Слух — це один з п’яти зовнішніх почуттів, яке допомагає людині краще сприймати навколишній світ. Іноді під впливом деяких факторів він погіршується або взагалі пропадає. Розлад слуху може бути одним з ознак нейросенсорної приглухуватості. Про симптоми і лікування цього захворювання ми поговоримо в сьогоднішній статті.
Медична довідка
Кохлеарний неврит — це захворювання внутрішнього вуха, спричинене пошкодженням слухового нерва. Друга назва хвороби — нейросенсорна приглухуватість. Для неї характерне порушення сприйняття звуків внаслідок патології слухового апарату. По мірі прогресування підвищується нижній поріг чутності, з-за чого не виключається повна втрата слуху. Нерідко приглухуватість призводить до групи по інвалідності.
Вона поширена переважно серед літніх людей. Однак в останні роки такий діагноз частіше доводиться чути пацієнтів працездатного віку. Виною тому виступають урбанізація населення і постійна шумова навантаження, що супроводжує людей на роботі і в побуті.
Людина може народитися з цією патологією або почати втрачати слух у зрілому віці. В залежності від форми захворювання, варіюються і його причини.
Вроджене порушення слуху
Основною причиною вродженої форми нейросенсорної приглухуватості вважаються мутації в геномі. Вчені виявили кілька генів, які відповідальні за зниження слуху. Крім того, патологія може мати спадковий характер. Вона діагностується в кожному новому поколінні чи спостерігається через 1-2 покоління.
В етіології захворювання певну роль може грати недорозвиненість елементів равлики у дитини. Внутрішнє вухо разом з волокнами слухового нерва формуються у плода в III триместрі вагітності. Ці структури особливо чутливі на цьому етапі до зовнішніх і внутрішніх впливів. Незбалансоване харчування, стреси і погана екологія можуть спровокувати порушення у формуванні органів слуху у дитини.
Передчасні пологи підвищують ризик приглухуватості у новонародженого до 5%. Якщо під час вагітності жінка перехворіла краснухою, малюк напевно з’явиться на світ з патологією слухового аналізатора. Тому ще на етапі планування майбутнім мамам рекомендується вакцинація від цього вірусу.
Набута форма хвороби
Випадки вродженої нейросенсорної приглухуватості зустрічаються рідко. Як правило, захворювання розвивається у людини в міру її дорослішання. Воно може виникнути раптово або поступово.
Однією з причин погіршення слуху лікарі називають акустичну травму. Під нею прийнято розуміти тривалий вплив на людину шумів потужністю понад 90 дБ. Таку травму легко отримати, перебуваючи поруч з динаміками на концерті, працюючи при підвищеному звуковому тлі.
Найбільш поширеною причиною набутої форми хвороби вважається прийом різних медикаментів. Негативно відбиваються на слуховому апараті антибіотики, діуретики та препарати на основі ацетилсаліцилової кислоти. Щоб уникнути проблем зі здоров’ям, всі ліки потрібно приймати за призначенням лікаря та в рекомендованій дозі.
Погіршення сприйняття звуків нерідко є наслідком перенесених захворювань. До їх числа можна віднести свинку, кір, краснуху, сифіліс і герпес. Гнійні процеси, що супроводжують більшість з цих недуг, часто локалізуються в області слухових аналізаторів. У разі прогресування патології запалення може поширитися на зону равлики, спровокувавши нейросенсорную приглухуватість. Щоб уникнути подібних ускладнень лікарі радять своєчасно і грамотно лікувати всі хвороби, періодично займатися профілактикою.
Клінічна картина
Щоб запобігти розвитку захворювання, потрібно знати її початкові ознаки. Симптоми нейросенсорної приглухуватості можуть змінюватись в залежності від індивідуальних особливостей організму. Початок патологічного процесу завжди супроводжується зниженням слуху і появою у вухах різних шумів (наприклад, свисту чи дзвону). В іншому клінічна картина залежить від форми захворювання. Всього їх існує чотири: раптова, гостра і хронічна прогресуюча.
Перша вважається найбільш сприятливою. Вона розвивається протягом доби внаслідок інфекційного захворювання вірусної або бактеріальної етіології. На тлі повного здоров’я спостерігається миттєве зниження слуху.
Гострий кохлеарний неврит розвивається послідовно і триває не більше місяця. Пацієнти спочатку скаржаться на відчуття закладеності вуха, яке періодично зникає. Згодом зниження слуху набуває постійний характер. Гострий варіант хвороби може перейти в хронічний.
Прогресуюча форма відрізняється подальшим погіршенням слуху на фоні вже присутньої приглухуватості. В результаті патологія закінчується повною глухотою. Для хронічної приглухуватості характерно тривалий перебіг. Етапи інтенсивних нападів плавно змінюються стадіями ремісії. З плином часу періоди загострень стають все більш тривалими.
Іноді клінічна картина доповнюється вестибулярними розладами. До них слід віднести втрату рівноваги і нудоту, запаморочення. Дані симптоми звичайно підсилюються при повороті голови або різкій зміні положення тіла.
