Гнійний отит: причини, ознаки, симптоми і лікування

Гнійний отит – це захворювання, що характеризується запаленням вуха і може бути як хронічних, так і гострих. Його патологічний процес повністю залежить від вірулентності мікроорганізмів і відбивається на стані імунної системи людини. Також, за даними статистики, 30 % складає саме гостра форма середнього отиту. Найчастіше хворіють діти до 5 років і літні люди, підлітки рідше.

Викликати гнійний отит (за МКХ – Н66) і вражати орган слуху можуть:

  • стрептококи;
  • стафілококи;
  • пневмококи;
  • гемофільні палички і різні мікроорганізми.

Будь-яке запалення вуха дуже небезпечно, тому необхідно звернутися до лікаря відразу ж після того як виявлені перші симптоми захворювання, які описані нижче.

Симптоматика даного захворювання

На першому етапі гострого гнійного отиту виявляються такі симптоми:

  • біль у вусі, що, наростаючи, може віддавати в тім’я, скроню і зубний ряд;
  • зниження слуху;
  • поява різних шумів і закладеність у вусі;
  • гіпертермія;
  • гіперемія;
  • інтоксикаційний синдром.

Триває ця початкова стадія гнійного отиту у дорослих і дітей, як правило, до трьох днів. А після цього, виникає перехід до іншої стадії, і у пацієнта з’являються наступні симптоми:

  • Прорив перетинки. У цей момент відбувається виділення гною. Даний процес може тривати до 7 днів.
  • Біль у вусі поступово стихає.
  • Стабілізується загальний стан пацієнта.
  • Температура тіла близька до звичайних показників.

Ознаки гнійного отиту складно переплутати.

Якщо ж вчасно не зайнятися лікуванням, то виникнуть неприємні ускладнення:

  • розрив перетинки;
  • холестеатома;
  • зниження слуху;
  • приглухуватість;
  • внутрішньочерепні патології;
  • абсцес мозку.

При появі перших симптомів важливо негайно звернутися до лікаря для діагностики та подальшої терапії. Гнійний отит у однаковою мірою вражає як дітей, так і дорослих. І ніяких обмежень щодо статі.

Як проникає інфекція?

Головними причинами розвитку недуги є проникнення інфекції у внутрішнє та середнє вухо і зниження загальної реактивності організму.

Це може відбутися кількома способами:

  • через слухову трубу;
  • інфекція проникає в вухо після ушкоджень барабанної перетинки;
  • передається з порожнини черепа;
  • інфекція проникає з током крові (в основному це спостерігається при захворюваннях грипу, скарлатини, туберкульозу та тифу).

Основною причиною такого розвитку патології є неповноцінне або неправильне лікування гострого запалення вуха.

Отит має гостру і хронічну форму.

Хронічна форма

Хронічний гнійний отит визначається запаленням відділів середнього вуха. Його головна характерна риса – це перебіг гнійного ексудату з порожнини вуха. До інших ознак відносять зниження слуху і перфорацію барабанної перетинки. Ця хвороба, варто відзначити, може проявитися як хронічний риніт і гайморит.

Зазвичай хронічний отит може проявитися вже в дитячому віці. Його можуть спровокувати стафілококи, пневмококи і псевдомонади. Ця форма отиту також може мати вигляд епітімпаніта. Крім слизової, в патологічний процес включаються кісткові будови соскоподібного відростка. Його локалізація в верхньому відділі перетинки. Ця форма небезпечна тим, що в ній прогресують небезпечні ускладнення, такі як менінгіт, сепсис, остит і абсцес мозку.

Гнійний отит у дитини зазвичай протікає в гострій формі.

Гостра форма

Гострий отит починається після проникнення патогенних організмів у вухо. Стадії його розвитку:

  • Катаральна. Прогресування запального процесу. На цьому початковому етапі у вусі накопичується ексудат. Виникає біль у вусі, різке зниження слуху. Тут важливо негайно звернутися до лікаря. Лікують ця недуга зазвичай за допомогою антибіотиків або фізіотерапевтичних процедур.
  • Гнійна форма. Якщо на початковому етапі не було зроблено відповідного лікування, то в результаті утворюється гнійний ексудат, який починає спливати з порожнини.
  • Запалення стихає. Протягом гною припиняється і починає переважати симптом зниження слухової функції.
  • З яких причин виникає гнійний отит у дитини?

    Причини отиту

    Практично будь-лор-захворювання супроводжує утворення слизу. Після того як кількість слизу починає зростати, остання проникає в євстахієву трубу, тим самим порушує вентиляцію барабанної порожнини. Також поглиблення цього процесу сприяють патогенні мікроорганізми.

    Головні причини отиту:

    • вторгнення інфекції з супутніх лор-органів;
    • хвороби носа, носоглотки і пазух носа;
    • травми вушної раковини;
    • ослаблений імунітет.

    Наслідки

    Які наслідки гнійного отиту?

    Хоча при цьому болять в основному вуха, але при достатньому ускладненні інфекція може зачепити і інші органи. Якщо лікування було неповноцінним, то це може призвести до дуже страшних наслідків. Коли нагноєння перейде на нижню щелепу і зачепить слюнную залозу, це призведе до інвалідизації.

    Але не менш небезпечним є ще й те, що таке захворювання не так вже й просто виявити. Бувають випадки, коли хвороба може не супроводжуватися болем у вухах. Нерідкі випадки, коли при отиті порушується робота шлунково-кишкового тракту. Все це відбувається тому, що наші вуха і черевна порожнина зв’язані одним і тим же нервом. Тому часто під час отиту, особливо у дітей, може з’явитися блювання, запор, здуття кишечника. В цьому випадку у вас запідозрять апендицит і направлять до хірурга. Але запальні захворювання у дітей краще діагностувати, залучаючи до процедури і оториноларинголога.

