Діагностика паротиту
Діагностування свинки при виражених клінічних симптомах зазвичай не викликає труднощів. Але остаточний діагноз ставиться на підставі підтверджених лабораторних аналізів. Сучасний арсенал діагностичних методів включає:
- Серологічні тести. Виділення вірусу з секрету слинної залози, сечі, змивів з глотки. Використовуються імуноферментний аналіз (ІФА), реакції зв’язування комплементу (РСК) та реакції гальмування гемаглютинації (РГГА). Ці тести можуть бути недостатньо достовірними з-за перехресної реакції з вірусами парагрипу.
- Полімеразна ланцюгова реакція – один із самих нових і точних методів визначення вірусної інфекції. Цей метод дає представлення про стадії хвороби та чутливості патогенів.
Диференціювання діагностики паротиту дуже важливо, так як під зовнішніми симптомами можуть ховатися зовсім інші захворювання. Наприклад, іноді набряк слизових слинних залоз та лімфатичних окологлоточных вузлів супроводжує не менш небезпечні захворювання – лімфаденіт при токсичній дифтерії. Такими симптомами може супроводжуватися інфекційний мононуклеоз і герпесвірусної інфекції.
