До переліку симптомів відносять і задишку — спочатку вона з’являється лише під час фізичної активності, але потім турбують пацієнта і в стані спокою.
  • По мірі прогресування патології з’являються болі в грудині, які посилюються на видиху і вдиху.
  • Зміна роботи дихальної системи позначається і на функціонуванні серця, викликаючи ті чи інші порушення його ритму.
  • Пацієнти скаржаться на постійну слабкість, швидку стомлюваність, зниження працездатності, відчуття розбитості, відсутність апетиту.
  • Порушення роботи дихальної системи деколи супроводжується і деякими зовнішніми симптомами. Наприклад, шкіра на губах і кінчиках пальців пацієнта набуває синюшний відтінок.

Як свідчить статистика, приблизно в 15% випадків процес переходить у хронічну форму. При цьому клінічна картина виглядає по-іншому. Симптоми інтоксикації відсутні, так само як і підвищення температури. Кашель турбує пацієнта постійно. Пацієнти також скаржаться на періодично виникають головні болі. При відсутності лікування розвиваються різні деформації грудної клітки, сколіоз, що пов’язано з деякими компенсаторними механізмами.

Можливі ускладнення

Як свідчить статистика, правильно підібране лікування допомагає впоратися з емпієма плеври. Ускладнення, тим не менш, можливі. Список їх наступний:

  • дистрофічні зміни нирок;
  • серйозні ураження міокарда, нирок і деяких інших органів;
  • формування тромбів, закупорка судин;
  • поліорганна недостатність;
  • освіта бронхоплевральних свищів;
  • розвиток амілоїдозу;
  • тромбоемболія легеневої артерії, пов’язана з тромбозом (вимагає термінового хірургічного втручання, так як в противному випадку висока ймовірність летального результату).

Як можна побачити, наслідки вельми небезпечні недуги. Саме тому ні в якому разі не варто ігнорувати симптоми захворювання і відмовлятися від допомоги кваліфікованого фахівця.

Діагностичні заходи

Діагностика емпієми плеври вкрай важлива. Перед лікарем стоїть завдання не тільки підтвердити наявність пиоторакса, то також визначити характер патологічного процесу, ступінь його поширення, причини виникнення.

  • Для початку проводиться збір анамнезу, вивчення медичних даних пацієнта. При зовнішньому огляді грудної клітини може помітити ту чи іншу ступінь деформації, вибухання або згладжування міжребер. Якщо мова йде про хронічній емпіємі плеври, то у пацієнта є сколіоз. Вельми характерним є опущення плеча і випинання лопатки з боку ураження.
  • Обов’язково проводиться аускультація.
  • Надалі пацієнта направляють на різні дослідження. Обов’язковими є лабораторні аналізи крові і сечі, під час яких можна визначити наявність запального процесу. Проводиться мікроскопічне дослідження мокротиння і аспірувати рідини.
  • Зразки ексудату використовують для бактеріального посіву. Така процедура дозволяє визначити рід і вид збудника, перевірити ступінь його чутливості до тих чи інших ліків.
  • Інформативними є рентгеноскопія і рентгенографія легенів. На знімках уражені ділянки затемнені.
  • Плеврофистулография — процедура, яка допомагає виявити свищі (якщо вони є).
  • Проводиться також плевральна пункція і ультрасонографія плевральної порожнини.
  • Іноді пацієнта додатково відправляють на магнітно-резонансну та/або комп’ютерну томографію. Такі дослідження допомагають лікареві оцінити структуру та функціонування легенів, виявити скупчення ексудату і оцінити його обсяг, діагностувати наявність тих чи інших ускладнень.
Цікаве:  Атонія кишечника: причини, симптоми, діагностика і методи лікування

На основі отриманих даних лікар підбирає відповідні препарати і становить ефективну схему лікування.

Терапевтичне лікування

Лікування емпієми плеври в першу чергу передбачає видалення гнійних мас — це може бути здійснено як під час пункції, так і за допомогою повноцінного розтину грудної клітини (до цього методу вдаються лише в крайньому випадку).

Оскільки утворення гнійного ексудату в тій чи іншій мірі пов’язано з активністю патогенних мікроорганізмів, то в схему терапії обов’язково вводять антибіотики широко спектру дії у формі таблеток. Ефективними вважаються препарати з групи аміноглікозидів, цефалоспоринів, фторхінолонів. Крім того, іноді антибактеріальні засоби вводять безпосередньо в плевральну порожнину для досягнення максимального результату.

Іноді пацієнтам призначають переливання білкових препаратів, наприклад, спеціальних гідролізатів, альбуміну, очищеної плазми крові. Додатково вводяться розчини глюкози та електролітів, які допомагають відновити роботу організму.

