Лейкоплакія вульви – це хронічна патологія, що характеризується зроговінням шкіри зовнішніх статевих органів, що супроводжується виникненням бляшок жовтуватого або білого кольору. Це захворювання ще частенько називають склеротичним лишаєм, відносячи його до категорії плоскоклітинну гіперплазії.
З такою патологією можна зіткнутися в будь-якому віці, але найчастіше вона зустрічається у жінок під час менопаузи, у віці 45-55 років.
Причини
Дистрофічні порушення слизової оболонки органів, що з’являються при лейкоплакії вульви, вважаються специфічною захисною реакцією організму на вплив різноманітних патогенетичних і етіологічних умов. Приміром, патологія виникає з-за хронічного запалення, викликаного нейроендокринними, імунними та метаболічними порушеннями.
В основні категорії ризику входять жінки:
- старше 40 років;
- носительки папіломавірусної інфекції або генітального герпесу;
- забувають про правила особистої гігієни;
- страждають від хронічних запалень геніталій;
- мають діагноз “дисплазія шийки матки”;
- з обмінними порушеннями, серед яких ожиріння і цукровий діабет;
- з дефіцитом вітаміну А в організмі.
Клінічна картина
Гормональні порушення, що є передумовою до виникнення лейкоплакії вульви, як правило, пояснюються віковими змінами, гіпотиреозом, дисфункцією яєчників, дефіцитом естрогенів, недостатністю надниркових залоз.
Крім усього іншого, багато фахівців вважають, що в корені зародження і розвитку цього захворювання лежить безліч різних психологічних і емоційних збоїв. Серед таких медики виділяють занадто завищені вимоги, невдоволення собою, надмірну недовірливість до оточуючих людям. У деяких випадках патологія виникає у вагітних жінок.
Але все ж до умовами підвищеного ризику відноситься постменопаузальний і надто короткий репродуктивний період.
Класифікація захворювання
Зважаючи розмаїтості форм протікання патології і яскравості симптоматики виділяють кілька різновидів хвороби:
- Проста або плоска лейкоплакія вульви. Особливість її полягає в появі на слизовій оболонці органів білих плям, які виникають знову після їх видалення тампоном. При такій формі ознаки запального процесу відсутні.
- Гіпертрофічна різновид. Характеризується виникненням сухих об’ємних утворень біло-сірого відтінку, які неможливо власноруч видалити з поверхні статевих органів.
- Найважчою формою патології вважається бородавчаста лейкоплакія – саме вона найчастіше передує онкологічних захворювань. Супроводжується швидким розвитком і поширенням безлічі вогнищ патологічного процесу, що нагадують прості бородавки. Хвороба характеризується численними тріщинами, ерозіями і вираженим запаленням слизової оболонки вульви.
Згідно міжнародної класифікації хвороб (МКБ) лейкоплакії вульви присвоєно код N90.4.
Симптоматика захворювання
До ознак лейкоплакії вульви слід віднести проліферацію і активне зроговіння плоского епітелію, через що надалі відбувається склерозування близнаходящихся тканин.
Початкова стадія патології протікає без особливих симптомів. Пошкодження зачіпає в основному малі статеві губи і клітор. Поверхня органів покривається численними маленькими плямами білого кольору, які по мірі розвитку патологічного процесу перетворюються в сіруваті опуклі бляшки. Поступово ці характерні освіти стають товщі, збільшуючись в розмірах і поширюючись, заповнюючи собою все більшу площу. На фото лейкоплакії вульви можна побачити зміни, що стосуються статевих органів при такому явищі.
Процес склерозування близнаходящихся тканин супроводжується виразним свербінням і навіть незначним печінням. Така симптоматика підсилюється після сечовипускання, під час інтимної близькості з партнером і ночами.
Типовою ознакою патології вважається поява парестезії – легкого поколювання або оніміння в місці запалення. Пошкоджена шкіра набуває складчастість, ригідність і своєрідний перламутровий відтінок. Великі статеві губи стають товщі, а от вхід у піхву, навпаки, звужується.
Бородавчаста лейкоплакія характеризується поширенням ороговілих шарів епітелію, виразками, болючими тріщинами, мікробними інфекціями та ерозіями. Ушкоджена слизова оболонка вульви заживає досить-таки довго.
До патологічного процесу приєднується гіперемія і сильна набряклість. Больовий синдром і дискомфорт, які жінкою під час статевого акту, позначаються на інтимної сторони її життя, що, в свою чергу, сприяє виникненню психоневрологічних розладів.
Діагностика
Взагалі багато пацієнтки дізнаються про своєму захворюванні при плановому огляді на кріслі гінеколога. Діагноз ставиться на підставі скарг хворої, а також результатів, отриманих за рахунок інструментального та лабораторного обстеження. Лейкоплакію дуже важливо відрізнити від екземи, сифілісу, плоского лишаю, вовчака і псоріазу.
Гінекологічний огляд дає можливість виявити наявність білих ділянок, що свідчать про дистрофічних змінах. Здійснюється кольпоскопія, під час якої визначається стан всього органу: відтінок, наявність гіперемії і зовнішній вигляд поверхні. Ця методика діагностики дає можливість вчасно виявити злоякісні утворення або інші атрофічні явища.
