Хронічний гайморит: симптоми і лікування у дорослих і дітей

Симптоми гаймориту нерідко розвиваються у пацієнтів після перенесених простудних захворювань. Особливо часто це ускладнення виникає в тих випадках, коли лікування інфекції не приділялося належної уваги. В наші дні це надзвичайно поширене захворювання. В оториноларингології гайморит називається запалення пазух, які розташовані в області носових крил і верхньої щелепи. Їх називають “гайморові пазухи”, звідси походить і назва хвороби. Тут знаходиться мало судин і нервових закінчень. З цієї причини пацієнти можуть тривалий час не помічати ознаки і симптоми гаймориту. Але хвороба швидко розвивається, і запалення незабаром стає хронічним.

Причини захворювання

Хронічний гайморит – це захворювання інфекційного походження. Мікроорганізми потрапляють в пазухи з носових ходів, горла і порожнини рота. При зниженні захисних сил організму створюються сприятливі умови для поширення інфекції. Симптоми гаймориту в гострій формі спостерігаються досить рідко. Зазвичай захворювання дуже швидко набуває хронічного характеру. Патологічний процес найчастіше вражає одну пазуху, але зустрічається і двосторонній гайморит.

Захворювання викликають різні мікроорганізми: стрептококи, віруси, грибки, гемофільна паличка, стафілококи. Іноді причиною запалення стає відразу кілька різних бактерій, що ускладнює вибір препарату для лікування симптомів гаймориту.

Однак для того щоб інфекція призвела до хронічного запального процесу, необхідні додаткові несприятливі фактори. До них відносяться:

Патології, що перешкоджають вільному диханню. Це наслідки травм і вроджені аномалії носа, алергічний нежить, поліпи. Порушення дихання призводять до скупчення слизу в носових ходах і розмноження шкідливих мікроорганізмів.

Ослаблення імунної системи. Симптоми гаймориту в хронічній формі зазвичай розвиваються у часто хворіючих людей. Нерідко запалення пазух буває у пацієнтів, які зловживають антибіотиками або приймають цитостатики (імуносупресори).

Стоматологічні хвороби. Це одна з поширених причин гаймориту. Пазухи носа розташовані над 4, 5 і 6-му зубами верхньої щелепи. Якщо на цій ділянці є хронічний карієс, пульпіт або періодонтит, то інфекція може поширитися з порожнини рота на навколоносових області.

Вірусні захворювання органів дихання. Пазухи носа з’єднуються з носовими ходами з допомогою невеликого отвору, через який здійснюється їх очищення. При хронічному і гострому риніті воно закупорюється, в результаті слизові виділення накопичуються, і розмножуються хвороботворні мікроби. Тому при нежиті лікарі рекомендують постійно застосовувати краплі. Це допоможе гайморові пазухи очиститися від виділень.

Вогнище хронічної інфекції в організмі. Якщо людина є бактерионосителем (наприклад, стафілокока або стрептокока), то інфекція може бути занесена в гайморові пазухи з током крові.

Причини, симптоми і лікування гаймориту у дітей має свої особливості. Це захворювання практично не зустрічається у малюків до 4-5 років, так як в цьому віці пазухи ще недостатньо сформовані. Що стосується більш старших дітей, то у них причиною гаймориту часто є хламідії і мікоплазми. Це вимагає призначення спеціальних антибіотиків.

Симптоми патології

Симптоми хронічного гаймориту зазвичай виражені нерізко і проявляються не постійно. Це захворювання протікає з періодичними загостреннями. Під час ремісії стан людини зазвичай залишається в нормі. Можуть спостерігатися лише невеликі ознаки хронічного запалення (слабкість, стомлюваність, злегка підвищена температура), які людина зазвичай не пов’язує з захворюванням.

Загострення наступають в результаті переохолодження, ослаблення імунітету, перенесеної застуди або алергії. Можна виділити наступні ознаки патології:

• відчуття важкості й тиску в пазусі;
• густі виділення з носа;
• погано піддається лікуванню нежить;
• головний біль;
• розпираючий біль в пазусі з іррадіацією в лоб, зуби, віскі;
• утруднення дихання;
• порушення нюху з-за постійної закладеності носа (людина погано розрізняє запахи);
• болючість у верхній щелепи при жуванні;
• ознаки кон’юнктивіту;
• гугнявість, зміни тембру голосу;
• постійно відкритий рот під час сну (через ускладнення носового дихання);
• мокнучі пошкодження шкіри біля ніздрів;
• сухий кашель через подразнення горла носовими виділеннями.

