Париж – дивовижне місто діаметрально протилежних поглядів. Монмартр здавна був місцем зосередження творчості. Проспект Сен-Жермен незмінно вражає розкішшю і притягує до себе всіх заможних людей. Ля Дефанс є діловим районом, його можна охарактеризувати, як острівець сучасності і прогресу серед старовинних пам’яток. А ось Латинський квартал у Парижі – це місце зосередження молодого покоління, за яким стоїть майбутнє Франції.
Що таке Латинський квартал і де він знаходиться?
Де знаходиться Латинський квартал у Парижі? Студентські вулиці розташовані у шостому і п’ятому округах міста, на лівому березі Сени навколо знаменитого на весь світ університету Сорбонна. Свою назву квартал отримав від латинської мови, який використовували в епоху Середньовіччя. Цікавий той факт, що він не має чітких меж. Його центр розташований між коледжами і Сеною.
В наш час саме поняття Латинського кварталу швидше відноситься до більшої частини п’ятого округу, що знаходиться на схід від бульвару Сен-Мішель. Студенти найближчих університетів зазвичай проводять час в недорогих кафе та бістро. А в теплу пору року вони перебираються в Люксембурзький сад.
Історія кварталу
Ще з періоду Середньовіччя Латинський квартал у Парижі став місцем притулку представників богеми і інтелектуалів. Сорбонна подарувала світу безліч талановитих вчених, філософів, представників мистецтва і літератури. Квартал став улюбленим місцем студентів, освічених людей і мислителів. Спочатку латинським кварталом іменували лише невелику територію, на якій розташовувалася Сорбонна. Але пізніше кордону значно розширилися до інших навчальних закладів. А саме визначення стало символом студентських містечок по всьому світу. Чарівність кварталу настільки сподобалося багатьом жителям, що він став дуже популярним. В даний час зняти квартиру в цьому районі може мало хто із студентів.
Як дістатися до Латинського кварталу в Парижі?
Де точно розташований Латинський квартал сказати складно навіть місцевим жителям, оскільки це не адміністративна одиниця. Його територія має невизначені розміри. В цілому необхідно орієнтуватися на пагорб Святої Женев’єви.
Латинський квартал у Парижі – це історичне поняття, а не адміністративна. А тому, якщо ви плануєте його відвідати, то варто звернути увагу на територію навколо Сорбонни, адже район не має чітких меж.
Як дістатися до Латинського кварталу в Парижі? Можна порекомендувати два найбільш зручних варіанти:
Екскурсії
Якщо ви хочете подивитися знаменитий район міста і нічого не пропустити, можливо варто замовити екскурсію по Латинському кварталу в Парижі. Досвідчені гіди покажуть вам всі визначні місця та розкажуть про їх історії. За вашим бажанням туристичні фірми можуть скласти для вас персональну програму виходячи з ваших побажань. Екскурсії можуть бути індивідуальними і груповими.
Також ви можете замовити приватного гіда, який буде з вами протягом всього перебування в Парижі.
Сорбонна
Екскурсію по Латинському кварталу в Парижі можна почати з Сорбонни, яка є серцем району. Історія появи головного закладу така… Людовик Дев’ятий якимось чином звернув увагу на каноніка по імені Роберто де Сорбона. Незабаром він зробив його своїм духівником. За підтримки монарха Робер набрав власних учнів, а пізніше організував духовний коледж для студентів з бідних сімей, що фінансується з державної скарбниці.
В даний час Сорбонна включає в себе тринадцять університетів, в яких вивчаються різні напрями в науці. Чотири заклади розташовані в історичних будівлях, всі інші знаходяться в інших районах чи навіть в передмісті.
Дуже великою популярністю Сорбонна почала користуватися в чотирнадцятому столітті, коли в церкві стався розкол. У шістнадцятому столітті вона об’єдналася з факультетом теології Паризького університету. За час свого існування Сорбонна випустила зі своїх стін безліч майбутніх архітекторів, поетів, філософів. Вже ближче до наших часів заклад остаточно перетворилося. Сюди почали з’їжджатися навчені життям люди, які вели дискусії щодо ключових моментах політики та різних наук.
