Хвороба Лайма (бореліоз) – захворювання, що відрізняється особливою різноманітністю проявів. Клінічні картини двох пацієнтів можуть мати мінімум спільного, незважаючи на однаковий діагноз. І донині фахівці в області медицини не виробили єдиного підходу до того, як потрібно діагностувати бореліоз, як його правильно лікувати. Що вже говорити про простих людей? Рівень інформованості вкрай низький.
Загальна інформація
Хвороба Лайма (бореліоз) являє собою осередкову природне патологію з групи трансмісивних. У хворої людини страждають суглоби, шкірні покриви, нервова система. Патологічний стан може негативно позначитися на роботі серця. Часто хвороба переходить у хронічну форму, схильну до частих рецидивів.
Кліщі можуть передавати досить велика різноманітність інфекційних патологій, і сама часто зустрічається з них – це хвороба Лайма (бореліоз). Своє ім’я захворювання отримало за назвою невеликого американського міста, розташованого в штаті Коннектикут – Старий Лайм. У 70-х саме тут були зафіксовані та описані випадки такої хвороби, спровокованої клещевыми укусами.
Хвороба Лайма (бореліоз) у європейських державах до цього моменту була відома вже давно, хоча єдиного найменування патології не було. У деяких випадках у хворих діагностували еритему, схильну міняти вогнища прояви, іноді говорили про синдром Баннварта, іноді використовували інші назви. В 1982 році вчені вперше виявили, що саме провокує захворювання, який збудник є його джерелом.
Технічні моменти
Ініціатори хвороби Лайма (кліщового бореліозу) – боррелії. Відомий ряд різновидів, небезпечних для людини. Ці форми життя належать до класу мікроскопічних аэрофилов, відносяться до групи грамнегативних спірохет. Так само як інші представники цієї групи, збудники бореліозу досить чутливі до оточуючого простору.
Деякі збудники хвороби Лайма (кліщового бореліозу) провокують артрит. У Північній Америці практично не зустрічаються інші форми збудників, тільки ця. Є й такі, під вплив яких страждає нервова система. Певні збудники захворювання стають причиною хронічних шкірних поразок. Об’єднує всі три види провокаторів хвороби той факт, що зараження ними призводить до змінює області локалізації еритеми.
Особливості передачі хвороби
Хвороба Лайма (бореліоз) провокується боррелиями, які в нормі живуть в організмі різних диких тварин. Нерідко переносниками виступають птиці або представники загону гризунів. Боррелії виявлені в організмі оленів та інших представників дикої природи. Об’єднує всі ці форми життя той факт, що на них харчуються кліщі Ixodes. Саме вони – переносники збудника захворювання. В момент, коли кліщ отримує кров у тварини, мікроскопічна форма життя проникає в кишкову систему паразита. Тут досить комфортні умови, щоб почалося активне розмноження. Виділення відбувається при дефекації.
Як виявили вчені, хоча хвороба Лайма (бореліоз) провокується зараженими кліщами, це відбувається не при кожному укусі. Рівень зараження серед кліщів вкрай високий, але в слинних залозах боррелії містяться у відносно малої концентрації, а у деяких хворих особин відсутні зовсім.
Циркуляція боррелий наступна: від кліщів вони передаються диким тваринам, від них знову повертаються до кліщів. Крім диких, постраждати можуть і домашні тварини. В даний час є теорія, що боррелії можуть переноситися деякими іншими формами життя. Зокрема, імовірно, такими об’єктами можуть бути ґедзі.
Людина і боррелії
Зараження кліщовим бореліоз (хворобу Лайма) найчастіше відбувається в природному осередку поширення. Зазвичай це ліс в помірному кліматі. Як вдалося встановити фахівцям, кліщовий бореліоз і кліщовий енцефаліт поширені приблизно в однаковій зоні. На території нашої країни відомі випадки зараження в різних регіонах. Хвороба Лайма зустрічається вдвічі частіше, ніж енцефаліт, а іноді і в чотири рази частіше.
Кліщовий бореліоз зустрічається на азіатських, європейських територіях, в Америці. У нашій країні поширеність – всі зони лісостепу, від самих західних регіонів до далекосхідних областей. Як показали дослідження, бореліоз на території Росії – найбільш поширена інфекція, що переноситься кліщами. Ймовірність зараження після кліщового укусу в кілька разів більше, ніж шанс захворіти енцефалітом.
