Труби зовні
Витяжний повітровід фіксується, щоб один його кінець розташовувався від підлоги в межах від 150 до 200 див. Зовнішній кінець виводиться над дахом на 45 див. В протилежному кутку встановлюється припливний повітропровід. Назовні труба виводиться на 30 див. Вихідні канали слід накривати ковпаками від опадів. Для контролю роботи вентиляції льоху необхідно здійснити монтаж заслінок, які дозволяють регулювати потік повітря в холодну пору року. Це виключить переохолодження приміщення.
Встановлення витяжної труби в підвалі гаража
Вентиляція льоху в гаражі може передбачати встановлення витяжної труби двома способами: наскрізним і через стіну. У першому випадку труба виводиться через стелю і дах, у другому – нижня частина витяжної труби розташовується горизонтально і піднімається вгору за межами гаража. Довжина витяжної труби повинна бути підібрана таким чином, щоб після її монтажу верхній зріз виявився над найвищою точкою даху в одному метрі. Загальна довжина витяжної труби не повинна бути менше 3 м.
При влаштуванні вентиляції льоху в гаражі на верхню частину труби рекомендується встановити дефлектор, що поліпшить інтенсивність повітрообміну за рахунок створення розрідження. Крім того, це вбереже погріб від пилу і опадів. Найбільшої ефективності ви зможете домогтися, якщо придбаєте дефлектор з зовнішнім діаметром в 2 рази більше діаметра труби. Нижній зріз корпусу цього вузла повинен знаходитись нижче зрізу вентиляційної труби на кілька сантиметрів. Найпростішим дефлектором є виріб у вигляді конуса з пластику або заліза. Виготовити її можна самостійно.
Нижній зріз витяжної труби повинен розташовуватися під стелею погреби як можна вище. При влаштуванні вентиляції в гаражі в області підвалу припливна труба повинна встановлюватися так, щоб від її нижнього зрізу до підлоги залишалося близько 0,5 м. Така ж відстань повинна бути витримана між верхнім зрізом і рівнем грунту. При виборі труби ви повинні враховувати її діаметр, щоб на кожен квадратний метр площі припадало близько 15 мм. З цієї причини часто використовують азбестові або пластикові каналізаційні труби, діаметр яких досягає 200 мм.
Пластик виглядає більш привабливо, але його механічна міцність трохи менше. Цей матеріал має менш значну вагу, простіше герметизується і легше ріжеться. Іноді використовуються бляшані димарі, вони хоч і коштують дешево, але не є раціональним вибором, так як легко ушкоджуються і виходять з ладу.
