«Ламборджині-Діабло» – це середньомоторний спорткар, розроблений і випускався італійською компанією Lamborghini з 1990 по 2001 рр. Став першим автомобілем в лінійці, здатним розвивати швидкість 335 км/год. Назва походить від імені бика, схлестнувшегося на кориді в епічній битві з тореадором Хосе де Лара 11 липня 1869 року.
Розробка
У 1978 році Lamborghini збанкрутувала, і управління над компанією перейшло до швейцарцям Жан-Клоду і Патріку Мимрану. Коли фінансове становище стабілізувалося, вирішено було створити нову модель «Ламборджині-Діабло». До проекту залучили видатного конструктора Марчелло Гандіні, який представив футуристичний для того часу дизайн суперкара.
Поки йшли роботи, компанію в 1987 році перекупив автогігант Chrysler Corporation. Зовнішній вид спортивної машини з якихось причин не сподобався новим господарям. Керівництво доручило бюро Chrysler Styling Center переробити дизайн моделі в бік спрощення конструкції і для додання кузову більш обтічної форми. Гандіні розкритикував цей крок і згодом з командою фахівців, які залишили Lamborghini, втілив у металлпроект Cizeta-Moroder.
Як виглядає «Ламборджині-Діабло»
Втім, незважаючи на втручання американських фахівців, Diablo не можна назвати нудним. З моменту виходу модель викликала справжній переполох в автомобільному світі. Перед фанатами швидкості постав безкомпромісний суперкар, здатний «злетіти» до 320 км/год (а в пізніх модифікаціях і до 335 км/год), що було видатним показником.
У зовнішньому вигляді чітко простежувалися риси попередньої легендарної моделі Lamborghini Countach – але заново переосмисленої і вбрала нові підходи в дизайні. Родинними рисами є піднята задня панель і виступаючий передній бампер. З першого погляду на фото «Ламборджині-Діабло» закохує в себе. Про спортивної родоводу свідчать незвичайна форма кузова, оригінальні фари, бічні повітрозабірники, низько посаджене антикрило і цілих чотири вихлопні труби.
Інтер’єр
За сьогоднішніми мірками салон машини «Ламборджині-Діабло» виглядає по-спартанськи. У ньому немає зайвих елементів і прикрас, відволікають від головного – задоволення від водіння елітним автомобілем. Широка арка приладової панелі, оперізуючий рульове колесо, всіяна шкалами і датчиками.
Між тим, інтер’єр Diablo оброблений найкращою італійською шкірою, кожен шматочок якої зшитий вручну. Скрасити поїздку можна за допомогою стереосистеми Alpine з касетним або CD-плеєром. Стандартні функції включають в себе повністю регульовані сидіння і рульове колесо, а також електричні склопідйомники. Дивно, але настільки складний в управлінні автомобіль до 1993 року не мав підсилювача керма. Водія від пасажира відокремлює широка і висока центральна консоль, прикрашена скляним покриттям і великим хромованим набалдашником важеля коробки передач. Список опцій досить короткий, перш за все, це:
- глибоке сидіння водія з набором регулювань;
- дистанційно керовані CD-чейнджер і сабвуфер;
- фірмовий багажний набір;
- ексклюзивні годинники Breguet вартістю 10500 доларів (606 тис. руб.).
Технічні характеристики «Ламборджині-Діабло»
Перше покоління, що випускалися з 1990 по 1993 рр., йшло 5,7-літровою версією легендарного двигуна Lamborghini V12. У ньому встановлені 48 клапанів з подвійним верхнім кулачком і багатоточковим уприскуванням з комп’ютерним управлінням. Потужність силової установки становить 492 л. с. (367 кВт), крутний момент – 579 Нм.
Як і попередник Countach, модель Diablo оснащена заднім приводом. У тестах суперкар розвивав дивовижну силу. Автомобіль прискорювався з 0 до 100 км/год всього за 4,09 секунди, досягаючи максимальної швидкості 325 км/год. Це найвищий показник, зафіксований на той час серед автомобілів, призначених для доріг загального користування. Враховуючи спортивну спрямованість, конструкція спочатку була позбавлена гальм ABS і будь-яких інших електронних систем допомоги водіння. Пізніше ABS все ж почали встановлювати заради підвищення безпеки водіння.