Не менш прогресивними були і учні закладу. В 1968 році студенти влаштували справжній бунт, вимагаючи зміни системи освіти. Поліція намагалася їх розігнати, але учні не розійшлися. Протистояння тривало деякий час, після чого повстання подіяло, і поступово система освіти була значно змінена.
На території навчального містечка розташована капела Сорбонни, створена кардиналом Рішельє.
Станція метро
У список пам’яток Латинського кварталу в Парижі варто занести платформу метро по десятій гілці «Клюні-Сорбонна». Вперше вона заробила в 1930 році. Але після початку війни її закрили. Знову вона була відкрита для перевезення пасажирів у 1988 році. Свою назву станція отримала від університету Сорбонна і музею Клюні. Вона відрізняється своїм незвичайним виглядом. Високі склепіння прикрашені синьо-червоним полум’ям, на якому красуються розписи відомих громадян, колись проживали в Латинському кварталі Парижа.
Серед них комедіограф Мольєр, монархи Філіп-Август і Генріх Четвертий, поет Бодлер, архітектор Суфло, драматург Расін та інші. Нижче стіни викладені білим кахлем, на якому красується назва станції. На платформах розставлені сірі лавки з граніту. Автором проекту став Жан Базен, який вважав, що приміщення станції має певну атмосферу, що розташовує до роздумів.
Площа Сен-Мішель
Що подивитися в Латинському кварталі в Парижі? Неодмінно варто прогулятися по площі Сен-Мішель, яка є самим жвавим місцем району. Від неї бере початок бульвар, на якому розташовані численні кафе та магазинчики. На ньому можна відшукати у продажу будь-які книги. Це місце – справжнє свято для букіністів.
Унікальні томи літератури продаються прямо під відкритим небом. Колоритні продавці здатні розповісти багато цікавого своїм покупцям. Бульвар сам по собі є місцевою визначною пам’яткою.
Музей Середньовіччя
Продовжуючи розмову про визначні пам’ятки Латинського кварталу в Парижі, варто згадати про старому музеї Клюні. У його стінах зараз розташований музей Середньовіччя. Він відрізняється від інших подібних закладів тим, що знаходиться в стороні від сучасності. Весь його вигляд залишився незмінних з часів дев’ятнадцятого століття. Всередині будівлі немає кафе та інших додаткових організацій, які є частиною індустрії розваг.
Музей має одну особливість. Його експозиція позбавлена впорядкованості і систематизації, які притаманні подібним закладам. Збори дивацтв розраховане на просте людське цікавість. Колекції закладу багато в чому унікальні, а тому заслуговують уваги гостей.
Давним-давно на місці музею Клюні перебували римські лазні, деякі з яких дійшли і до наших днів. В чотирнадцятому столітті замість них було побудовано Абатство Клюні. Надалі особняк неодноразово піддавався перебудові, тому в його стилі є елементи готики і Ренесансу. В ході перепланувань з’явилося безліч непотрібних елементів – тупикові проходи, сходи в нікуди та інше. Надалі приміщення було конфісковано і протягом тридцяти років використовувалося по-різному.
Історія самого музею починається приблизно з 1933 року, коли в стінах особняка була розміщена приватна колекція епохи Відродження Олександра дю Соммера. Після смерті власника зборів держава викупила колекцію у родичів. З тих самих пір музей став державним. У його стінах можна побачити статуї біблійних царів, унікальні гобелени періоду Середньовіччя, тканини, шпалери.
Історія будівництва Пантеону
Прогулянка по Парижу просто немислима без огляду Латинського кварталу. Однією з головних його пам’яток є Пантеон. Свого часу пам’ятник архітектури був негативно сприйнятий місцевими жителями, то його сміливо можна назвати одним із символів Парижа. Пантеон змінив безліч власників, у різні періоди історії його призначення змінювалося, у результаті він став усипальницею видатних особистостей.
Будівництво було розпочато в 1744 році. У ті далекі часи Людовик XV збирався брати участь в битві зі своїми військами, але хвороба скосила його. Багато хто вважали, що життя короля підходить до кінця. Але монарх не здавався, молячись Святий Женевьеве, він обіцяв побудувати храм на її честь. Незабаром Людовик одужав, а ось його фаворитка померла. Спочатку скорботу, а потім державні справи не залишали монарху сил на проектування храму. І все ж король не забув про свою обіцянку. Через 11 років за його наказом архітектор Суфло приступив до роботи над проектом. Спочатку католицька церква виступила проти проекту, тому автору довелося змінити його форму, чому храм став більше схожим на католицьку базиліку.
