Після фокусів компанії “Майкрософт”, що належать до їх останньої операційній системі під номером 10, багато користувачі звернули свою увагу на ОС сімейства Linux. Ці системи стабільні, не схильні до ризику зараження вірусами і можуть працювати в будь-яких умовах. Варто тільки налаштувати. Однак останнє якраз і лякає непідготовленого користувача, оскільки при налаштуванні «Лінукс» і встановлення переважної більшості програм потрібно користуватися терміналом. Він вимагає введення певних команд для того, щоб можна було здійснити те чи інше дію. У “Віндовс” все було набагато простіше – там є графічний інсталятор. Однак “Лінукс” куди більш безпечний і цікавий для тих, хто хоче розширити свої знання в області високих технологій. Але треба для початку вивчити команди Linux. Це дозволить легко і просто спілкуватися з ОС. Але спочатку кілька слів про саму систему і найвідоміших дистрибутивах.
Найбільш популярні дистрибутиви та їх особливості
В даний момент є дві основні гілки розвитку “Лінукс”: Debian-орієнтована і Arch. ОС на базі цих дистрибутивів є найбільш популярними і поширеними серед користувачів. До перших відносяться такі системи, як сама “Дебиан”, “Убунту”, “Лінукс Мінт”. Друга гілка включає в себе власне “Арч” та похідні (“Антергос”, “Сусі” та інші). Що цікаво: під “убунтоподобные” дистрибутиви куди більше програм і інших цікавих речей. Зате “Арч” постійно отримує самі нові ядра і компоненти. Різниця в самому процесі установки і те, які команди Linux використовуються для управління операційною системою.
Вибір дистибутива
Вибір дистрибутива – завжди суто особиста справа. Але для новачків більше підійдуть ОС, засновані на Debian (“Мінт”, “Убунту” та інші). Вони мають зручний графічний інсталятор системи й не викличуть проблем при інсталяції на комп’ютер. Зовсім не те з “Арчем”. Цей дистрибутив має чисто консольну структуру при установці на ПК або ноутбук. Це означає, що доведеться вводити команди установки Linux в командному рядку. Така перспектива лякає багатьох початківців користувачів. На “Арч’ йдуть ті, хто вже встиг достатньо вивчити ОС “Лінукс “і спокійно може звертатися з терміналом. А тепер перейдемо до самих командам на різні випадки життя.
Команди встановлення
При встановленні тих чи інших програм в ОС система вимагає введення певних команд установки Linux. Вони не так вже і складні, але важливо вводити їх правильно, в строгому порядку. Отже, необхідно пам’ятати, що перед кожною командою такого плану слід вводити “sudo”. Цей префікс забезпечує виконання дії від імені суперкористувача. Після введення першої команди доведеться ввести пароль адміністратора. Наприклад, потрібно оновити список доступних пакетів з інтернету, грунтуючись на підключених репозиторіях. Слід ввести команду такого типу “sudo apt-get update”. Основні команди Linux для установки додатків (мова йде про “убунтоподобных” дистрибутивах) виглядають так: “sudo apt-get install ім’я пакета” і “sudo apt-get remove ім’я пакету”. Остання команда служить для видалення програми. Після неї бажано виконати ще “sudo autoremove” для підчистки “хвостів”, що залишилися після видалення. Але це не обов’язково. У “Лінукс” немає реєстру, тому він не захламляется. Система завжди працює швидко і стабільно.
Команди перезавантаження
Бувають такі ситуації, що “Лінукс” потрібно перезавантажити. Часто це трапляється при перевстановлення драйверів в системі. Можна скористатися стандартним способом (через меню). Але куди швидше і зручніше ввести в терміналі відповідний текст. За натисканні кнопки Enter ОС буде перезавантажена швидко і безболісно. Команда перезавантаження Linux виглядає так “sudo reboot”. Нічого складного. Все просто і зрозуміло. Перше слово в команді запускає дію від імені адміністратора (root), а друге – слово “перезавантажити” англійською мовою. У “Лінуксі” взагалі всі команди стають куди зрозуміліше, якщо користувач знає англійську. Це ті ж слова. Але часто використовуються скорочення і абревіатури.