    Якщо раптом мама дитини подумає, що у нього просто розлад шлунка, і не звернеться за допомогою до відповідного фахівця, то в результаті не буде поставлений правильний діагноз, а отит тим часом переросте у більш серйозне захворювання.

    Хронічний отит дуже важко лікується, при цьому сильно знижується якість життя – порушується слух, а у вухах йде запальний процес і виникає гній. Часто звичайного лікування недостатньо, необхідно вдаватися до хірургічних методів.

    Діагностика отиту

    Досвідчений і грамотний лікар виявляє лівобічний або правобічний гнійний отит без спеціальних пристосувань. Простого огляду вушної раковини за допомогою налобного рефлектора буває достатньо.

    Діагностика зовнішнього отиту

    При даному виді отиту лікар приділяє увагу шкірного покриву вушної раковини і звертає увагу на розміри слухового просвіту. Якщо він сильно звужений або вже майже не видно барабанна перетинка і помітні рідкі виділення, то лікар ставить діагноз «зовнішній отит».

    Діагностика середнього отиту

    При середньому отиті лікар також обмежується зовнішнім оглядом. Відмінними ознаками цього захворювання є почервоніння барабанної перетинки та її нерухомість.

    Дані симптоми нескладно перевірити. Пацієнту необхідно надути щоки, не відкриваючи при цьому рот. Цим маневром часто користуються дайвери і водолази, щоб вирівняти тиск у вусі. При попаданні повітря барабанна перетинка вигинається, а коли порожнина заповнена рідиною, характерного вигинання не буде.

    При отиті перфорація барабанної перетинки видно відразу ж, після переповнення гноєм вушниці та витіканні при її прориві.

    Діагностика внутрішнього отиту

    У цьому випадку досліджується слух на спеціальному обладнанні, званому аудіометром. Якщо гострота слуху помітно різко падає при захворюванні середнього отиту, і з’являються приступи запаморочення, виникає підозра на запалення вушного лабіринту або внутрішнього отиту. Тут застосовують аудіометрію і вдаються неврологічному обстеженню.

    Використання комп’ютерної томографії та рентгена

    При гострому отиті використовується рентгенографія для того, щоб підтвердити його ускладнення. Все це може виявити важкі внутрішньочерепні інфекції. Хоча це і досить рідкісні випадки, але якщо існують подібні підозри, то пацієнту слід пройти комп’ютерну томографію головного мозку.

    Виявлення бактеріальної флори при отиті

    Дослідження на бактеріальну флору, на перший погляд, здасться безглуздим дією. Адже для її виявлення буде потрібно чимало часу, а результат буде видно лише через тиждень. Але так як звичні антибіотики допомагають не у всіх випадках, то лікар може з’ясувати результат по мазкам, які саме мікроорганізми вплинули на отит, і призначить відповідне лікування.

    Що робити при гнійному отиті?

    Якщо у вас виникли дискомфортні відчуття у вухах – це можуть бути ниючі болі або періодична закладеність – необхідно одразу ж звертатися до фахівця за лікуванням. Якщо цього не зробити при початкових симптомах, то середній отит може перерости в хронічний, який може залишити після себе рубці на барабанній перетинці. Але якщо ви не зможете зверніться до лікаря в той же день, коли помітили перші симптоми, то можна використовувати антигістамінні препарати всередину, при сильних болях – знеболюючі.

    Самолікування може бути небезпечним

    Але не займайтеся самолікуванням за допомогою домашніх рецептів. Настої ромашки, борний спирт, сік цибулі або часнику, а також різні фитосвечи не можуть застосовуватися як лікування в боротьбі з отитом. Всі ці «цілющі» препарати можуть призвести до глухоти на все життя.

    Але найстрашніше – це попадання гною в мозок, що може призвести до жахливих наслідків – людина просто-напросто може залишитися інвалідом.

    Тому контролюйте свої симптоми завчасно і якомога швидше, а краще відразу в цей же день, звертайтеся до лікаря.

    Як проводити лікування гнійного отиту?

    Лікувати це захворювання все ж краще в стаціонарних умовах. Особливо якщо гнійний отит спостерігається у дитини. Лікуючий лікар складає план лікування, враховуючи стадії захворювання і стану пацієнта.

    • лікування доперфоративной стадії:
    • використання системних і місцевих лікарських препаратів;
    • напівспиртовий компрес на вухо;
    • антигістамінні препарати;
    • антибіотики.

    Лікування гнійного отиту потрібно проводити тільки під контролем лікаря.

    При прогресуванні цій стадії важливо також продовжувати приймати антибіотики та антигістамінні препарати. Курс лікування може бути доповнений такими препаратами:

    • антизапальні кошти;
    • муколітики;
    • фізіотерапевтичне лікування: лазеротерапія, УФ, УВЧ;
    • видалення гною їх слухового проходу.

    Лікування на стадії репаративної:

    • продування слухової труби;
    • введення ліків у барабанну порожнину, щоб не дати утворитися спайок;
    • прийом біостимуляторів;
    • вітамінотерапія.

    Необхідно лікуватися з допомогою антибіотиків, тому як саме ці препарати має можливість усунути причину прогресування. Слід зазначити, що групу ліків повинен призначати тільки лікар-фахівець. Недопустимо самовільно приймати АБ, це може тільки погіршити ситуацію. Антибіотики треба приймати з точно заданою схемою. Якщо під час лікування виявляться якісь проблеми, лікар може поміняти препарат.

    Важлива мета профілактики отиту полягає в тому, щоб євстахієва труба не була заблокована густий слизом. Щоб не дати отиту розвинутися, необхідно своєчасно звертатися за допомогою лікаря і лікувати лор-захворювання, чи то банальний нежить або гайморит.