Своєю появою значимий в епоху СРСР проект зобов’язаний специфічному творчому заполітизованому змагання радянських кіностудій «Ленфільм» і «Мосфільм». Справа в тому, напередодні лютого 1936 року стартував конкурс на зйомку кінематографічної стрічки до ювілею Великої Жовтневої соціалістичної революції. Процес патронував Сталін особисто, а до комітету були включені передові кінематографісти тієї епохи. До цього часу єдиним екранним відтворенням образу вождя пролетаріату була робота Ейзенштейна під назвою «Жовтень». В наступила еру звукового кінематографа втілення великого теоретика марксизму було вкрай необхідно.
Початок знімального процесу
Сценарій фільму «Ленін у Жовтні» (1937) кілька разів повертався на доопрацювання, ніхто не хотів ризикувати і брати на себе відповідальність. Виробничий процес почався навесні, але коли за літо проект не отримав значущих зрушень, ситуація прийняла катастрофічний оборот. Тільки тоді швидше закрутилися апаратні механізми, режисерові «Ленін в Жовтні» Михайлу Ромму надали повний карт-бланш. Постановник, подібно Сергію Ейзенштейном, створив міфічний епізод зі штурмом Зимового, яка після неодноразово сприймалася як хроніка, не зумів уникнути сцен, що демонструють підготовку збройного повстання і «останнього і рішучого бою» революційних мас.
Краще екранне втілення
На головну роль картини «Ленін у Жовтні» був затверджений Борис Щукін, якому вдалося створити незабутній екранний образ, який сподобався глядацької аудиторії і суворим цензорам. Талановитий, чарівно картавий, енергійний, уважний і рухливий Ленін відповідав очікуванням більшовиків. Правда, існує версія, згідно якої ленінська стрімкість обумовлена особливостями зйомок хроніки. У прискореної проекції Ульянов дійсно дуже енергійний, навіть метушливий і навіть трохи ексцентричний. Саме ці властивості відбив своєю майстерністю геніальний виконавець. Версія Бориса Щукіна стала еталонною для акторського втілення ролі вождя. Йому наслідували, хоча неодноразово апелювали і оскаржували реалістичність.
У першій версії фільму «Ленін у Жовтні» фігурує і Сталін, якого зіграв Семен Гольдштаб. Його персонаж відрізняється від заголовного, почесний соратник тримається більш поважно, як і належить начальникові.
Канонічний образ
Незважаючи на неукоснительную ідеологізацію і пропаганду того, що відбувалося на екрані в чіткій відповідності з вказівками партії, інтерпретація образу російського революціонера автором сценарію Олексієм Каплером, режисером-постановником Михайлом Роммом, і насамперед, видатним виконавцем вахтанговской школи Борисом Щукіним, є не просто діяльної і невимушеною, але і володіє деякою часткою авантюризму, предрасположением до гри, перевдягання й містифікації, хоч і в конспіративних цілях. Більше цікавого кінематографічного втілення Володимира Ульянова (Леніна), ніж у кіно «Ленін у Жовтні», назвати важко.
Виробничі диверсії
Знімальний процес кіно «Ленін у Жовтні» супроводжувався безперервним шкідництвом. Недруги спеціально розбивали дорогу зарубіжну оптику. Одного разу невідомий перерубав кабель освітлення, творцям довелося скасувати всю знімальну зміну. Хтось регулярно крав вже відзнятий матеріал, який суворо було заборонено виносити з монтажної студії. В один із завершальних днів шкідники підпиляли стійку освітлювального обладнання, під якою регулярно відпочивали постановник Михайло Ромм і виконавець головної ролі Борис Щукін. На щастя, ніхто не постраждав, лише черговий освітлювач відбувся легкими подряпинами та забоями. В результаті розслідування актів диверсії винуватці знайдені не були.
