Самурая дізнавалися з катанам
Самурай того часу – це лицар з привілейованого стану. Він підкорявся тільки дайме (господареві), який був у підпорядкуванні у більш вищого стану. Самурая дізнавалися за його двом мечам (катана – довгий вигнутий клинок, вакізасі – короткий клинок), вони були його візитівкою. Саме володіння мечем в Японії свідчила про приналежність до вищої станової касти, адже простолюдини і навіть купці були позбавлені права мати таку зброю. Мечі цінувалися дуже високо, а майстри їх виготовлення мали дуже високий соціальний статус у феодальній Японії. У них були свої привілеї і пільги, вони спілкувалися з самими вищими сановниками.
Кодекс самурая того часу «Бусідо» – це суміш безстрашності, самопожертви та презирства до смерті. Самурай мав право страчувати на місці будь-якого простолюдина, який, на його думку, непристойно повів себе або просто торкнувся його меча. Самураї носили мечі на лівому боці, і безпечніше пройти повз нього було праворуч – а то ж і голову можна втратити. Саме звідси і пішла традиція лівостороннього руху в Японії.
