Паратонзіллярний абсцес горла: фото, симптоми і лікування

Гнійний запальний процес у ротовій порожнині сьогодні часто діагностується в медицині. Однією з таких патологій, яка характеризується важким перебігом, виступає паратонзіллярний абсцес мигдалин. Дане захворювання також іменують флегмонозно ангіною, воно зустрічається у людей різної статі, найчастіше у віці від п’ятнадцяти до тридцяти років. У групу ризику входять люди, у яких порушена імунна система, обмін речовин, а також ті, хто має великий стаж куріння. Поява гнійного запалення зумовлюється попаданням у мигдалини інфекції з фолікулів, які нагноились, пошкодженням глотки, запаленням ясен і іншими стоматологічними хворобами.

Характеристика проблеми

Паратонзіллярний абсцес – запалення клітковини мигдалин гнійного характеру, остання стадія паратонзилліта, що виступає однією з найбільш важких форм ураження глотки. У 80 % випадків причиною розвитку захворювання виступає хронічний тонзиліт. Хвороба найчастіше розвивається восени або навесні. При відсутності лікування вона провокує розвиток таких ускладнень, як флегмона шиї, медіастиніт, сепсис.

Збудниками хвороби виступають стрептококи, пневмококи або гриби Candida. При ураженні мигдаликів їх поглиблення наповнюються гноєм, зазвичай вогнище запалення односторонній. Після регулярних гострих запалень тканину мигдаликів покривається рубцями, які сприяють порушенню відтоку гнійного відокремлюваного з великих заглиблень, тому вона повністю не очищається. В результаті цього інфекція поширюється в паратонзиллярное простір, розвивається паратонзіллярний абсцес горла. При порушенні імунної системи інфекція проникає в тканини.

Абсцес має вигляд круглого освіти червоного кольору, через поверхню якого просвічується жовте вміст. При пальпації деякий ділянку освіти буде м’яким із-за вмісту в ньому гною. Зів при цьому зміщений у протилежний абсцесу бік.

Форми захворювання

У медицині виділяють наступні форми патології:

Передній (передневерхній) абсцес, при якому відбувається ураження тканин над мигдалинами. Зазвичай гнійники розкривають самостійно. Дана форма захворювання зустрічається найчастіше.

Задній абсцес характеризується ураженням тканин між задньою дужкою і краями мигдалин. Патологія займає друге місце за поширеністю. В цьому випадку існує ризик переходу запалення на гортань, що може спровокувати утруднення дихання.

Нижній абсцес обумовлюється розвитком гнійного запалення на нижньому полюсі мигдалини. Патологія у більшості випадків розвивається внаслідок захворювань ясен і зубів.

Бічний абсцес формується між стінкою глотки і бічним краєм мигдалини. Дана патологія вважається найважчою і зустрічається у 5 % пацієнтів. В цьому випадку існує ризик прориву гнійника в тканини шиї.

Причини появи захворювання

Паратонзіллярний абсцес спровокований попаданням патогенних мікроорганізмів в тканини мигдалин. Зазвичай хвороба виступає вторинної патологією, формуючись як ускладнення хронічного тонзиліту.

До частих причин розвитку хвороби відносять:

• інфікування глотки патогенними бактеріями в результаті розвитку фарингіту, ангіни або тонзиліту;
• стоматологічні захворювання, такі як гінгівіт, карієс, запалення ясен;
• попадання інфекції в горло через середнє вухо;
• розвиток гнійного запалення у слинних залозах;
• ушкодження ротової порожнини та шиї з подальшим інфікуванням рани.

Ці явища можливі лише при порушенні імунітету людини.

Група ризику

У групу ризику входять люди, які мають наступні патології:

• цукровий діабет;
• анемія;
• онкологічне захворювання;
• ВІЛ-інфекція;
• ожиріння;
• вроджені аномалії розвитку мигдалин і глотки;
• зловживання нікотином;
• переохолодження.

