Інтерстиціальний нефрит-це захворювання, що характеризується запаленням ниркових тканин і канальців. Ця хвороба може розвинутися внаслідок тієї чи іншої перенесеної інфекції. До того ж вона може сформуватися через застосування деяких медичних препаратів. На появу цього захворювання нерідко впливає порушення обміну речовин, інтоксикація, а крім того, утворення злоякісних пухлин. Таке явище, як інтерстиціальний нефрит, протікає в гострій або хронічній формі. Далі дізнаємося, які симптоми і прояви супроводжують розвиток цього захворювання у людини. А також з’ясуємо, яке лікування проводиться.
Основна інформація про захворювання
Отже, інтерстиціальний нефрит виступає запальною патологією нирок, яка має неінфекційну абактериальную природу. При наявності цього захворювання патологічні процеси протікають в інтерстиціальних тканинах і вражають канальцевий апарат нефронів.
Ця хвороба вважається самостійною нозологічною формою. Вона відрізняється від пієлонефриту, насамперед, тим, що при наявності патології якісь деструктивні зміни у ниркових тканинах не відбуваються, тобто процес запалення не поширюється на район чашок і мисок.
Інтерстиціальний нефрит (МКБ 10 N 11.0) здатний виявитися абсолютно в будь-якому віці. Він може виникнути навіть у новонароджених або серед пацієнтів літнього віку. Але найчастіше це захворювання реєструють у віковій категорії від двадцяти до п’ятдесяти років. Клініку інтерстиціального нефриту характеризують зменшенням функціональності і працездатності ниркових канальців, у зв’язку з цим представлену патологію можна називати тубулоинтерстициальным нефритом або ж тубулоинтерстициальном нефропатією.
Гостра і хронічна форма захворювання
Гострий інтерстиціальний нефрит зазвичай виражається у вигляді запальних змін інтерстиціальних тканин. У більш важких випадках цей процес може провокувати розвиток недостатності нирок. Правда, це захворювання відрізняється переважно сприятливим прогнозом.
Хронічний інтерстиціальний нефрит характеризується фіброзом інтерстиціальних тканин, ураженням ниркових клубочків, а крім того, атрофією канальців. Хронічний тип захворювання веде до нефросклерозу. Ця форма хвороби може викликати хронічну недостатність нирок.
Зустрічається інтерстиціальний нефрит у дітей.
Згідно з механізмом розвитку, виділяють такі форми:
- Первинний. У цьому випадку патологічний процес розвивається у ниркової тканини самостійно, а не на тлі іншого захворювання.
- Вторинний. Розвивається на тлі вже існуючого недуги нирок і значно ускладнює його перебіг. Також може розвинутися унаслідок наявності в організмі лейкемії, цукрового діабету, подагри та інших захворювань.
Основні причини патології
До основних причин цього захворювання належить цілий ряд різних факторів, наприклад:
- Використання для лікування всіляких ліків. Мова йде про антибіотики, фторхінолони, нестероїдних препаратах, сульфаниламидах, диуретиках, наприклад, застосування Пеніциліну», «Ампіцилін», «Цефалотина», «Гентаміцину», «Ібупрофен», «Каптоприлу», «Напроксену» і так далі.
- Перенесені інфекційні патології, які викликані різними бактеріями, наприклад, стрептококом або дифтерію.
- Перенесені хвороби, викликані вірусами, наприклад, цитомегаловірусом або геморагічної лихоманкою.
- Наявність захворювань імунної системи, наприклад, розвиток системної червоної вовчака.
- Розвиток мієломної хвороби.
- Отруєння важкими металами, наприклад, свинцем, ртуттю, кадмієм тощо.
- Порушення у людини обміну речовин.
У тому випадку, якщо основна причина інтерстиціального нефриту так і залишається нез’ясованою, то він називається ідіопатичним. Тепер з’ясуємо, які симптоми супроводжують цю недугу.
Симптоми захворювання
Клінічна симптоматика інтерстиціального нефриту безпосередньо залежить від ступеня інтоксикації, а крім того, від рівня інтенсивності розвитку хвороби. Симптоматика гострої форми цієї патології зазвичай проявляється через три дні після появи інфекційних захворювань, таких як, наприклад, тонзиліт, ангіна, грип, гайморит і так далі. Також симптоми можуть проявитися після використання антибіотиків, лікарських сироваток та діуретиків.