Распирающее відчуття в навколоносовій області є одним з основних ознак і симптомів гаймориту. Де болить при запаленні верхньощелепних пазух? Це питання часто хвилює пацієнтів.

Нерідко в період вагітності у людей виникає розпираючий біль в лобовій області. Багато пацієнтів вважають це симптомом гаймориту. Але це не завжди так. У медицині є поняття “синуси носа”. До них відносяться всі придаткові пазухи: гайморові, решітчасті, лобові і клиновидні. Запалення цих відділів носить загальну назву – “синусит”. Гайморит є окремим випадком цього захворювання.

Біль в надбрівної області характерна для синуситу лобних пазух (фронтиту). При гаймориті відчуття розпирання виникає близько носа, в області верхньої щелепи. Проте біль може віддавати в лоб. Крім цього у пацієнтів нерідко поєднуються обидві патології: і синусит лобових пазух, і хронічний гайморит.

Пацієнтові іноді буває складно визначити, де болить. Ознакою і симптомом гаймориту є іррадіюючий біль, яка віддає в різні частини обличчя. Клінічна картина цього захворювання може нагадувати прояви багатьох інших недуг, наприклад невралгії трійчастого нерва.

Часто хвороба виникає в дитячому віці, після частих застуд. Маленька дитина зазвичай переносить запалення придаткових пазух важче, ніж підліток, так як його імунітет ще до кінця не сформований. В цілому симптоми гаймориту у дітей не відрізняються від проявів цієї патології у дорослих.

Форми хвороби

Клінічна картина патології багато в чому залежить від форми хвороби. Розрізняють наступні види гаймориту:

Катаральний. При цій формі хвороби з носових ходів відходять виділення у вигляді прозорого тягучого слизу. Нерідко у пацієнтів можна помітити припухлість обличчя.

Гнійний. Виділення густі, зеленуватого або жовтуватого кольору, мають неприємний запах.

Одонтогенний. У цьому випадку причиною появи симптомів хронічного гаймориту у дорослих і дітей є хворі зуби. Запалення завжди з’являється на тій стороні, де виявляється карієс, періодонтит або інша стоматологічна патологія. Виділення з носа смердючі, турбує біль у верхній щелепі. Потрібна обов’язкова санація порожнини рота, інакше такий гайморит не піддається терапії.

Риногенних. Це форма патології зустрічається більш ніж у половини хворих. Запалення пазух передує риніт. При цьому у хворого повністю закладений один носовий хід (з ураженої сторони), а виділення відходять з іншої ніздрі.

Алергічний. При цій формі загострення симптомів гаймориту у дорослих і дітей виникає після впливу алергену. З’являється чхання, сльозотеча, з носових ходів виділяється рідка прозора слиз. Ця форма хвороби може ускладнюватися полипозными змінами, що посилює патологію.

Грибковий. Виникає у пацієнтів з різко зниженим імунітетом чи після безконтрольне самолікування антибіотиками. Його викликають грибки: кандиди аспергілли і різні види цвілі. Виділення з носа мають незвичайний вигляд. Вони можуть виглядати як сирні кульки білого кольору, жовтувата желеподібна маса або слиз чорно-сірого кольору.

При виявленні перелічених симптомів хронічного гаймориту необхідно терміново звернутися до лікаря-оториноларинголога. Постійне запалення в області придаткових пазух може призвести до серйозних ускладнень.

Можливі ускладнення

Якщо симптоми гаймориту турбують пацієнта протягом довгого часу, то це позначається і на стані інших органів. Запускати таке захворювання небезпечно, так як носові синуси знаходяться в безпосередній близькості від головного мозку. Інфекція з придаткових пазух може легко поширюватися на прилеглі органи. До найнебезпечніших ускладнень захворювання відноситься менінгіт і менингоээцефалит, абсцес мозку, сепсис. Такі патології можуть навіть призвести до летального результату. Тому симптоми гаймориту у дорослих і дітей мають стати приводом для негайного звернення до фахівця. Це захворювання не проходить самостійно.

Інфекція з синусів може проникати в очну ямку, середнє вухо або кісткову тканину щелепи. Виникають отити, остеомієліти, флегмони очної орбіти. Крім цього пацієнт з гайморитом стає схильний до хвороб верхніх дихальних шляхів: ангіни, фарингіту, ларингіту. Хронічне запалення придаткових пазух може спровокувати болісне і неприємне захворювання – невралгії лицьового нерва.

