Діагностика
Утруднене сечовипускання вимагає детального обстеження. Для з’ясування причин лікар повинен зібрати анамнез пацієнта, провести оцінку скарг хворого і визначити інші специфічні ознаки захворювання.
Постановка діагнозу проходить через кілька стадій:
1. Забір крові пацієнта для виявлення простатспецифічного антигену.
2. Пальпація передміхурової залози, проведення ультразвукового дослідження та біопсії, щоб виключити рак простати.
3. Якщо аналізи сечі і крові показують наявність запального процесу, проводиться бактеріальний посів сечі на дослідження флори та чутливість до антибактеріальних препаратів.
4. Мазок з уретри. Проводиться з метою визначення збудника захворювання.
5. Комп’ютерна томографія проводиться для дослідження сечового міхура і нирок, визначаються розміри аденоми або наявність конкрементів, а також їх розташування.
6. Урофлуометрия дає можливість провести оцінку кількості сечі, часу початку і швидкості сечовипускання.
7. Уретроскопія дозволяє обстежити сечоводи і сечовий канал з метою виявлення перешкод для нормального сечовипускання.
У деяких випадках також використовується рентгенологічне дослідження. Іноді може знадобитися консультація невропатолога та інших спеціалістів.