Симптоматика захворювання

Паратонзіллярний абсцес проявляє симптоми у вигляді сильного одностороннього больового синдрому, який виникає при ковтанні. У деяких випадках біль може бути двосторонньою. З часом больові відчуття починають поширюватися у вухо і нижню щелепу. Разом з цим відбувається сильне підвищення температури тіла, розвивається слабкість, головний біль, порушується сон. Лімфатичні вузли, розташовані на шиї, збільшуються, з’являється неприємний запах з ротової порожнини. Прогресування захворювання призводить до розвитку спазму жувальних м’язів, мова людини змінюється, біль посилюється при поворотах голови.

На відміну від ангіни, больовий синдром при даній патології є більш гострим, присутня навіть у спокійному стані. Схильний посилюватися при здійсненні будь-яких рухів, віддає у вухо і зуби.

Часто на шостий день паратонзіллярний абсцес, фото якого підтверджують всю серйозність захворювання, призводить до того, що гнійні порожнини розкриваються. Це явище супроводжується полегшенням стану людини, зниженням температури тіла, появою домішки гною в слині. У деяких випадках прорив абсцесу спостерігається на вісімнадцятий день. У разі попадання гною в навкологлотковий простір розтину гнійника не відбувається, тому стан людини тільки погіршується.

Паратонзіллярний абсцес горла має наступні симптоми:

• сильна біль у горлі;
• спазм жувальних м’язів;
• порушення ковтання;
• збільшення шийних лімфатичних вузлів;
• сильне підвищення температури тіла;
• утруднене дихання, задишка;
• неприємний запах з ротової порожнини;
• розвиток емоційної напруги;
• самостійне розкриття гнійника.

Стадії розвитку патології

Паратонзіллярний абсцес горла (фото симптомів додається) має три стадії розвитку:

Перша – набрякла стадія, яка характеризується набряканням тканин мигдаликів, ознаки запалення та інші симптоми патології при цьому відсутні. На даній стадії захворювання рідко діагностується.

Друга – інфільтраційна стадія, яка обумовлюється появою гіперемії, розвитком болю, підвищенням температури тіла.

Третя – абсцедуюча стадія, яка розвивається на п’ятий чи шостий день хвороби. Вона характеризується деформацією зіву і випинанням гнійного освіти великого розміру.

Ускладнення і наслідки

Паратонзіллярний абсцес горла, симптоми і лікування якого будуть детально розглянуті в статті, звичайно закінчується одужанням при своєчасної ефективної терапії. В іншому випадку гнійне запалення поширюється в глотку, що може стати причиною пошкодження її стінок при хірургічному втручанні з розкриття гнійника. Також іноді спостерігається розтин паратонзиллярного абсцесу, при якому гній потрапляє в здорові тканини, що розташовуються поруч.

Ці явища можуть спровокувати ряд ускладнень:

• флегмона шиї і тканин глотки;
• розвиток сепсису;
• стеноз гортані, що призводить до задухи;
• гнійне ураження серця, аорти та вен;
• тромбофлебіт, абсцес головного мозку;
• менінгіт, енцефаліт;
• ангіна Людвіга;
• некроз тканин;
• тромбоз яремної вени;
• розвиток токсичного шоку;
• поява кровотеч з крупних судин шиї.

Деякі ускладнення можуть привести до летального результату, тому вимагають негайної терапії.

Методи обстеження

Діагностувати паратонзіллярний абсцес горла не представляється складним із-за наявності яскравого симптоматики патології. Діагностичне обстеження включає наступні моменти:

Вивчення анамнезу і скарг пацієнта. Дана патологія розвивається, в основному на п’ятий день після гострої ангіни. Також отоларинголог звертає увагу на наявність у ротовій порожнині вогнищ інфекції і можливих пошкоджень.

Огляд пацієнта, в ході якого спостерігається обмеження рухливості голови, збільшення лімфатичних вузлів, підвищена температура тіла і неприємний запах з рота.

Фарингоскопия застосовується завжди, так як є найбільш інформативним методом діагностики в даному випадку. Ця методика дає можливість виявити розвиток кулястого утворення, яке покрите набряклою слизовою оболонкою. Всередині цього утворення можна розглянути гнійний вміст. Також спостерігається деформація зіву, відтискування мигдалини.