В залежності від локалізації патології, вона може мати односторонній або двосторонній характер. У першому випадку симптоми захворювання проявляються тільки в одному вусі, а в другому — одночасно в двох. Інтенсивність ураження може змінюватись. При двосторонній нейросенсорної приглухуватості зникає емоційна забарвлення мови хворого. Такі люди нетовариські і соціально дезорієнтовані.
Методи діагностики
У разі зниження слуху і появі у вухах сторонніх шумів за допомогою слід звертатися до лікаря-отоларинголога. Спочатку фахівець вислуховує скарги пацієнта, може задати ряд уточнюючих питань: коли з’явилися симптоми розлади, які хвороби йому передували і пр.
Нейросенсорна приглухуватість не проявляється порушеннями цілісності вуха і його ключових структур. Тому для підтвердження попереднього діагнозу використовуються наступні методи обстеження:
Додатково пацієнту призначається аудіометрія. Це найбільш інформативний метод діагностики, за допомогою якого можна визначити ступінь нейросенсорної приглухуватості. Поріг чутності — мінімальна інтенсивність звуку, яку вухо вловлює, визначає 4 стадії розвитку хвороби. Показники порогу чутності здорової людини варіюються в межах 20-25 дБ.
Для нейросенсорної приглухуватості 1 ступеня характерне незначне зниження слуху. Поріг чутності складає 40 дБ. При відсутності сторонніх звуків людина добре чує на відстані кількох метрів. Проте в шумному приміщенні він ледве розрізняє розмови стоять поруч людей. Небезпека цього ступеня захворювання полягає в тому, що людина не помічає погіршення слуху. Тому він не звертається до лікаря, хоча патологія на початковому етапі добре піддається медикаментозній терапії.
Для приглухуватості 2 ступеня поріг чутності складає вже 55 дБ. Хворі не здатні чути шепіт на відстані метра. Третя ступінь визнається важкою формою патології. Поріг чутності в цьому випадку становить 70 дБ. Приглухуватість 4 ступеня часто переростає в глухоту. Поріг чутності перевищує 70 дБ. Хворому важко сприймати навіть голосні звуки.
Принципи лікування
Після підтвердження діагнозу і визначення причини захворювання лікар підбирає терапію для пацієнта. Вона для кожного хворого індивідуальна. Однак існують загальні рекомендації, дотримання яких дуже важливо:
- повна відмова від куріння і вживання спиртного;
- дотримання постільного режиму;
- зміна звичного раціону в сторону правильного харчування.
Лікування нейросенсорної приглухуватості здійснюється тільки в стаціонарі. Намагатися самостійно побороти недугу не рекомендується, оскільки в цьому випадку можна лише нашкодити здоров’ю. В залежності від форми патології та її стадії, терапія буде носити медикаментозний або хірургічний характер. Про кожному методі впливу на проблему докладно розказано трохи нижче.
Застосування лікарських засобів
Гостра нейросенсорна приглухуватість добре піддається медикаментозному лікуванню. Вибір конкретних препаратів залежить від причини патології. Наприклад, у випадку інфекційної етіології захворювання призначаються антибактеріальні та противірусні засоби («Інтерферон», «Ремантадин»).
Якщо точну причину хвороби виявити не вдається, її розглядають як приглухуватість судинного генезу. Тому для лікування використовують препарати, які поліпшують кровопостачання внутрішнього вуха, що нормалізують реологічні властивості крові. З цією метою добре зарекомендували себе такі медикаменти: «Вінпоцетин», «Церебролізин», «Пірацетам». Курс лікування зазвичай становить від 10 до 14 днів. Препарати, як правило, призначають у підвищеній дозі внутрішньом’язово або внутрішньовенно.
Для зменшення запалення в ураженій області застосовують гормональні засоби. Для усунення набряклості виписують діуретики. В доповнення до основного курсу терапії завжди призначають препарати для зниження опірності організму до хвороб. У цю групу входять вітаміни В і Е, різні мікроелементи.
Особливості фізіотерапії
При легкому ступені приглухуватості і в додаток до лікарської терапії використовують наступні фізіопроцедури:
- акупунктура;
- голкорефлексотерапія;
- магнітотерапія;
- фоноэлектрофорез.
Фізіотерапія не є самостійним методом лікування, але допомагає хворому справитися з неприємними проявами патології.
Слухопротезування
Специфічне лікування хронічної форми приглухуватості, як правило, не має сенсу. Незворотні деструктивні процеси у внутрішньому вусі не можна лікувати медикаментозно. Тому пацієнтам рекомендується хірургічне втручання. Мова йде про операції з слухопротезированию.
Вона має на увазі під собою імплантацію кохлеарного пристрою, який призначений для виконання всіх функцій здорового вуха. Механізм його дії полягає у передачі звукових сигналів нейронів. Такий пристрій оснащений мікрофоном і приймачем.
Протезування може бути одностороннім або двостороннім. Якщо у хворого є інвалідність по приглухуватості, такий апарат можна отримати безкоштовно.
Прогноз на одужання
Згідно відгуками, нейросенсорна приглухуватість має сприятливий прогноз на одужання, якщо до її лікування приступити на початкових етапах розвитку. Втрата слуху в літньому віці важко піддається лікуванню. Тому таким пацієнтам показане слухопротезування.