Перший камінь був урочисто закладений Людовіком XV в 1764 році. Будівництво йшло 25 років. Головні труднощі виникали саме з фінансуванням. Коли храм був практично закінчений, виявили тріщини в стовпах, які підтримували склепіння. Була створена ціла комісія, яка все ж вирішила, що будівництво велося правильно, тому проблема криється в неякісному зведенні самих стовпів, які необхідно переробити.
Подальша доля собору Святої Женев’єви
Сам Людовик XV і Суфло так і не побачили собор Святої Женев’єви в готовому вигляді. Обидва вони до того часу вже померли. Незабаром після завершення будівництва почалася революція. Багато храмів Парижа виявилися розграбованими. Але собор Святої Женев’єви виявився не зворушеним. Правда, до того часу він вже був Пантеоном. Революціонери постановили, що він повинен стати місцем поховання справжніх героїв. Незабаром у підземних галереях стали з’являтися поховання. Тут були погреены Руссо, Вольтер, Марат.
Прийшовши до влади, Наполеон повернув храму статус церкви, тому він знову став собором Святої Женев’єви. Але роль усипальниці за ним залишили. Правда, чергова революція знову зробила будівля Пантеоном.
Спочатку новий будинок парижани сприйняли в багнети, оскільки вони давно звикли до будівель у стилі бароко. Але архітектор Суфло вирішив відійти від старих традицій і привнести щось нове у вигляд Парижа. У проекті храму він об’єднав разом відразу чотири стилю: грецький, романський, готичний і бароко. Цікавий той факт, що зараз архітектори вважають, що будівля виконана в класичному стилі.
Кафе і ресторани
Кафе і ресторани в Латинському кварталі Парижа, на думку багатьох туристів тут побували, мають особливу атмосферу. Кожен заклад має свою постійну публіку, а також свої кулінарні та культурні особливості. Якщо ви хочете взяти участь у літературних бесідах, то варто відвідати пивну Brasserie Balzar.
Прихильники класичної кухні Середньовіччя можуть відвідати бістро Chez Rene, щоб продегустувати півня у вині. А ось у закладі Coco de Meu варто скуштувати страви зі свіжої риби, яку доставляють з Сейшел. У кафе de la Mosquee близько соборної мечеті представлені не тільки арабські страви, але і представляється можливість відвідати справжній турецький хаммам.
Булочні Парижа
У Латинському кварталі Парижа булочні – це ще одна визначна пам’ятка. Заглянути в одну з них рекомендують всі туристи. Під час прогулянки по Парижу в них можна підкріпитись смачною випічкою. Найвідомішою булочної кварталу є La Parisienne. Дорогу до неї вам покаже будь-парижанин. Асортимент випічки в ній просто не піддається ніякому опису. Всі гості рекомендують покуштувати фірмові круасани, які сміливо можна назвати витворами місцевих кондитерів. В даний час можна відшукати до 20 різновидів. Кожен з них має свій особливий смак. Самі парижани просто обожнюють круасани з начинкою з шматочків шоколаду.
Мандрівники відзначають, що асортимент випічки не обмежується лише круасанами. В кондитерських вам запропонують різні витребеньки: шукеты, пироги, еклери, міні-тарти та інші солодощі. Не менш різноманітна випічка з м’ясний, овочевий або рибною начинкою. Відвідайте будь-яку булочну в Парижі, і ви ніколи не забудете її приголомшливий аромат.
Відгуки туристів
За відгуками туристів, Латинський квартал у Парижі – це те місце, яке неодмінно варто відвідати. Не побувавши тут, ви просто не відчуєте тієї неповторної атмосфери, яка характерна для міста. Навіть місцеві кафе можна сміливо зарахувати до пам’яток. Перед відвідуванням кварталу, варто придбати карту, яка допоможе зорієнтуватися.
Туристи відзначають, що на огляд місцевих пам’яток потрібно витратити досить багато часу. Побачити все найцікавіше за один раз просто неможливо, зате завжди є стимул повернутися сюди знову.
