Феліноз – це хвороба від котячих подряпин. Цього інфекційного захворювання, яке може носити гострий або хронічний характер перебігу, присвячені матеріали статті. Розвивається недуга після подряпин або укусу інфікованої тварини, найчастіше кішки. Науці дана патологія відома і під іншими назвами – доброякісний лимфоретикулез або гранульома Молларе (в честь вченого П. Молларе, вперше описав симптоми хвороби котячих подряпин у минулому столітті).
Спочатку дослідники вважали, що недуга має вірусну етіологію, однак у 1963 році російські вчені-інфекціоністи – Р. П. Червонська, І. в. Терських і А. Ю. Беклєшов – визначили збудник, яким виявився мікроб з групи рикетсій.
Патогенез і опис захворювання
Збудником гранульоми Молларе, чи хвороби котячих подряпин, є бактерія Rochalimaea henselae. Даний мікроорганізм широко представлений в навколишньому середовищі. Інфекції властиво повсюдне поширення і сезонність – близько 70 % випадків захворюваності діагностуються в осінньо-зимовий період. Для цієї патології складно визначити групи ризику, так як нею можуть страждати люди всіх віків. Але найбільш схильні фелинозу діти, підлітки і молоді люди, які не досягли 20 років.
Основні носії інфекції – ссавці, особливо домашні кішки. Бактерія живе на тілі тварини постійно, не викликаючи у нього самого алергічної реакції або яких-небудь порушень. Але при попаданні в людський організм патогенна бактерія проявляє всю свою небезпечну сутність, негативно відбиваючись на стані нашого здоров’я.
Природними воротами для потрапляння мікроба вважають шкірні покриви на руках і ногах, голові, обличчі та шиї. Проникнути всередину бактерія може також через кон’юнктиви. До речі, від зараженої людини до здорового інфекція не передається. Переносники Rochalimaea henselae – тільки тварини.
Феліноз називають хворобою від котячих подряпин, тому що інфікування відбувається через ранок і саден на шкірі, виниклих внаслідок контакту з твариною. Бактерія, очутившаяся на шкірі, нічим не загрожує людині з нормальним імунітетом. Однак, проникнувши всередину через найменше пошкодження на епідермісі, на тлі ослаблення захисних функцій організму мікроб може активізуватися:
- Спочатку хвороботворна бактерія починає виділяти токсичні речовини на місці подряпини, що викликає розвиток запалення.
- Далі відбувається процес руйнування клітин і проникнення збудника в лімфатичне русло.
- З током лімфи інфекція добирається до прилеглих лимфоузов, провокуючи їх запалення.
- Після бактерії проникають в кров і розповсюджуються по всьому організму, осідаючи в тканинах внутрішніх органів.
Феліноз називають хворобою від котячих подряпин, тому що інфікування відбувається через ранок і саден на шкірі, виниклих внаслідок контакту з твариною. Механізм розвитку захворювання називають дисемінацією інфекції, яка призводить до патологічних змін з боку органів-мішеней. До них відносять лімфатичні вузли, селезінку, печінку, серце і всі ті, на які поширилася згубна мікрофлора.
Що сприяє виникненню фелиноза
Сприятливою умовою для прояву хвороби котячих подряпин служить ослаблення імунного захисту організму. Причиною цього стану можуть бути:
- порушення в обмінних процесах;
- збій у системі клітинного імунітету;
- СНІД (синдром набутого імунодефіциту);
- тривалий прийом сильнодіючих лікарських засобів (імуносупресивними властивостями володіють гормональні препарати і цитостатики);
- шкідливі звички, і, зокрема, зловживання алкоголем.
Після одужання у пацієнта з’являється стійкий імунітет. Особливо важко переносять симптоми хвороби котячих подряпин (фелиноза) особи з позитивним ВІЛ-статусом. У них інфекція протікає атипово, характеризуючись тривалим рецидивуючим перебігом.
Як проявляє себе недуг
У переважному числі випадків доброякісний лимфоретикулез розвивається за стандартним сценарієм. Такі ж, як і на фото, симптоми хвороби котячих подряпин можуть з’явитися через 3-5 днів або через 2-3 тижні після інфікування. Тривалий інкубаційний період сприяє прихованого поширенню інфекції, тому почати лікування відразу після зараження вдається дуже рідко.