Природні вогнища хвороби – області, де поширений згаданий вище рід кліщів. Захворюваність суворо сезонна, властива періоду, коли кліщі активні. Зазвичай перші випадки припадають на березень-квітень, останні – на жовтень, якщо погода тепла. Максимум – травень, червень. У різних областях відсоток хворих кліщів досить сильно відрізняється. Встановлено, що одночасно паразит може переносити відразу кілька збудників, а значить, є висока ймовірність мікст-інфекції.
Як все відбувається?
Як людина може захворіти хворобою Лайма (бореліоз)? Фото в статті демонструють кліща – саме при укусі такого паразита є ризик зараження. Шлях передачі – трансмісивний, збудник переходить в людський організм у момент укусу. Вчені вважають, що, ймовірно, зараження можливе і через кліщові фекалії, якщо такі спершу потрапляють на шкіру, а потім цю область розчісують або втирають виділення покрови.
Якщо розірвати кліща, неправильно його видалити, боррелії можуть проникнути в організм через ранку. Відомий аліментарний шлях – захворіти можна, випивши сире молоко хворої корови, кози.
Вище всього ризик захворіти хворобою Лайма у осіб, що працюють в області лісівництва, лісового господарства, мисливства. Висока небезпека для тих, хто проживає в лісистих регіонах.
Помітити хвороба Лайма
Симптоми бореліозу пояснюються иммунопатологическим відповіддю організму. Прояви пов’язані з наявністю самого збудника, антигенів. У момент проникнення боррелії провокують появу папули, еритеми. Проникаючи в кров, збудник захворювання поширюється по тілу, далі відбувається локалізація в тканинах, органах. Адсорбція відбувається на клітинах. Найбільш активна взаємодія з мембранними елементами нейроглии. Спостерігається інфільтрація пошкоджених тканин інфільтрати, що складаються з різних елементів (плазмоцити, макрофаги, лімфоцити).
Боррелії провокують васкуліт, судинну оклюзію. Відомо, що найчастіше у людини розвивається хронічна хвороба Лайма. Симптоми бореліозу пояснюються тим, що збудник довгі роки може мешкати в органічних тканинах, час від часу провокуючи рецидиви. Більшою мірою це характерно для випадків, коли людина не отримує адекватного лікування.
Якщо хвороба прогресує, збудник стає пусковим чинником, стимулюючим імунопатологічні процеси. Симптомом хвороби Лайма (кліщового бореліозу) стає артрит в хронічній формі. Є ймовірність нейроборрелиоза. Відповідь імунної системи більш яскравий, коли хвороба вже прогресувала. Більшою мірою це властиво періоду, коли постраждали суглоби.
При правильно вибраному лікуванні можливо нормалізувати вміст антитіл, хворий одужує. Відомі випадки, коли персистенція збудника на пізніх термінах бореліозу не призводила до клінічній симптоматиці.
Інфікування
У перші дні помітити симптоми хвороби Лайма (бореліоз) практично неможливо – спершу триває інкубаційний період. Його тривалість у рідкісних випадках – лише дві доби, у деяких – до місяця. У середньому збудника потрібно два тижні. Клінічна картина від випадку до випадку варіюється, у деяких хворих симптоматика відсутня в принципі.
Прийнято виділяти три основні стадії. Поділ досить умовний, далеко не всі фахівці в області медицини згодні з ним. Зовсім не обов’язково, що у кожного хворого будуть спостерігатися всі три стадії в різні періоди хвороби. Відомі випадки маніфестації строго у формі хроніки. Це змушує бути особливо уважними до хворих, що звернулися з артритом, поліневропатії і рядом інших станів, потенційно пов’язаних з бореліоз. Для уточнення діагнозу спочатку доведеться призначити аналізи, щоб виключити хворобу Лайма. Симптоми, наслідки кліщового бореліозу повинні знати в першу чергу лікарі, щоб поставити правильний діагноз хворому.
Про стадіях і формах
На ранньому етапі бореліозу з’являється мігруюча еритема. Це одне червоне пляма, локалізоване в місці, де вкусив кліщ. У деяких пацієнтів виникає відразу кілька плям. Поступово відбувається відцентрове розростання. Діаметр по закінченні декількох тижнів може досягти 20 см, а у деяких хворих розміри освіти навіть більше. Чим більше еритема, тим виражене регрес в центрі. Можливий чіткий слід по центру вогнища.