Ще одним, не менш результативним способом виявлення лейкоплакії є тест Шиллера, при якому застосовується спеціальний розчин Люголя, що надає нормальним ділянок вульви певний забарвлення. Після проведення процедури вогнища патології стають чітко видні.
Крім усього іншого, у пацієнтки береться мазок з сечовипускального каналу для дослідження під мікроскопом мікрофлори і виявлення онкоцитологических явищ. Спосіб ПЛР дозволяє визначити наявність вірусу папіломи.
Для вилучення анамнезу для гістологічного дослідження здійснюється біопсія. У разі виявлення ознак атипії пацієнта можуть поставити діагноз “передраковий стан”. Повне спеціалізоване обстеження дає можливість визначити вид та стадію патології. У деяких випадках необхідна додаткова консультація психотерапевта, онколога, дерматолога та імунолога.
Як лікувати лейкоплакію вульви?
Терапія в такому разі здебільшого спрямована на купірування симптоматики, профілактику розростання патології і перетворення бляшок в пухлину. Під час лікування лейкоплакії вульви постійно здійснюються цитологічні дослідження і кольпоскопія – саме ці обстеження дозволяють оцінювати проміжні зміни загального стану органу і результативність обраної методики.
Терапія проводиться з обов’язковим урахуванням віку, індивідуальних особливостей пацієнтки і супутніх патологій. Стандартна схема лікування складається з декількох основних етапів:
- медикаментозна терапія;
- фізіопроцедури;
- відмова від застосування лужного мила;
- хірургічне втручання;
- лікувальна фізкультура;
- гігієнічні маніпуляції з застосуванням трав’яних настоїв;
- дотримання особливої дієти;
- допомога психотерапевта;
- запобігання дратівливих факторів, таких як використання тампонів, носіння вовняного та синтетичного білизни.
Медикаментозна терапія
Згідно відгуками, лейкоплакія вульви дуже добре і швидко піддається лікуванню, особливо якщо мова йде про початкових стадіях захворювання. При цьому дуже важлива роль, відведена фізіотерапії і щоденних піших прогулянок. Завдяки таким простим вправам прискорюється метаболізм і стабілізується психоемоційний стан.
Медикаментозна терапія передбачає використання:
- противозудных і протизапальних препаратів місцевої дії у вигляді кремів, мазей, а також гормональних та антисептичних вагінальних кульок;
- вітамінних комплексів;
- антигістамінних медикаментів;
- гормональних препаратів.
Що стосується мазей від лейкоплакії вульви, то найбільш ефективними вважаються: “Сінафлан”, “Преднізолон”, “Белодерм”, “Целестодерм”. З антигістамінних медикаментів фахівці виділяють “Фенкарол” і “Лоратадин”. Якщо у пацієнтки яскраво виражені симптоми захворювання, рекомендується прийом “Тестостерону пропіонату” і “Естріолу”.
Якщо ж патологія супроводжується вторинними інфекціями, можуть бути призначені антибіотики: “Синтоміцин”, “Хлорофіліпт” і “Левомеколь”. Крім усього іншого, здійснюється вітамінотерапія, яка націлена на загальне поліпшення стану вульви.
Сучасна методика лікування
Сьогодні одним з найпопулярніших засобів вважається крем “Іранський шафран” від лейкоплакії вульви. Численні дослідження цього засобу підтвердили його високу ефективність: всього через кілька хвилин пацієнтки відчувають стрімке відступ неприємних симптомів: зменшення свербежу, збільшення виділяється секрету. А всього через місяць використання крему “Іранський шафран” лейкоплакія вульви за умови дотримання всіх рекомендацій лікаря практично повністю відступає. При цьому зовнішні тканини статевих органів змінюють свій зовнішній вигляд, ущільнення розсмоктуються, а шкіра стає м’якше.
Спеціалізовані процедури
До того ж сучасна медицина пропонує жінкам з діагнозом “лейкоплакія” безліч різноманітних фізіопроцедур, відрізняються досить високою ефективністю. Серед них найбільш дієвими вважаються: оксигенотерапія з коригуванням мозкових ритмів та ультрафонофорез лікарських препаратів. Ці процедури мають протизапальний і десенсибілізуючий ефект, стабілізують обмін речовин, гормональний фон, психоемоційний стан, зміцнюють захисні властивості жіночого організму.
Операція при лейкоплакії
У разі низької результативності консервативного лікування сучасна гінекологія пропонує здійснення оперативного видалення вогнищ патології спеціальним скальпелем або радіоножем, а також видалення за допомогою лазера або кріодеструкції. При важких формах лейкоплакії здійснюється екстирпація вульви.
Прогнози та профілактика патології
Успіх лікування обумовлюється формою самого захворювання: результат простій лейкоплакії зазвичай сприятливий, а ось бородавчаста різновид найчастіше передує онкології. У 15-35 % всіх випадків виникає клітинна атипія, перетворюється в злоякісне утворення.
Для профілактики патології слід систематично відвідувати гінеколога. А при необхідності обов’язково своєчасно займатися лікуванням поточних захворювань.