Спочатку недуга розвивається поступово і не викликає побоювань. На місці подряпини, яка служила вхідними шляхами для бактерії, виникає папула (специфічний горбок). Сама подряпина загоюється за кілька днів. Ще через деякий час папула перетворюється в гнійничок, який після прориває і утворює невелику ерозію на шкірі. При цьому загальне самопочуття зараженого на цій стадії нітрохи не погіршується, пацієнт не відчуває будь-яких змін, ознак запалення в організмі.
З моменту зараження через 2-3 тижні виникає саме характерне прояв хвороби від котячих подряпин – лімфаденіт. Запальний процес в лімфовузлах, розташованих максимально близько до вогнища інфекції, супроводжується підвищенням температури тіла до 38-41 °С. Лихоманка зазвичай триває від 1 до 4 тижнів, іноді й довше, але в половині випадків температура тіла може бути субфебрильною (не перевищувати 38 °С).
Основні ознаки
По мірі прогресування захворювання у пацієнтів крім лихоманки виникають і інші симптоми хвороби котячих подряпин. У дітей прояви виражені сильніше, ніж у дорослих, проте в цілому клінічна картина однакова для всіх, незалежно від віку:
- загальна слабкість;
- нездужання;
- млявість;
- порушення сну;
- втрата апетиту;
- підвищене потовиділення;
- прискорене серцебиття;
- задишка;
- ниючий головний біль.
Симптоми недуги тривають не довше 2-3 тижнів. Збільшення лімфатичних вузлів – звичний ознака для цієї хвороби.
При фелинозе пахвові, ліктьові і шийні лімфовузли можуть збільшитися в розмірах до 5 см, а у важких випадках досягають навіть 8 см в діаметрі. При промацуванні вони не викликають хворобливості, так як не пов’язані один з одним, ні з сусідніми тканинами. При відсутності лікування уражені лімфовузли нагноюються, потім в патологічний процес втягуються їх віддалені групи, що призводить до розвитку генералізованої аденопатии. Циклічна тривалість цього захворювання становить три місяці, однак воно може тривати набагато довше.
Очна форма гранульоми Молларе
Судячи з фото, хвороба від котячих подряпин може вражати кон’юнктиву ока. Такий перебіг патології зустрічається приблизно у кожного двадцятого пацієнта з доброякісним лимфоретикулезом. В результаті попадання слини зараженої тварини на кон’юнктиву в патологічний процес втягується, як правило, тільки одне око. Уражений зоровий орган раптово набрякає, червоніє. На кон’юнктиві виникають своєрідні вузлики, а на їх місці можуть утворюватися виразки.
Паралельно з нагноєнням очі збільшується переднеушной лімфатичний вузол. Поступово він сягає п’яти сантиметрів в діаметрі. Якщо лімфовузол починає гноїтися, утворюється свищ, так як инфильтрату необхідно якимось чином виходити назовні. Після лікування від хвороби котячих подряпин про виявлення недуги буде нагадувати рубець.
У багатьох випадках лімфоаденопатія вражає і заднеушные, і підщелепні лімфатичні вузли. Найчастіше цього процесу супроводжує значне підвищення температури тіла та інші симптоми хвороби котячих подряпин. Діагностика фелиноза зазвичай не складає труднощів, так як свідчити на його користь можуть також явні ознаки інтоксикації організму.
Тривалість перебігу очної форми доброякісного лимфоретикулеза варіюється в межах 1-2 тижнів, але нерідко хвороба набуває затяжного характеру і проходить тільки через кілька місяців. Варто відзначити, що зовнішні прояви хвороби (запалення кон’юнктиви) пропадають через 10-14 днів.
Ускладнений перебіг фелиноза
Якщо гранульома Моллера набуває хронічне протягом, можливий цілий ряд ускладнень. У важких випадках при фелинозе нерідко уражається ЦНС. Приблизно через півтора місяці після збільшення лімфовузлів виникає неврологічна симптоматика, характерна для менінгіту, енцефалопатії, мієліту та інших захворювань. Ускладнення може бути як короткочасним отягчением стану хворого, так і призвести до коми та летального результату.
У ВІЛ-інфікованих пацієнтів одночасно з описаними скаргами відзначають підшкірні крововиливи, які розвиваються в результаті бактеріального ураження судин. Це прояв свідчить про поширення інфекції по організму гематогенним шляхом.
Іншими ускладненнями при фелинозе (хвороби котячих подряпин) є:
- міокардит;
- абсцес селезінки;
- запалення легенів.