Консольні команди
Консольні команди Linux бувають різних типів. Вони можуть керувати файлами, виводити в терміналі інформацію про операційну систему і самому комп’ютері, а можуть служити і для установки того чи іншого обладнання. Все залежить від конкретних завдань. Найбільш популярні і поширені команди – це “ср”, “top” і “htop”, “lsdef”. Перша вживається разом з найменуванням папки. Вона дозволяє ввійти у вказану папку і зайнятися редагуванням файлів в терміналі. Якщо використовувати її без назви папки, то ОС автоматично направить користувача в домашню директорію. Команда “top” надає користувачеві інформацію про завантажені процесах та кількості використаної та вільної оперативної пам’яті. Вся інформація надається в режимі реального часу. Фраза “htop”, набрана в терміналі, видасть всю статистику про запущені процеси в системі. Команда “lsdef” проінформує користувача про всі особливості встановленого обладнання. Ці команди носять суто інформативний характер.
Команди налаштування
Часто буває, що деякі програми в “Лінукс” мають чисто консольну структуру. Тому для того, щоб запустити налаштування тієї чи іншої програми, доводиться вводити відповідні команди Linux. Яскравим прикладом можна вважати “прошарок” для запуску додатків Windows під назвою wine-staging. У неї немає ярликів і запуску файлів. Тому необхідно ввести в терміналі “winecfg”. Її не потрібно виконувати від імені адміністратора. потрібно вводити так, як є. Також і з деякими іншими програмами. Більш того, в “Лінукс” є програми, які геть позбавлені графічного інтерфейсу. Взаємодіяти з ними можливо лише за допомогою консолі. Але в цьому випадку потрібно вводити команди, які підтримує саме це додаток. А значить, доведеться вивчати їх окремо. Бо у кожної утиліти свій набір команд для роботи.
Робота з жорсткими дисками
ОС Linux дозволяє управляти жорсткими дисками прямо з консолі. Для цього теж є спеціальні команди. Вони застосовуються в тому випадку, якщо немає можливості використовувати для тієї або іншої операції утиліти з графічним інтерфейсом. До речі, таким чином можна відновити навіть грунтовно “убиті” диски. У цьому плані “Лінукс” незамінний і куди краще “Вінди”. Отже, основна команда для роботи з дисками – “fdisk -l”. Вона відображає інформацію про накопичувачах, встановлених в системі. “Sudo mount” – монтує розділ диска до точки монтування. Вона може використовуватися для того, щоб операційна система виявила тільки що підключений жорсткий диск. Команда “umount” служить для відмонтування. А з допомогою “sudo hdparm -tT /dev/sda” можна оцінити продуктивність вінчестера. Це основні команди для роботи з жорсткими дисками. У поєднанні з певними префіксами ці команди можуть виконувати різні роботи з жорстким диском.
Робота з мережею
Команди Linux для керування мережними параметрами допомагають дізнатися всю інформацію про конкретному з’єднанні і базово налаштувати його. Для того щоб перевірити інформацію про всі мережні інтерфейси, слід набрати в терміналі команду ifconfig”. Якщо потрібно перевірити параметри тільки проводового з’єднання, то потрібна команда – “ifconfig eth0”. Також можна пінговать з’єднання для здійснення контролю швидкості передачі даних. Потрібно ввести в терміналі “ping 192.168.0.2”. Якщо виникли проблеми з мережевим з’єднанням, то можна спробувати перезавантажити DHCP-клієнт простою командою “sudo /etc/init.d/dhcpd restart”. Для інших завдань при роботі з мережею теж є свої команди. Але перерахувати їх усі в рамках даного матеріалу неможливо. Надто вже їх багато.
Загальні команди
Це ті команди Linux, які неможливо віднести до певної категорії. Призначення у них різний, але вони є загальними за своєю суттю. Наприклад, за допомогою команди “uname -a” можна переглянути інформацію про версії ядра “Лінукс”. Команда “uptime” проінформує користувача про загальний час роботи операційної системи з моменту останнього завантаження. “Wget” дозволяє завантажити будь-який файл з інтернету за допомогою консолі. Для цього потрібно вводити команду в такому форматі “wget посилання на завантаження”. Следующуй команду можна було б віднести до мережевих. Вона служить для налаштування з’єднання з мережею через ADSL модем і виглядає так: “pppoeconf”. Якщо потрібно вийти з “Лінукс”, то досить набрати в консолі “shutdown -h now” або “poweroff” (команда виключення Linux). Це всі команди загального типу, які неможливо віднести до тієї чи іншої категорії. Деякі з них служать для отримання певної інформації, а деякі для установки тих чи інших параметрів операційної системи.
