Можливі ускладнення
Якщо цю хворобу вчасно не вилікувати, то виникнуть передумови для злоякісного переродження. Подібний розвиток не виключається, так як на сьогоднішній день не існує незаперечного доказу про причетність або непричетність даних патологічних процесів до онкологічних трансформацій тканин. До того ж осередки ороговіння можуть повністю вимкнути цю область органу з роботи, у зв’язку з цим існує загроза порушень резервуарних функцій сечового міхура.
Проведення діагностики
Основу діагностики лейкоплакії шийки сечового міхура становлять правильно зібрані анамнестичні відомості з результатами, які виходять на тлі об’єктивного, лабораторного та інструментального дослідження.
Симптоматика лейкоплакії, як вже зазначалося, дуже схожа на прояви циститу, у зв’язку з цим при розпиті пацієнта лікар зобов’язаний уточнити, чи проводилося перш лікування антибіотиками і було воно ефективним. У тому випадку, якщо адекватна антибактеріальна терапія не дала результату, можна замислитися про присутність у пацієнта лейкоплакії. Жінки повинні проходити обов’язковий гінекологічний огляд. В процесі обстеження лікарі беруть необхідні мазки. А безпосередньо лабораторне обстеження включає в себе такі прийоми діагностики:
- Здача аналізів крові і сечі.
- Виконання посіву сечі на поживний субстрат з виявленням збудника, його чутливості до різних антибіотиків.
- В рамках серодіагностики визначається ДНК збудника хвороби.
- Проведення ультразвукового дослідження органів сечовидільної системи.
- Проведення комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії при наявності необхідності.
- Проведення цистоскопії, що представляє собою основу діагностики. Ця процедура дозволяє візуалізувати вогнища зміненого епітелію. Завдяки ній визначається локалізація і масштаб патологічного процесу, а також береться біопсія для подальших гістологічних досліджень.
У чому полягає лікування лейкоплакії сечового міхура?