Найчастіше на тлі хронічного інтерстиціального нефриту у пацієнтів виникає слабкість поряд з млявістю, втратою апетиту, нудотою або блювотою. Найчастіше всі ці симптоми можуть супроводжуватися підвищенням температури тіла. Не виключена також і м’язова біль, алергічна висипка на шкірі, а крім того, незначне підвищення тиску.
Для гострої форми інтерстиціального нефриту не властиво порушення сечовипускання і не виникають набряки. Виключно у вкрай важких випадках цього захворювання у пацієнтів може зменшуватися кількість сечі. Це може відбуватися аж до повного припинення сечового надходження, таким чином, розвивається анурія.
Симптоми інтерстиціального нефриту дуже неприємні.
З перших днів у пацієнтів може також розвиватися і ниркова недостатність різного ступеня вираженості, правда, при наявності адекватного лікування ці прояви цілком оборотні. Вони, як правило, проходять через пару-трійку тижнів. Концентраційні функції нирок найчастіше нормалізується вже через три місяці.
Симптоми інтерстиціального нефриту також залежать від форми хвороби.
Форми хвороби
Крім основних форм захворювання (гострої та хронічної) цю патологію додатково підрозділяють на чотири типи:
- Розвиток розгорнутої форми інтерстиціального нефриту. При цьому у пацієнта виражена вся клінічна симптоматика захворювання.
- На тлі важкої форми можуть виражатися прояви гострої недостатності нирок поряд з тривалою анурією.
- При розвитку абортивної форми у хворих відсутній анурія, а, крім того, спостерігається сприятливий перебіг захворювання поряд з швидким відновленням функціонування нирок.
- При розвитку осередкової форми спостерігають слабку вираженість клінічної симптоматики інтерстиціального нефриту. Може відзначатися поліурія, що буде виражатися в надмірному утворенні сечі. Цей тип захворювання відрізняється сприятливим перебігом, при ньому хворі швидко одужують.
Слід зазначити, що хронічний нефрит відрізняється від гострої форми більш несприятливим перебігом. На пізніх стадіях хвороби відзначаються зміни у функціонуванні нирок, відбувається розвиток гломерулосклероза. При цьому також не виключено розвиток хронічної недостатності нирок.
Серед симптомів інтерстиціального нефриту у дорослих нерідко спостерігається хвильова лихоманка поряд з алергічною зудить висипом, поперековими болями, анурією або поліурією, сухістю в роті і спрагою, підвищенням тиску і анемією. Розвиток гломерулосклероза може призводити до набряків і протеїнурії. Прогноз терапії хронічної форми інтерстиціального нефриту безпосередньо залежить від темпу розвитку недостатності нирок. Крім того, прогноз залежить від ступеня ураження ниркових клубків.
Механізми нефротоксичності при наявності гострої форми
Фахівцями виділяється п’ять механізмів нефротоксичності при розвитку гострого інтерстиціального нефриту:
- Процес перерозподілу ниркового кровотоку поряд з його зниженням.
- Розвиток ішемічного ураження гломерулярних і канальцевых базальних мембран.
- Виникнення реакції гіперчутливості уповільненого характеру.
- Процес прямого ураження клітин канальців допомогою ферментів при наявності аноксії.
- Розвиток селективної кумуляції в нирках.
Характер порушення функцій канальців може дуже сильно відрізнятися в залежності від знаходження поразки.
Рекомендації при інтерстиціальному нефриті будуть наведені нижче.
Проведення діагностики даної патології
В рамках проведення діагностики даного захворювання робляться наступні способи обстеження пацієнта:
- Проведення аналізу скарг хворого поряд зі збором анамнезу захворювання.
- Дослідження загального аналізу крові.
- Проведення біохімічного аналізу сечі.
- Взяття проби Зимницьким і Роберга.
- Проведення серологічного дослідження.
- Виконання дослідження з визначення специфічних микроглобулинов, присутніх в сечі.
- Проведення посіву сечі на виявлення і визначення бактерій.
- Виконання ультразвукового дослідження нирок.
- Взяття біопсії нирок.
Крім перерахованих вище методів дослідження можуть проводитися і інші способи діагностики на розсуд лікуючого лікаря.
