Поширеність патології
З гіпоталамічним синдромом у своїй практиці стикаються не тільки неврологи, але й терапевти, ендокринологи, хірурги, офтальмологи і навіть гінекологи. Хвороба може почати виявлятися у віці 13-15 років або в 30-40 років.
Частіше синдромом страждають жінки, але останні дані по призовникам показують досить велику поширеність захворювання у чоловіків. За формою захворювання на першому місці, як уже говорилося, знаходиться вегето-судинні прояви порушень в роботі гіпоталамуса.
Як його визначити?
Далекі від медицини люди при відсутності травматичних і явних фактів ушкодження гіпоталамуса, не можуть навіть припустити наявність такої патології. Діагностика гіпоталамічного синдрому заснована в першу чергу на лабораторних аналізах.
Повний аналіз крові на біохімію покаже рівень гормонів (гонадотропного, соматотропного, фолікулостимулюючого та багатьох інших), що дає уявлення про роботу вегетативної нервової системи. Крім цього, застосовуються методи МРТ (визначить стан мозку і пошкодження таламуса), УЗД (визначить патології, які спровокували симптоми), ЕЕГ (визначить активність різних ділянок мозку). Рентгенологічне дослідження головного мозку допоможе визначити внутрішньочерепний тиск.
На підставі особистого анамнезу і лабораторних даних ставиться діагноз і призначається лікування гіпоталамічного синдрому у відповідності з встановленою його формою.
