Принципи діагностики
Наявність подразнення і його зв’язку з алергеном достатньо для первинної діагностики дерматиту. Якщо при первинному огляді та опитуванні з’ясовується швидке виникнення шкірної реакції, визначаються межі поразки і повне зникнення симптомів після усунення дратівної агента, то можна констатувати контактний дерматит. У більш складних випадках лікар проводить детальну діагностику, яка включає:
- Лабораторні аналізи (при алергічному дерматиті в крові відзначають наявність еозинофілів).
- Імунологічні тести з використанням специфічних алергенів.
- Шкірні аплікаційні проби тривалістю від 48 до 72 годин (спеціальна стрічка з алергенами кріпиться на спині, через 20 хв після зняття аплікації лікар оцінює реакцію).
Диференціальна вірусна діагностика (на герпес, себорейний і атопічний дерматит, бульозний пемфигоид).
Мазі від дерматиту призначаються після визначення діагнозу в якості єдиного засобу лікування або в загальному терапевтичному комплексі заходів. Зовнішні засоби для лікування роздратування виробляються двох видів – негормональні і гормональні. Вони відрізняються складом і принципом дії.