Diablo SV
До 1999 року існувало три лінійки Diablo: SV, VT і Roadster. Наймолодшою є модифікація «Ламборджині Діабло СВ», оснащена 5,7-літровим двигуном V-12. Він дозволяє вичавлювати 529 кінських сил (в ранніх версіях – 517 к. с.).
В якості стандартного обладнання встановлений регульований задній спойлер, який може бути забарвлений в колір кузова. Інші зовнішні зміни включають:
- стильна чорна вставка між задніми ліхтарями;
- задні «противотуманки»;
- подвійні передні протитуманні фари (а не чотирикутні, використовувані до 1995 року на всіх попередніх моделях);
- додаткові канали охолодження передніх гальм.
SV також відрізняється передніми гальмами більшого діаметра (340 мм) та відповідним збільшенням розміру коліс до 18 дюймів.
Diablo SE30
SE30 був представлений в 1993 році як спеціальна модель обмеженої серії, присвячена 30-річчю компанії. Автомобіль був розроблений в основному як вуличний спорткар, який легше і потужніше, ніж стандартний «Ламборджині-Діабло».
Двигун отримав приріст потужності, досягнувши 530 к. с. (390 кВт) завдяки оптимальному налаштуванні паливної системи, більш вільному потоку вихлопних газів і магнієвим впускним колекторам. Модифікація обладнана стабілізаторами поперечної стійкості. Зовні SE30 відрізнявся від інших моделей Diablo переробленої передньою панеллю з витягнутими гальмівними каналами охолодження і більш глибоким спойлером, в той час як задні охолоджуючі канали були приховані корпусом.
Roadster
Diablo VT Roadster був представлений в грудні 1995 року. Він забезпечений електрично керованою антикрилом з вуглецевого волокна, яке ховається в ніші над двигуном, коли воно не використовується. Передній бампер був перероблений, змінені головні ліхтарі. Бічні повітроводи за формою нагадують зябра акули.
Перші роки встановлювалися 17-дюймові колеса. Пізніше їх діаметр був збільшений на 1 дюйм. У 1998 році стандартний двигун замінений на більш потужний 530-сильний. Родстер здатний був розганятися до рекордних 335 км/год.
Diablo GT
У 1999 році Lambo запустила серію GT з 6-літровим 575-сильним двигуном V-12. При випробуваннях на спеціальних трасах автомобіль розвивав максимальну швидкість 338 км/год. Заряджена «Ламборджині-Діабло» отримала нову комбінацію приладів, перероблену центральну консоль, інше рульове колесо і оновлені дверні панелі. Торкнулися зміни і технічної начинки, насамперед кузова, антиблокувальної системи гальм. Всього було зібрано 80 одиниць спорткара даної модифікації. На момент продажу авто коштував 309000 доларів (17 млн 760 тис. руб.).
Також випускалася версія GTR для гоночних треків. Щоб максимально зменшити вагу, інтер’єру були видалені тепло – і звукоізоляція, стереосистема, кондиціонер. Скляні бічні вікна були замінені легким плексигласом. У салоні залишилося всього одне гоночне сидіння з 6-точковим ременем. З метою підвищення безпеки кабіна укріплена каркасом, встановлена автоматична система пожежогасіння. 6-літровий двигун V-12 за рахунок конструктивних поліпшень був форсований до 598 к. с. (440 кВт). Всього для любителів швидкості було виготовлено 40 одиниць цього суперкара.
Diablo VT
У 2000 році вийшла модифікація VT. У ній використані компоненти з вуглецевого волокна, поліпшені матеріали оббивки і більш різноманітні варіанти обробки. Відрізнити модель від «гоночних» побратимів можна за відсутності додаткових щілин вентиляції на капоті, а також за більш простої конструкції бампера і ходових вогнів.
В якості силової установки виступає «урізаний» до 550 л. с. двигун 6.0 L V-12. Таким чином, характеристики «Ламборджині-Діабло» серії GT залишаються самими вражаючими серед усіх потужним Diablo, коли-небудь колесивших по дорогах.
