Шляхи зараження
Єдиний шлях зараження – фекально-оральний. Яйця потрапляють в організм через брудні руки, заражені предмети і воду, немиті фрукти та овочі. Їх можуть також поширювати мухи. Яйця можуть довгий час зберігатися в ґрунті, воді, а також розноситися з пилом.
Хвора людина є джерелом зараження для оточуючих. При недотриманні правил особистої гігієни гіменолепідоз дуже легко і швидко передається.
Поширеність інвазії
Інвазія карликовим цепнем більш характерна для південних регіонів. Гіменолепідоз часто зустрічається в Латинській Америці, Північній Африці та країнах Азії. У Росії випадки захворювання відзначаються на Північному Кавказі, а також в Амурській і Томської області. У Середній смузі мають місце тільки випадки завізною інвазії.
Симптоми захворювання
Перші ознаки хвороби розвиваються через 2 тижні після потрапляння в організм карликового ціп’яка. Симптоми і лікування гіменолепідозу залежать від ступеня інвазії. Існують субклінічні форми хвороби, які протікають без виражених проявів. У цьому випадку виявити паразита можна тільки в аналізі.
При невеликому ступені зараження відзначаються наступні ознаки:
- біль внизу живота;
- нудота і блювання;
- діарея;
- відсутність апетиту;
- астенічні прояви;
- головний біль.
Ці прояви захворювання неспецифічні, і часто людина приймає їх за ознаки харчового отруєння або патологій ШКТ.
При сильній інвазії з’являються більш важкі симптоми. Карликовий ціп’як забирає з організму всі корисні речовини, що призводить до авітамінозу та анемії. У такій формі гіменолепідоз частіше протікає у дітей. Пацієнт різко втрачає масу тіла. Виникають сильні переймоподібні болі в черевній порожнині, судомні напади, а також непритомність. У хворого підвищується температура. Нерідко виникають алергічні реакції на продукти життєдіяльності глистів: набряк обличчя, шкірні висипи, риніт.