Діагностика
Найчастіше діагноз «доброякісний лимфоретикулез» не викликає сумнівів у досвідчених фахівців. Під час огляду хворого, збору скарг та складання анамнезу кваліфікований лікар обов’язково побачить зв’язок між контактом людини з тваринним і характерною симптоматикою у вигляді запалення лімфовузлів. Однак припущення спеціаліста про фелинозе – це ще не постановка діагнозу.
Підтвердити або спростувати підозру лікаря можуть тільки позитивні результати мікробіологічного дослідження крові або гістологічного аналізу біоматеріалу, забір якого здійснюється в ході проведення біопсії. В лабораторії визначають природу папули або гнійників на шкірі. Іноді в якості зразка беруть тканини ураженого лімфовузла. Все частіше діагностика хвороби котячих подряпин передбачає використання сучасного методу – молекулярно-генетичного дослідження ДНК бактерії.
Хворим також доведеться здати розгорнутий аналіз крові, результати якого стануть ще одним підтвердженням фелиноза при наявності підвищених показників еозинофілів і швидкості осідання еритроцитів.
Для лікування доброякісної лимфоретикулеза величезне значення має проведення диференціації з такими захворюваннями, як:
- туберкульоз лімфатичних вузлів;
- туляремія шкірно-бубонну форми;
- лімфогранулематоз.
Лікування інфекції антибіотиками
Найчастіше це захворювання виліковується самостійно, тобто імунітет повинен впоратися з ним, але іноді пацієнту не обійтися без медичного втручання.
Головна роль в терапії належить этиотропному лікування – застосування антибактеріальних препаратів з метою придушити активність мікроба-збудника і ліквідувати патогенну мікрофлору. Перед тим, як лікувати хвороба від котячих подряпин, необхідно визначити ступінь чутливості бактерії Rochalimaea henselae до антибіотиків різних груп. Для боротьби з інфекцією використовують такі антибактеріальні засоби:
- «Еритроміцин»;
- «Ципрофлоксацин»;
- «Кларитроміцин»;
- «Азитроміцин»;
- «Доксициклін»;
- «Офлоксацин».
При атиповому перебігу фелиноза застосовують антибіотик місцевої дії (у формі очних крапель при ураженні кон’юнктиви).
Інші препарати
У разі явного запалення і збільшення лімфатичних вузлів проводять протизапальну терапію з використанням засобів групи НПЗЗ на основі диклофенаку, німесуліду та інших активних речовин. Пацієнтам рекомендують двічі на день робити компреси з Димексидом». Розчин готується в співвідношенні 1:4 (1 ст. л. ліки – 4 ст. л. води). У ньому змочують марлеву пов’язку і накладають на уражену лімфатичний вузол. Для усунення хворобливих відчуттів, зниження температури тіла використовують «Ібупрофен», «Парацетамол», «Анальгін», «Папаверин».
Якщо лімфатичний вузол починає нагнивати, здійснюють пункцію. Однак робити це повинен тільки медперсонал в клініці при дотриманні стерильних умов. Лімфовузол проколюють спеціальною голкою, а гнійні маси, які є його вмістом, відсмоктують, після чого порожнину промивають антисептичним розчином.
Прогноз при фелинозе
У переважному числі випадків прогноз сприятливий: недуга проходить швидко, так як організм виліковується мимоволі. Однак пускати хворобу на самоплив у разі дисемінації інфекції не можна ні в якому разі. Прогноз буде залежати від ступеня тяжкості патології, своєчасності надання медичної допомоги пацієнту. Про шанси на одужання хворого сказати щось конкретне практично неможливо, якщо інфекція вразила ЦНС. Збудник здатний викликати незворотні зміни в тканинах головного мозку.
Заходи профілактики
На сьогоднішній день, на жаль, відсутня специфічна профілактика фелиноза. Попередити хвороба від котячих подряпин можна тільки в тому випадку, якщо відразу ж обробляти перекисом водню, спиртом або іншим антисептиком пошкоджену ділянку на шкірі.
При появі характерних симптомів захворювання необхідно терміново звернутися до лікаря. Якщо після контакту з твариною спостерігаються збільшені лімфовузли, підвищена температура тіла і присутні ознаки інтоксикації, варто вирушати на прийом до інфекціоніста або терапевта, проконсультуватися у невролога, кардіолога чи офтальмолога.