Проведення терапії недуги
Надзвичайно важлива для терапії інтерстиціального нефриту рання діагностика поряд із скасуванням медичних препаратів, які провокують розвиток цього захворювання. По можливості число використовуваних ліків слід зменшити, замінивши їх нефротоксичними агентами і нетоксическими препаратами. На тлі поліурії об’єм вживаної рідини слід збільшувати, а при олігурії, навпаки, зменшувати. Пацієнтам з олигоанурией призначається гемодіаліз, що сприяє відновленню функцій нирок. За наявності необхідності проводиться короткий курс глюкокортикоидного лікування, а крім того, застосовуються цитостатики.
Прогноз терапії гострої форми інтерстиціального нефриту, як правило, є сприятливим. Безпосередньо одужання пацієнтів настає через кілька тижнів, у крайньому разі, на це йде пара-трійка місяців. На тлі повільного відновлення функції нирок і при тривалої анурії гострий інтерстиціальний нефрит здатний перейти у хронічну форму.
Розвиток хронічної форми захворювання в обов’язковому порядку вимагає відновлення у пацієнта водного та електролітного обміну. Крім усього іншого, вживаються заходи, спрямовані на усунення причин поразки интерстиция. Також терапія спрямовується на нормалізацію функцій сечовивідних шляхів. Додатково до всього проводиться терапія, спрямована на лікування хронічної недостатності нирок.
Клінічні рекомендації при інтерстиціальному нефриті повинні строго дотримуватися.
Програма лікування захворювання
Лікування такої проблеми має спрямовуватися на усунення провокуючих факторів і на відновлення ниркової функції. Таким чином, терапія проводиться згідно з наступною схемою:
- Виняток причинно-наслідкових факторів, що викликають розвиток хронічного характеру захворювання. Для цього слід повністю відмінити лікарські засоби, які стали причиною патологічних процесів.
- У тому випадку, якщо відсутні симптоми хронічного пієлонефриту, то пацієнтам призначається фізіологічно повноцінна дієта, яка здатна забезпечити хворої людини необхідною кількістю вуглеводів, білків, жирів і, зрозуміло, вітамінів. Не менш важливо обмежити хворого у вживанні кухонної солі. Особливо це доцільно при наявності підвищеного тиску.
- Проведення симптоматичного лікування інтерстиціального нефриту. Така терапія повинна включати в себе застосування ліків під назвою «Еналаприл». Даний препарат здатний сприятливо впливати на ниркову гемодинаміку, завдяки йому знижується рівень протеїнурії.
- Необхідно також призначити стероїдні гормони. Це особливо актуально в тому випадку, якщо нефрит став швидко прогресувати або відрізняється вкрай тяжким перебігом.
- Проведення коригування в організмі зниженого змісту натрію і калію в результаті занадто частого сечовипускання.
- Застосування медикаментів, що поліпшують стан мікроциркуляції. Приміром, у цьому випадку пацієнтам слід призначати препарати у вигляді «Куранти» і «Троксевазин».
Можливі ускладнення при розвитку патології
На тлі розвитку такого захворювання як інтерстиціальний нефрит (МКБ N 11.0) у пацієнтів ймовірно поява наступних ускладнень:
- Гостра або хронічна форма недостатності нирок.
- Виникнення артеріальної гіпертензії.
- Розвиток хронічної форми нефриту.
Проведення профілактики даної патології
В рамках профілактики при даному захворюванні доцільно дотримання наступних рекомендацій:
- Застосування рясного пиття.
- Повна відмова від тривалого застосування лікарських засобів, які є потенційно небезпечними для нирок.
- Проведення регулярного дослідження сечі.
- Здійснення санації будь-яких хронічних вогнищ інфекції.
- Дуже важливо намагатися уникати переохолодження організму. Таким чином, необхідно дотримання теплового режиму.
- Дуже важливо проводити дослідження урини на тлі кожного захворювання. Крім усього іншого, це слід робити до і після виконання різних профілактичних щеплень.
- Людина повинна стежити за станом свого організму і не допускати надмірної перевтоми і частою втоми. Таким чином, слід уникати надмірних фізичних навантажень.
У разі виникнення будь-якої симптоматики, яка може свідчити про появу інтерстиціального нефриту, потрібно в терміновому порядку звернутися до терапевта, а крім того до таких фахівців як нефролог або уролог. Несвоєчасно розпочате лікування може виявитися неефективним, в результаті чого стануть порушуватися всі життєво важливі ниркові функції, при цьому не виключається розвиток недостатності даного органу, а значить, з’являється пряма загроза для життя пацієнта.