Однак при своєчасному виявленні симптомів гаймориту у дорослих і дітей і правильно призначеної терапії ускладнення бувають дуже рідко. В наші дні це захворювання має сприятливий прогноз. Воно добре піддається сучасним методам лікування.

Діагностика захворювання

Симптоми і лікування гаймориту у дорослих і дітей залежать від форми і стажу захворювання. Однак спочатку необхідно провести діагностику патології. Досвідчений лікар-оториноларинголог може запідозрити це захворювання вже під час огляду та збору анамнезу. Але для підтвердження діагнозу потрібні додаткові дослідження.

При промацуванні області носових синусів зазвичай відчувається хворобливість і почуття розпирання. У частини пацієнтів помітна припухлість обличчя. Під час огляду горла можна помітити виділення, стікають по задній стінці. Ці ознаки і характерні скарги хворого дозволяють припустити хронічний гайморит. Лікар також проводить інструментальний огляд носових ходів з допомогою риноскопа. Іноді призначають ендоскопічне обстеження пазухи. Для цього використовують спеціальний зонд з оптикою, який вводять у порожнину синуса.

Найбільш поширеним і точним способом діагностики захворювання є рентген пазух носа. Це дослідження допомагає визначити не тільки наявність запального процесу, але і полипозно-кістозні зміни, які часто супроводжують гайморит. У деяких випадках для уточнення діагнозу проводять томографічне дослідження.

Проте вагітним жінкам і дітям рентген протипоказаний. Їм проводять диафаноскопию. Дослідження роблять в затемненому кабінеті. В рот вводять спеціальну лампу і стежать за її світлом. Запалений синус носа при цьому виявляється затемненим.

Ефективним способом виявлення гаймориту є пункція пазухи. Спеціальну голку вводять в ніздрю, роблять прокол в стінки синуса і проводять промивання. Рідина відправляють на лабораторний аналіз. Цей метод можна використовувати не тільки для діагностики, але і для лікування симптомів хронічного гаймориту у дорослих і дітей. У цьому випадку при промиванні застосовують дезрастворы.

Після того як діагноз встановлений, лікар може призначити бактеріологічний аналіз вмісту синусу. Це допомагає правильно підібрати антибіотик для терапії. При одонтогенних гаймориті потрібна консультація і лікування у стоматолога.

Медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування

Як лікувати симптоми гаймориту без хірургічного втручання? На допомогу приходять сучасні антибіотики. Якщо хвороба не запущена, то правильно підібрана антибактеріальна терапія зможе впоратися із запальним процесом.

Застосування антибіотиків показане при інфекційній формі хронічного гаймориту, яка зустрічається в більшості випадків. Якщо ж захворювання викликане алергією, то антибактеріальна терапія не допоможе. В цьому випадку необхідне призначення антигістамінних засобів: “Эбастина”, “Хлоропіраміну”.

При лікуванні гаймориту найчастіше використовують пенициллиновые і тетрациклінові ліки: “Доксициклін”, “Амоксицилін” або комбінований сульфаніламідний препарат “Ко-тримоксазол”. Вони здатні впливати на широке коло бактерій. Курс лікування займає близько 14 днів.

Якщо гайморит має грибкову природу, то застосовують “Кетоконазол”, “Амфотерицин В”, “Ітраконазол”. Препарати доводиться приймати довго, так як ця форма хвороби насилу піддається лікуванню. Обов’язково призначають імуномодулятори, так грибкова інфекція в синусах завжди є наслідком падіння захисних сил організму.

Як згадувалося вище, симптоми і лікування гаймориту у дітей мають свою специфіку. Причиною захворювання у дитини нерідко є хламідійна і мікоплазменна інфекція. Ці мікроорганізми погано піддаються дії пеніцилінів і тетрациклінів. Тому необхідне призначення антибіотиків групи макролідів: “Кларитроміцину”, “Азитроміцину”, “Рокситромицина”.

При лікуванні симптомів гаймориту у дорослих і дітей антибактеріальну терапію завжди поєднують з призначенням крапель для носа: “Диметидина”, “Нафазолина”, “Оксиметазоліну”.

Медикаментозне лікування доповнюють фізіотерапевтичними процедурами на область пазух:

• електрофорез з антибіотиками;
• УВЧ – та СВЧ-терапією;
• фонофорезом з лікарськими препаратами;
• магнітної і лазерною терапією.

Такий комплексний підхід до лікування у багатьох випадках дозволяє позбутися від хронічного гаймориту повністю. Потрібно пам’ятати, що курс терапії необхідно доводити до кінця. Якщо перервати лікування раніше терміну, то всі ознаки патології можуть повернутися.