Установка і видалення пакетів в дистрибутивах типу “Арч”
Продовжимо вивчення Linux. Список команд, використовуваних в “арчеподобных” дистрибутивах, може істотно відрізнятися від збірок на основі “Дебиан”. Справа в тому, що там використовуються зовсім інші префікси. Та й ієрархія несхожа. Наприклад, процес установки і видалення пакетів буде сильно відрізнятися. Переглянути список встановлених пакетів можна за допомогою команди “rpm -qa”. Зауважте, тут вже з’явився абсолютно новий префікс. Та й самі команди не мають нічого спільного з “дебиановскими”. Для встановлення конкретного пакета потрібно ввести “sudo rpm -i pkgname.rpm”, де “pkgname.rpm” – ім’я відповідного пакета. Також можна поставити однією дією всі пакети з даної директорії шляхом введення команди “sudo dpkg -i *.rpm”. Як бачите, нічого спільного з командами з “убунтоподобных” дистрибутивів. Для видалення тих або інших пакетів в “Арче” слід ввести в консолі команду “sudo rpm -e pkgname, де “pkgname” – ім’я видаляється програми або пакета. В принципі, все просто і логічно. Потрібно лише витратити певну кількість часу на те, щоб зрозуміти цю логіку. Як тільки користувач освоїть основні команди Linux, спілкування з операційною системою стане куди приємніше.
Робота з образами ISO і компакт-дисками
Яким би дивним це не здавалося, але термінал “Лінукс” дозволяє користувачеві працювати з образами дисків: здійснювати запис, копіювати диски і здійснювати інші дії. Для тих, хто тільки що пересів на ОС з “Віндовс”, подібна ситуація здається неймовірною дикістю. Але потрібно відзначити, що через консоль робота з дисками і образами відбувається набагато успішніше, ніж при використанні утиліт з графічним інтерфейсом. Отже, команди Linux для роботи з оптичними носіями інформації і їх образами.
Команда “cdrecord -scanbus” показує список доступних приводів, готових для запису (у разі, якщо у вашому ПК встановлено їх кілька).
Фраза “dd if=/dev/hdc of=/tmp/mycd.iso bs=2048 conv=notrunc” ініціює процес створення копії компакт-диска формату ISO з ім’ям “mycd”. За замовчуванням копії дисків знаходяться в домашній директорії. За допомогою певних команд можна також записати образ на флешку або на CD. Хоча для запису образів на флеш-накопичувач в будь-якому дистрибутиві “Лінукс” є відмінне додаток з графічним інтерфейсом. Так що краще використовувати його.
Робота з користувачами і групами
Якщо в Windows, робота з обліковим записом користувача та правами доступу здійснюється повністю через графічний інтерфейс, то в “Лінукс” все відбувається з допомогою консолі. причому просто так виконати команду не вийде. Потрібно вводити код доступу до прав адміністратора та особистий пароль. Саме тому ОС Linux вважаються більш безпечними, ніж вироби від “Майкрософт”. Варто відзначити, що і команда запуску Linux не може обходитися без прав адміністратора. Тому жоден хакер не зможе використовувати ваш ПК для майнінг биткоинов без пароля. Однак повернемося до роботи з користувачами. Для отримання інформації про поточного користувача слід ввести в терміналі “id”. Команда “last” покаже останніх зареєстрованих користувачів (актуально для серверів). Якщо потрібно подивитися ім’я користувача та час його входу, то слід використовувати команду “who”. Для того щоб додати нового користувача, слід виконати “useradd ім’я користувача”. Ім’я повинно складатися лише з латинських літер та символів та арабських цифр. Для видалення конкретного користувача є команда “userdel”. Додавання групи здійснюється поєднанням “groupadd ім’я групи. В принципі, нічого складного немає.
Висновок
Отже, опис команд Linux для роботи з операційною системою за допомогою консолі завершено. Робота з консоллю більш безпечна, ніж використання програм з графічними інтерфейсами. Всі команди логічні і зрозумілі. Потрібні тільки базові знання англійської мови. Якщо вони є, то розібратися з терміналом “Лінукс” не складе ніякої праці. Для новачків, які не володіють англійською, на перших порах рекомендується пошукати інструкції щодо здійснення тих чи інших дій в Мережі і просто копіювати в термінал потрібні команди. З часом прийде досвід і розуміння. І працювати з операційною системою стане набагато простіше.
