Будова віріона
Структурно зрілі частки (віріони) герпесу мають досить великі розміри – до 200 нанометрів в діаметрі. Спадковий матеріал у них представлений дволанцюжкової молекулою ДНК. Крім білкової оболонки, віріон має зовнішній суперкапсид – зовнішню оболонку, до складу якої входять ліпіди і гликопротеиды. Серцевина (нуклеокапсид) складається з 162 капсомерів і має форму багатогранного куба. Поверхня покрита білковими шипами, які забезпечують прикріплення віріона до мембран клітини-господаря і сприяють проникненню вірусної ДНК всередину.
Після цього віріон втрачає оболонки, його нуклеїнові кислоти вбудовуються в хазяйські, і запускається процес реплікації. Освіта молодих віріонів та їх оболонок йде за рахунок ресурсів клітини-господаря. По мірі їх накопичення вони розривають оболонку клітини і виходять у міжклітинний простір у пошуках нових жертв. У дрімає стадії вірус зберігається в нервових гангліях і ніяк себе не проявляє.