Область частіше локалізована на тулубі, ногах, руках, рідше – на обличчі. По краях можливий розрив облямівки еритеми, смуга стає схожою на гірлянду. Можливо перетин грудей, шиї. Саме еритема – ключовою ознака бореліозу, що дозволяє запідозрити, який діагноз необхідно ставити. На дотик область гаряча, відгукується болем, свербить і пече. Еритема частіше за формою – овал або круг, але можливо неправильне формування.
У деяких хворих еритема зберігається місяцями, у інших пропадає через пару днів. При этиотропном лікуванні регрес спостерігається через тиждень терапевтичного курсу. Можливо повне зникнення пошкодження, є ймовірність шкірного лущення, пігментації вогнища. Точка укусу відзначена дипломом.
Можлива поява дочірніх вогнищ. Найчастіше бореліоз супроводжується загальним отруєнням, підвищується температура. Болить голова, морозить, лихоманить, тягне в сон.
Друга стадія
Зазвичай цей період припадає на 4-5 тиждень після зараження. У деяких випадках спостерігається на другому тижні, іноді – тільки на 21-ої. Бореліоз проявляється себе менінгітом, невритом, порушенням функціональності серця і судин. Можливий синдром, подібний по проявів з грипом – болить голова, лихоманить, пацієнт слабкий. На шкірі вогнища ураження частіше – вторинні кільцеві, їх розмір – до 5 див. На долонях можлива висипка, є ймовірність шкірної лимфоцитомы.
До половини пацієнтів страждають лицьовими невритами. У кожного третього спостерігається помірна симптоматика енцефаліту. Можливе ураження нервової системи, відповідальної за рух око, слух. При боррелиозе страждає периферична НС. Досить типовий прояв – синдром Баннварта, при якому пошкоджуються нервові корінці, розвивається менінгіт.
Неврологічні порушення частіше вичерпують себе через місяць, але високий ризик рецидиву. Відомі випадки, коли при хворобі Лайма саме такі поразки були єдиними ознаками, а еритема не з’являлася, як і ознаки інфекційних процесів в організмі.
Близько 8% хворих на 5-му тижні стикаються з порушеннями серцевої функції. Серце болить, скорочується з перебоями. Можливі запальні процеси в серцевих тканинах. Така симптоматика може турбувати півтора місяця. Весь другий етап бореліозу супроводжується слабкістю і хворобливими відчуттями, локалізованими в м’язових, суглобових, кісткових тканинах.
Пізня хронічна форма
На третій стадії страждають суглоби. Зазвичай етап починається через два місяці після зараження, іноді пізніше – через рік або два. Частіше страждають крупні суглоби, можливо, тільки з одного боку, хоча є ймовірність симетричного поліартриту. Артрит протікає з рецидивами, деструктивні процеси вражають хрящі, кістки, хвороба хронічна.
Бореліоз у формі хроніки – це ремісії, що змінюються рецидивами. Можливі постійні рецидиви. Із проявів найбільш виражений – артрит. Нерідкі зміни, властиві хронічним запальним процесам: хрящі стоншуються і зникають, дегенерують. Можливі шкірні ураження, лимфоцитомы доброякісного характеру, при дотику відкликаються болем.
На пізній стадії хвороба Лайма може супроводжуватися акродерматитом в хронічній формі. В області хворих ділянок шкірні покриви атрофуються, по виду стають схожими з цигарковим папером. Тривалість прогресу – місяці і роки. Спостерігається нейроборрелиоз. Енцефаломієліт, властивий хвороби за проявами подібний розсіяного склерозу. Можливо порушення пам’яті, погіршення сну, розлад мови.
Що робити?
Якщо недуга протікає в середньому по тяжкості рівні, необхідна госпіталізація з подальшим вибором стратегії боротьби з хворобою Лайма. Лікування бореліозу можливо в умовах інфекційного стаціонару. При легкій формі хвороби допускається лікування в домашніх умовах. Призначають комплексну антимікробну терапію. Вибір конкретних засобів, режиму прийому, дозування – на розсуд лікаря. Доктор аналізує тяжкість перебігу хвороби, особливості конкретного випадку.
