Якщо ви раніше нічого не чули про породі німецький пінчер, то ви не самотні. На жаль, зараз ця порода знайома трохи собаківникам-любителям, так і серед заводчиків не користується великою популярністю. Розумний і вірний пес з яскравим темпераментом стане незамінним компаньйоном для активних людей. Як і у будь-якої породи, у пінчера є свої особливості, переваги і недоліки. У статті розглянемо їх докладніше.
Історія породи
Дивлячись на цю собаку, можна вирішити, що це трохи зменшена версія добермана. Але насправді це не так. Добермани, німецькі пинчеры, а також цвергпинчеры (карликові) є окремими представниками однієї лінійки порід – пінчерів. Подібне тріо існує і в лінійці шнауцерів – різеншнауцер, миттельшнауцер і цвергшнауцер. Був навіть такий період в історії кінології, коли пінчерів і шнауцерів не виділяли в окремі породи. Якщо в посліді народжувалися кучеряві жесткошерстые цуценята, їх називали шнауцерами, а гладкошерстых – пинчерами. Так що, у таких несхожих порід, як виявилося, одні корені.
Історія породи собак німецький пінчер починає свій відлік з XV століття. Офіційно ж вона була зареєстрована у кінці ХІХ столітті в Німеччині. На батьківщині породу називають не німецький, а стандартний пінчер. Поширена й інша назва – середній пінчер.