Лабораторні аналізи крові.

Бактеріологічний посів з метою виявлення збудника інфекції, а також його чутливості до антибіотиків.

Інструментальна діагностика: УЗД і КТ шиї, рентгенографія голови. Ці методи застосовують для визначення поширення аномального процесу в здорові тканини і органи.

Лікар диференціює патологію з такими захворюваннями, як дифтерія, скарлатина, ракові пухлини, аневризма сонної артерії, абсцес середостіння.

Терапія захворювання

Паратонзіллярний абсцес лікування передбачає таке, яке спрямоване на усунення вогнища і збудника інфекції, купірування запалення, зниження ризику розвитку ускладнень. Лікування хвороби проводиться в стаціонарі. Для цього застосовують хірургічну, і комплексну медикаментозну терапію.

Медикаментозне лікування проводять на ранньому етапі розвитку хвороби. В цьому випадку призначають такі групи препаратів:

Антибіотики широкого спектру дії. Ефективним препаратом в даному випадку є «Амоксицилін». Тетрациклінові антибіотики не дають позитивного результату.

Макроліди застосовують тоді, коли антибактеріальні препарати не дали необхідного результату. В даному випадку призначаються цефалоспорини третього покоління.

Лікар разом з перерахованими вище засобами призначає знеболюючі, протизапальні та жарознижуючі препарати, вітаміни, імуномодулятори. Також рекомендується проводити полоскання горла антисептичними розчинами.

Хірургічне втручання

При другій стадії патології паратонзіллярний абсцес, симптоми і лікування якого зараз розглядаються, передбачає застосування хірургічного втручання. Лікар проводить розтин абсцесу за допомогою розрізу. Але така процедура не завжди приводить до одужання пацієнта, так як в деяких випадках отвір склеюється фібрином, тому виникає необхідність розширити рану. У цьому випадку протягом п’яти днів дренаж виконується під місцевим наркозом.

У важких випадках проводиться абсцессотонзиллэктомия, при якій спорожнення гнійника здійснюється разом з видаленням ураженої мигдалини. Це дає можливість повністю усунути вогнище інфекції. Після цього проводиться очищення ділянок дизенфицирующими розчинами протягом декількох днів. Також лікар призначає антибактеріальний препарат. Можливе застосування фізіотерапії для швидкого загоєння рани.

Реабілітація

В період реабілітації пацієнта призначається медикаментозна терапія, куди входять такі групи препаратів:

Антибактеріальні засоби у вигляді внутрішньом’язових ін’єкцій, наприклад «Цефтріаксон» або «Пеніцилін». Вибір препарату буде залежати від збудника інфекції.

Введення «Гемодез» з метою детоксикації організму.

Полоскання горла антисептичними розчинами.

Профілактика розвитку кандидозу при вживанні антибіотиків.

Антигістамінні засоби.

НПЗЗ для усунення больового синдрому і запального процесу.

Зазвичай всі препарати призначають у вигляді ін’єкцій з-за наявності у пацієнта гострого болю в горлі. Одужання настає через три тижні. При розвитку ускладнень прогноз погіршується, можливий смертельний результат.

Прогноз

Прогноз захворювання сприятливий за умови своєчасного та ефективного лікування. У важких випадках може початися сепсис, який приведе до летального результату. З-за високого ризику розвитку негативних наслідків терапія патології проводиться в стаціонарі.

Профілактика

З метою профілактики в першу чергу необхідно відновити імунну систему. Також рекомендується своєчасно проводити терапію захворювань носа і горла, стежити за гігієною ротової порожнини, регулярно відвідувати стоматолога, позбутися згубних звичок. Для зміцнення імунітету добре підходить фізична активність, загартовування, правильне харчування та ведення здорового способу життя.

Паратонзіллярний абсцес виступає важким захворюванням, яке може бути небезпечно для здоров’я і навіть життя людини. Тому при перших проявах патології необхідно негайно звернутися до лікаря для встановлення діагнозу і проходження терапії. При відсутності лікування можуть розвинутися тяжкі ускладнення, які нерідко призводять до летального результату.