Провести консервативне лікування симптомів гаймориту в домашніх умовах цілком можливо. Це захворювання в більшості випадків не вимагає приміщення пацієнта в стаціонар. Госпіталізація необхідна тільки при наявності ускладнень, у важких випадках загострення гнійного гаймориту і при необхідності хірургічної операції.

Промивання пазух

Промивання синуса за методом Проэтца доповнює медикаментозну терапію. Це безболісний спосіб лікування, що не вимагає проколу пазухи. У народі цей метод називають “зозуля”.

У носові ходи пацієнта вставляють катетери. За однією трубочці в порожнину пазухи подається дезінфікуючий розчин. З іншої ніздрі через катетер відсмоктується гнійний вміст за допомогою вакууму. Під час процедури хворому рекомендують вимовляти “ку-ку”, щоб рідина не потрапляла в горло, звідси походить народна назва методу.

Цей метод лікування достатньо ефективний. Звичайно вже через декілька процедур пацієнту стає легше дихати через ніс, зникає головний біль і розпирання в пазухах.

Хірургічне лікування

До хірургічного втручання вдаються у запущених випадках хронічного гаймориту. Під місцевою анестезією роблять прокол (пункцію) пазухи. У носові ходи вставляють катетери, через них проводять промивання порожнини синуса фурациліном або фізіологічним розчином. Після операції пацієнт деякий час залишається в стаціонарі під наглядом лікарів.

Цей метод здатний назавжди позбавити пацієнта від гаймориту. Однак пункція має і свої недоліки. Після проколу пацієнта може турбувати біль у пазусі та області чола, іноді виникають ускладнення з боку горла. Деяким хворим з хронічними патологіями внутрішніх органів пункція протипоказана.

Частина пацієнтів побоюється хірургічного лікування. Вони помилково вважають, що, зробивши пункцію один раз, її доведеться надалі проводити повторно. Це хибна думка, таке хірургічне втручання може позбавити хворого від гаймориту раз і назавжди. Рецидиви патології після пункції зустрічаються тільки при викривленні перегородки носа. Це вимагає проведення додаткової пластичної операції.

При складних випадках гаймориту проводять велику хірургічну операцію. Пазухи носа розкривають через ротову порожнину, промивають і видаляють уражені тканини. Післяопераційний рубець залишається непомітним. Втручання здійснюють під загальним наркозом. Операція триває близько 1-1,5 години. Такий метод лікування використовують тільки в крайніх випадках, при небезпеці розвитку мозкових ускладнень.

Народні методи

Пацієнти часто цікавляться народними методами лікування симптомів гаймориту в домашніх умовах. Слід пам’ятати, що це не може замінити традиційну медикаментозну терапію. Народні рецепти від гаймориту можуть лише доповнювати лікування, призначене лікарем-оториноларингологом.

Повністю усунути симптоми гаймориту в домашніх умовах неможливо, так як хвороботворні мікроорганізми все одно залишаються в синусах. Однак можна трохи полегшити дихання і зменшити закладеність носа. Корисно використовувати розчини з морською водою, їх можна придбати в аптечних мережах. Ними промивають носові ходи за допомогою спринцівки або шприца. Можна також використовувати для цієї мети розчин прополісу, відвари трав (ромашки, календули, звіробою) або срібну воду.

Часто пацієнтів цікавить, чи можна при гаймориті прикладати тепло до пазухи. Прогрівання при запаленні синусів показано не завжди. Прикладання теплих компресів допустимо тільки при початкових симптомах гаймориту і відсутності гнійних виділень. В інших випадках прогрівання може призвести до розмноження бактерій. Особливо не рекомендується робити такі компреси при грибкової формі захворювання. Потрібно обов’язково порадитися з лікарем, лише фахівець може вирішити питання про доцільність прогревающих процедур.

Профілактика

Щоб запобігти виникненню хронічного гаймориту, необхідно вчасно усувати її причини. Потрібно доводити до кінця лікування застуди, грипу та інших інфекційних захворювань. Слід регулярно відвідувати стоматолога і проводити санацію вогнищ карієсу.

При алергії слід уникати контакту з дратівливими речовинами, що провокують загострення хвороби. Важливо також підтримувати в приміщенні оптимальну вологість, занадто сухе повітря може спровокувати розвиток гаймориту. Корисно час від часу проводити профілактичні промивання носових ходів сольовими розчинами, це перешкоджає скупченню слизу і розмноженню бактерій.