Діагностичне обстеження
Діагностика починається зі збору анамнезу та огляду пацієнта. Лікар вислуховує скарги, вивчає деформацію органу, визначає ступінь больового синдрому, наявність уламків, тривалість кровотечі. При опитуванні з’ясовується питання про те, як була заподіяна травма, яким предметом, була втрата свідомості, нудота, а також наявність пошкоджень органу в минулому.
Далі лікар проводить пальпацію кісток носа, при цьому у пацієнта спостерігається болючість, хрускіт уламків, рухливість органу. Після чого хворому роблять риноскопию, щоб визначити місце розриву епітелію і джерело кровотечі, а також викривлення перегородки. Крім того, йому призначають лабораторні аналізи крові, сечі, ЕКГ для встановлення ступеня крововтрати, зміни діяльності інших органів.
Виявлення в носових виділеннях глюкози вказує на витікання спинномозкової рідини в результаті розриву оболонки мозку. У цьому випадку пацієнт направляється в нейрохірургію.
Перелом носа передбачає проведення рентгенографії та КТ. Рентгенографію робиться в кількох проекціях, що дає можливість виявити лінію перелому, зміщення уламків і місце пошкодження перегородки. За допомогою КТ видно пошкодження кісток черепа, очниць, приносових пазух та іншого. Також лікар може призначити ехографію, ендоскопію і пункцію спинного мозку.
При переломах носа потрібна консультація нейрохірурга для виключення пошкодження головного мозку. Особливо актуально це при важких травмах, що супроводжуються втратою свідомості. При травмуванні очниць призначається консультація окуліста, а при переломі в результаті епілептичного нападу – невролога.
