Діагностика
Діагностика оперізувального герпесу не викликає труднощів. Лікар виявляє захворювання ще під час огляду. Зовнішні ознаки цієї патології настільки характерні, що додаткова лабораторна діагностика звичайно не потрібно. Лише в рідкісних випадках призначають серологічні дослідження крові або вмісту пухирців на шкірі.
При появі ознак оперізувального лишаю слід звернутися до лікаря загальної практики (терапевта). Він проведе первинний огляд і поставить діагноз. Для подальшого лікування пацієнта зазвичай направляють до інфекціоніста або дерматолога.
Методи терапії
Зазвичай лікування цього захворювання проводять в умовах поліклініки. Однак, якщо у пацієнта спостерігається бульозна, генералізована або менингоэнцефалитическая форма хвороби, то показано приміщення в стаціонар. Такі важкі види патології вимагають постійного спостереження лікаря.
Терапія оперізувального лишаю спрямована на рішення наступних завдань:
- інактивацію вірусу;
- зняття болю і запалення;
- швидке загоєння шкіри;
- підвищення імунітету.
В першу чергу призначають противірусні препарати для перорального прийому:
- “Ацикловір”.
- “Валацикловір”.
- “Фамвир”.
- “Валтрекс”.
Додатково застосовують антивірусні мазі для обробки висипань: “Ацикловір”, “Зовіракс”, “Панавир”. Їх накладають на уражені ділянки у вигляді компресів. Однак мазі ефективні тільки на стадії утворення активних висипань. Під час появи кірочок і на етапі загоєння шкіри застосовувати противірусні місцеві кошти немає сенсу.
Ці ліки для внутрішнього і місцевого застосування пригнічують розмноження вірусу. Препарат “Ацикловір” (у формі таблеток і мазі) найбільш ефективний. Він є засобом першого вибору при лікуванні оперізувального герпесу у дорослих. Фото упаковки з цим медикаментом можна побачити нижче.
Після того як висип покриваються корочками, уражені ділянки показано обробляти антисептичними розчинами діамантового зеленого або метиленового синього. Це допоможе уникнути інфікування ранок. Якщо є небезпека приєднання бактерій, то використовують антибіотики для перорального прийому.
Якщо вірус вражає орган зору, то призначають очні краплі “Інтерферон”, “Офтальмоферон”. Вони володіють противірусними властивостями.
Хворі на оперізувальний лишай страждають від сильних болісних болів. Тому при лікуванні обов’язково використовують нестероїдні препарати протизапальної дії (“Диклофенак”, “Ібупрофен”, Кетанов”) або анальгетики (“Баралгін”, “Пенталгін”). Якщо больовий синдром погано піддається лікуванню і затягується на тривалий час, то додатково застосовують антидепресанти: “Амітриптилін”, “Флуоксетин”, “Дулоксетин”, “Венлафаксин”. У важких випадках проводять новокаїнові блокади.
Для зняття свербіння призначають кортикостероїдні мазі з дексаметазоном або гідрокортизоном. Однак гормональні засоби можна застосовувати протягом дуже короткого часу і з обережністю. Ці препарати знижують імунітет, необхідний організму для боротьби з вірусом. Тому при свербінні частіше застосовують антигістамінні ліки: “Супрастин”, “Кларитин”, “Димедрол”. Хороший ефект дає негормональная мазь “Фенистил”.
Велику роль в лікуванні оперізувального лишаю відіграють препарати інтерферонового ряду. Це імуномодулятори, які мобілізують захисні сили організму для боротьби з інфекцією. Зазвичай при герпесі призначають ліки: “Інтерферон”, “Віферон”, “Галавіт”. Додатково застосовують вітаміни А, С і групи В. Це теж допомагає зміцнити імунітет.
Лікування оперізувального герпесу у літніх людей має свої особливості. У похилому віці у пацієнтів нерідко відзначаються побічні ефекти від застосування ліків. Тому терапія повинна бути щадною. Пероральні форми антивірусних препаратів при необхідності замінюють ректальними свічками з аналогічним діючим компонентом. Курс лікування знеболюючими препаратами повинен тривати не більше 5 – 7 днів. Особливу обережність потрібно проявляти при призначенні “Анальгіну”. Це засіб володіє токсичною дією на організм літніх пацієнтів, тому під час терапії необхідний контроль за самопочуттям хворого.