Особи, що перенесли укус і перехворіли хворобою, ставляться на диспансерний облік як мінімум на два роки з метою контролю наслідків кліщового бореліозу (хвороби Лайма). Диспансеризація передбачає відвідування терапевта, інфекціоніста. Через 3, 6, 12, 24 місяці необхідні повноцінні клінічні дослідження, за результатами яких можливо направлення до кардіолога, невропатолога або іншим вузькоспеціалізованим лікарям.
Особливо уважним ставлення має бути до вагітним жінкам, хворим на хворобу Лайма. Профілактика бореліозу в даний час не передбачає застосування специфічних засобів в силу відсутності таких. Доведено негативний вплив збудника хвороби на ембріон, особливо сильне у початку виношування. У кожному окремому випадку в індивідуальному порядку вирішують, наскільки можливо і розумно зберігати вагітність.
Як попередити?
Поки не вдалося розробити такий вакцини, яка б дозволила виключити зараження бореліоз. Найкращий метод забезпечення здоров’я – мінімізувати ризик кліщового укусу. Слід дотримуватися індивідуальні заходи захисту. Медиками, відповідальними особами з населенням проводиться роз’яснювальна робота, покликана донести всю небезпеку кліщових укусів і способи їх попередження. Ледь на тілі помічений кліщ, необхідно відразу видалити паразита. Збудники бореліозу живуть у кишковому тракті, тому для проникнення в людську кров необхідно деякий час. Ймовірність зараження тим більше, чим довше паразит знаходиться на людському тілі.
Застосування антибіотиків після кліщового укусу з метою попередження хвороби Лайма в даний час залишається відкритим. Вважається, що курс антимікробних препаратів у перші дні після кліщового укусу може дещо зменшити ризик хвороби, але вибір препаратів залишається на розсуд лікаря. Щоб мінімізувати негативні наслідки, слід відразу після виявлення кліщового укусу звернутися в клініку за професійною допомогою.
Знання ранніх ознак особливо важливо на тлі відсутності специфічної профілактики хвороби Лайма. Наслідки бореліозу, виявленого вчасно, мінімальні, якщо пацієнту призначено коректне лікування антибактеріальними препаратами.
До чого призводить?
Наслідків хвороби Лайма (бореліоз) більшою мірою слід побоюватися, якщо пацієнт не отримав адекватного лікування. У переважній відсотку прогнози при зараженні позитивні. Якщо хвороба прогресувала до третього, самого важкого етапу, перейшла в хронічну форму, з часом стан погіршується. Можливі шкірні дегенеративні процеси, деформації в областях локалізації інфекційних вогнищ. При відсутності лікування є ризик інвалідності або смерті.
Без адекватної допомоги є ймовірність порушення функціональності системи слуху і зору, можлива втрата пам’яті і слабоумство, важкі серцеві порушення, м’язові паралічі. Відомі випадки, коли бореліоз без лікування приводив до множинним артритів і був причиною появи доброякісних новоутворень. Такі частіше локалізовані поблизу від точки кліщового укусу.
Хвороба належить до класу інфекційних, на первинній стадії виліковується досить легко. Набагато складніше домогтися лікування на пізній стадії – саме в цьому випадку шанс негативних наслідків особливо високий. Щоб мінімізувати ризики, після виїзду на природу необхідно ретельно оглядати все тіло на предмет укусів.
Важливі нюанси
Після госпіталізації хворого і підтвердження діагнозу при боррелиозе лікар призначає комплексну терапію. Необхідно одночасно знищити збудника хвороби і відновити функціональність тканин і органів, пошкоджених їм. Для вибору антибактеріальної терапії необхідно спершу провести тести з метою виявлення чутливості до різних речовин. Потрібно патогенетичне лікування. Курс призначають, враховуючи основну симптоматику, ускладнення, властиві пацієнту.
На першій стадії вилікувати бореліоз легко, а ризик наслідків для нервової системи, суглобів, серця мінімальний. Найчастіше використовують тетрациклін, амоксицилін. Тривалість курсу варіюється від 20 до 30 діб. Якщо хвороба протікає важко, антибіотики вводять ін’єкційно.
Можливе використання цефалоспоринів або медикаментів, що містять еритроміцин. Добре зарекомендував себе препарат «Сумамед».
Якщо бореліоз супроводжується артритом, призначають негормональні протизапальні, анальгетики та фізіотерапію. Для зниження шансу алергічної реакції показані антигістамінні. Для відновлення сил організму на етапі одужання хворому виписують вітамінні комплекси, імунотерапію.