Обов’язковою є імуномодулююча терапія, а також прийом вітамінних комплексів — це допомагає посилити роботу імунної системи, що, в свою чергу, сприяє швидкому відновленню організму. Проводиться симптоматичне лікування. Наприклад, при вираженій лихоманці використовуються жарознижуючі та нестероїдні протизапальні засоби.

Після того як симптоми емпієми стануть менш вираженими, пацієнтам рекомендують фізіотерапію. Спеціальна дихальна гімнастика допомагає зміцнити міжреберні м’язи, нормалізувати роботу легенів, наситити організм киснем. Корисним буде і лікувальний масаж, який також допомагає очистити легені від мокроти, поліпшити самопочуття організму. Додатково проводяться сеанси лікувальної гімнастики. Непогані результати дає і ультразвукова терапія. Під час реабілітації лікарі рекомендують пацієнтам пройти відновлювальне санаторно-курортне лікування.

Коли необхідно хірургічне втручання?

На жаль, іноді впоратися із захворюванням допомагає лише хірургія. Емпієма плеври, яка характеризується хронічним перебігом і скупченням великої кількості гною, вимагає оперативного втручання. Подібні методи терапії дозволяють зняти симптоми інтоксикації, ліквідовувати свищі і порожнини, розправити уражене легке, видалити гнійний ексудат і санувати плевральну порожнину.

Іноді виконується торакостомия з наступним відкритим дренуванням. Іноді лікар приймає рішення про видалення деяких ділянок плеври з подальшою декортикацией ураженої легені. Якщо є нориці між тканинами плеври, бронхів, легенів і шкіри, то хірург їх закриває. У тому випадку, якщо патологічний процес поширився не легкі, то лікар може прийняти рішення про часткової або повної резекції ураженого органу.

Засоби народної медицини

Терапія при такому захворюванні обов’язково має бути комплексним. І іноді допускається застосування різних рослинних засобів.

  • Ефективним вважається звичайний лук. Готувати ліки просто. Очистіть цибулину середніх розмірів від лушпиння, промийте і наріжте. Далі потрібно віджати сік і змішати його з натуральним медом (у рівних кількостях). Ліки рекомендують приймати двічі на день по столовій ложці. Вважається, що засіб чудово справляється з кашлем, полегшує відходження мокротиння.
  • В домашніх умовах можна приготувати ефективний муколітичний збір. Потрібно змішати рівні кількості кореневища оману, трави мати-й-мачухи, м’яти, квіток липи і кореня солодки. 20 г рослинної суміші потрібно залити склянкою окропу, після чого дати настоятися. Засіб після остигання проціджуванням і поділяємо на три рівні порції — їх потрібно випити протягом дня. Кожен день потрібно готувати свіже ліки.
  • Ефективним вважається і польовий хвощ. 20 г сухої трави рослини (подрібненої) потрібно залити 0,5 л окропу. Ємність потрібно накрити і залишити на чотири години в теплому місці, після чого настій процідити. Рекомендується приймати по 100 мл чотири рази на добу протягом 10-12 днів.
  • Є лікарський збір, полегшує процес дихання і допомагає справлятися з задишкою. Потрібно змішати в рівних кількостях траву безсмертника, висушених квіток календули з листами смородини, пижмою і черемшиною. Столову ложку суміші заливають склянкою окропу і настоюють. Приймати потрібно три рази на добу по 2-3 столові ложки.
  • Є проблеми з роботою дихальної системи, то потрібно змішати в рівних кількостях мед і свіжий сік редьки. Травники рекомендують приймати ліки по ложці (їдальні) тричі на день.

Зрозуміло, використовувати домашні засоби можна лише з дозволу фахівця.

Емпієма плеври: клінічні рекомендації для попередження розвитку недуги

На жаль, специфічних профілактичних засобів не існує. Проте лікарі радять дотримуватися деяких правил:

  • всі запальні захворювання (особливо в тому випадку, коли вони супроводжуються гнійним процесом) вимагають своєчасної терапії;
  • важливо зміцнювати імунну систему, так як це знижує ризик розвитку подібних захворювань (потрібно правильно намагатися, заколювати організм, приймати вітаміни, проводити час на свіжому повітрі);
  • не варто уникати профілактичних оглядів — чим раніше виявлено захворювання, тим менше ймовірність розвитку тих чи інших ускладнень.

Варто зазначити, що в більшості випадків подібне захворювання добре піддається терапії. Емпієма плеври не дарма вважається небезпечною патологією — ігнорувати її не варто. Згідно зі статистикою, приблизно у 20% пацієнтів розвиваються ті чи інші ускладнення. Летальність при такому захворюванні коливається в межах від 5 до 22%.