Фармакокінетика і фармакодинаміка
Як вказує інструкція до гелю «Ліотон», при потраплянні на шкіряні покриви він дозволяє зняти набряклість, знизити проникність стінок судин, перешкодити виходу ексудату (рідини) в розташовані поруч тканини, купірувати процес запалення, призупинити активність системи згортання крові.
Після використання «Лиотона» гепарин потрапляє в плазму крові та зберігається протягом доби. Концентрація в плазмі досягає максимуму через 8 годин після нанесення.
Висновок гепарину та його метаболітів з організму здійснюється переважно нирками. Гепарин при нанесенні на шкіру впливу на показники гемокоагуляції не надає.
Показання до використання
Згідно з інструкцією «Ліотон» показаний до використання пацієнтам, у яких відзначені хвороби поверхневих вен, ускладнені, в тому числі:
Доцільним можна вважати використання «Лиотона» з метою усунення ускладнень, які виникли в результаті хірургічного втручання на венах, розтягувань і травм м’язово-сухожильного і капсульно-зв’язкового апаратів, пошкодження кістково-м’язової системи та м’яких тканин.
Препарат досить ефективно усуває локалізовані набряки тканин, запальні інфільтрати, дозволяє прискорити загоєння підшкірних гематом.
Це підтверджує інструкція до «Лиотону 1000».