Рудник в період СРСР
Однак у тридцяті роки в СРСР більше турбувалися про безпеку, ніж про красу. Тому досить довгий період часу радянська влада відставили видобуток Малышевских смарагдів на другий план і зосередили всю увагу на видобутку берилієвих руд. З тих пір рудник цілком був присвячений пошуку берилієвої руди, так як цього вимагали потреби країни.
Бериллиевую руду використовували в оборонній промисловості і багатьох інших галузях. Таким чином, витіснені Малышевские смарагди були надовго забуті. На той момент нікому і в голову не прийшла думка про розробку родовища для проведення видобутку, як руди, так і дорогоцінних каменів. Динаміт, що використовувався в процесі видобутку берилієвих руд, розбивав на друзки смарагди або ставав причиною численних тріщин на дорогих і рідкісних каменях.
Руду продовжували видобувати до розпаду Радянського Союзу, після чого рудник був закритий, а шахтарі розпущені по домівках. Однак відпустка цих працівників тривав недовго.
Так як в 1993 році Росію охопила приватизація, були приватизовані і уральські родовища дорогоцінних каменів. Наприклад, з’явилося ВАТ “Малышевские смарагди”.
Через три роки роботи під керівництвом приватних компаній найбагатше родовище перетворилося на своєрідну “годівницю” кримінальних елементів. Виходячи із ситуації, тодішні керівники компанії скоро оголосили про те, що родовище є неперспективним. Припинилася подальша розробка на місці рудника. Копі опинилися під ризиком затоплення.
