Опіковий шок: клінічні рекомендації з лікування
Лікування шокового стану проводиться в стаціонарних умовах під наглядом лікаря.
Підбирається курс терапії, що сприяє відновленню порушеного об’єму циркулюючої крові в судинах і приведення в норму всіх процесів обміну. Він включає такі заходи:
- Зняття синдрому болю – вона супроводжує пацієнта, поки не відновляться пошкоджені ділянки шкіри. Сильні болючі відчуття заважають людині спати, спокійно відпочивати і відновлюватися. Для зменшення страждань призначають внутрішньовенно анальгетики і антигістамінні препарати.
- Приведення в норму процесів обміну – недолік калію і натрію заповнюється введенням розчинів солей і мінералів, що містять ці елементи, за допомогою крапельниці.
- При лікуванні опікового шоку психосоматичні реакції знімають заспокійливими препаратами зі снодійним ефектом, що сприяють розслабленню нервової системи.
- Зниження інтоксикації – відбувається за рахунок рясного пиття і сольових розчинів, які вводяться внутрішньовенно за допомогою крапельниць.
- Контроль за роботою життєво важливих органів – для підтримки легень, нирок, головного мозку і серця використовують відповідні лікарські препарати. Життєдіяльність хворого, що знаходиться в несвідомому стані, підтримується спеціальною апаратурою життєзабезпечення.
- Відновлення тонусу судин – проводять кортикостероїдними препаратами, використовуючи «Гідрокортизон» і «Преднізолон».
- Часта обробка ран і перев’язки прискорюють регенерацію покривів шкіри.
Одужання потерпілого після терапії опікового шоку визначають за такими ознаками:
- нормалізація температури тіла;
- відновлення рівня еритроцитів та гемоглобіну;
- налагодження руху крові по судинах;
- нормальне виділення добового об’єму сечі.
Терапія тяжкохворих займає тривалий період, дуже трудомістка і багатоетапна. Час лікування залежить від якості та своєчасного надання медичної допомоги. Її відсутність може викликати летальний результат.
