Алопеція у кішок – це облисіння, тобто випадання шерсті. Причин такого стану у домашньої улюблениці може бути дуже багато – від шкірних інфекцій і захворювань внутрішніх органів до стресу або депресії.
Як правило, власники тварини, які зіткнулися з подібною проблемою, насамперед закуповують вітаміни, призначені для росту вовни. У другу чергу набувають всі існуючі ліки від різних паразитів і шкірних захворювань. І тільки після того, як стан улюблениці не поліпшується, кішку несуть на прийом до ветеринара.
Чим може бути викликане випадання шерсті?
Найбільш часто алопеція у кішок буває викликана різними шкірними інфекціями і внутрішніми захворюваннями. Серед шкірних інфекційних патологій найпоширенішими причинами випадіння шерсті є:
- бактеріальний фолікуліт;
- стригучий лишай;
- демодекоз.
З внутрішніх захворювань, які стають причинами облисіння, найчастіше ветеринари діагностують такі:
- гиперадренокортицизм, або ж патологія Іценко-Кушинга;
- алергічні реакції;
- порушення імунних і гормональних процесах;
- особливі стану організму;
- артрити.
Під особливими станами організму слід розуміти вагітність, похилий вік, відновлювальний період після довгого лікування або ж вигодовування кошенят.
Нерідко розвинулася алопеція у кішок причини має і більш банальні. Шерсть у тварини може випадати з-за наявності бліх. Кішка, точно так само, як і собака, розчісує місця укусів і намагається зловити паразитів зубами. В результаті подібних дій тварина в буквальному сенсі видирає кігтиками шерсть і вигризає її зубами.
Якщо ж ніяких внутрішніх патогенних процесів, алергічних реакцій, слідів активності паразитів або ж інфекційних шкірних захворювань у домашнього улюбленця не є, але шерсть випадає, значить, причина алопеції криється в психологічному стані тварини.
Що таке психогенна алопеція?
Психогенна алопеція у кішок аналогічна випадання волосся на нервовому грунті у людей. Тобто, шерсть починає випадати з-за переживань, стресу, як тривалого, так і короткочасного, але сильного.
Наприклад, у людини часто випадає волосся після пережитої смерті близьких, спостереження за автокатастрофою або пожежами, внаслідок стрибка з парашутом або відвідування атракціонів «вільного падіння». Це і є стан короткочасного стресу, тобто яскравою і сильною емоції, переляку, співчуття або ж якихось інших почуттів. Характерною особливістю такого стану є дуже сильна струс нервової системи, слідом за яким настає своєрідний відкат. Тобто через деякий час виникають наслідки пережитого, серед яких нерідко зустрічається і облисіння.
Кішка може відчувати те ж саме. Якщо домашню улюбленицю що-небудь сильно налякало, засмутило або вразило, то через якийсь час після цієї події може початися випадання шерсті.
Тривалий стрес – це стан, при якому тварина відчуває протягом багатьох днів, а іноді навіть і років, дискомфорт і негативні емоції. На жаль, найпоширеніший джерело тривалого стресу у тварин – це їх господарі. Наприклад, кішка може почати втрачати шерсть із-за того, що господарі нею постійно незадоволені, проганяють з дивана або ж не пускають куди-небудь, лають, не звертають уваги.
Багато людей в принципі не замислюються про те, яке відношення вони демонструють власним вихованцеві. Далеко не всі тварини і люди бувають сумісні психологічно. Приміром, самостійної і не терпить фамільярності кішці буде байдуже те, що господар її ігнорує, лише б в мисці вчасно з’являлася їжа. А ось товариському, лагідного тварині, який скучив за цілий день самотності в стінах квартири, байдужість повернувся з роботи людини здатне заподіяти глибоку психологічну травму.
Звичайно ж, крім поводження і відносини людини, джерелом розвитку такого стану, як нервова алопеція у кішок, можуть бути й інші фактори. Наприклад, вібрація від аудіоколонки або присутність в квартирі вольєра з птахами. Джерела довготривалого стресу можуть підстерігати на кожному кроці. Вони завжди індивідуальні, кожна тварина реагує по-своєму на те, що його оточує.
Чим психогенна алопеція домашнього вихованця відрізняється від людської?
Психогенна алопеція у кішок, лікування цієї патології та її прояви, зрозуміло, відрізняються від нервового облисіння у людей. Крім різних медикаментів і зовнішніх засобів догляду, що використовуються у терапії, між облисінням кішки і людини існує відмінність й у причини розвитку алопеції.
Полягає воно в тому, що кішка здатна придбати умовний рефлекс до чесанию, вылизыванию і, відповідно, позбавлення себе вовни. Це відбувається, як правило, після пережитої і вилікуваним шкірної інфекції або ж внутрішнього захворювання. Нерідко кішка, яку позбавили кошенят, починає вилизувати сама себе, причому робить це з таким завзяттям, що видирає шерсть. У людей же такий рефлекс не формується.
Непоодинокі й випадки, коли рефлекторна психогенна алопеція у кішок стає наслідком самої себе. Тобто в тих випадках, коли кішка пережила випадання шерсті, викликане стресами, вона теж може продовжувати рефлекторно свербіти і лише вилизуватися, не даючи хутрі відростати.
У чому головні причини психогенної котячої алопеції?
Як і при будь-якому захворюванні, у разі діагнозу «алопеція» у кішок лікування починається з виявлення причин цього стану і усунення їх.
Найбільш частими причинами випадіння шерсті, обумовленого психогенними факторами, є:
- тривалі і короткочасні стреси;
- пережиті шкірні інфекції та захворювання;
- вагітність і пологи.
Усунення причини алопеції – важлива частина терапії. Якщо фактор, що викликає випадання шерсті у кішок, залишиться в її житті, то ніяке лікування не зможе запобігти облисіння.
Як розташовується така алопеція?
Симетрична алопеція у кішок, як правило супроводжує душевні травми, стресовий стан чи інші психогенні фактори, які зумовили випадання шерсті.
Найчастіше прояв психогенної втрати вовни – її випадання на вухах. У деяких тварин вони здатні стати голими буквально за ніч, а при усуненні джерела неспокою так само швидко зарости.
Розвинутися психогенна алопеція може на будь-якій ділянці тіла, можлива незначна асиметрія в її розташуванні в тих випадках, коли хвороба має рефлекторний тип розвитку.
Які кішки схильні до психогенної алопеції?
Облисіти на тлі стресів або ж внаслідок інших причин, пов’язаних з нервовою діяльністю, може будь-яка кішка.
Але у деяких порід схильність до психогенному випадання вовни набагато вище. До таких кішок належать:
- сіамські;
- бірманські;
- анатолійські;
- абіссінські;
- висловухі;
- бенгальські;
- бомбейские;
- американські короткошерсті;
- британські короткошерсті та блакитні.
Ендокринна алопеція кішок серед представників цих порід теж зустрічається більш часто, ніж у інших тварин.
Є кішки, стійкі до алопеції?
Абсолютно стійких до нервових потрясінь і стресів тварин не буває. Однак існують породи, для яких випадання вовни з-за психогенних факторів є рідкістю.
До таких кішок належать:
- класичні перські й екзоти;
- норвезькі лісові;
- длинношерстые американські бобтейлы;
- європейські короткошерсті;
- мейкуны.
Звичайно ж, ці тварини теж здатні захворіти на нервовому грунті, проте представники таких порід менш інших схильні до сильних переживань.
Є у психогенної алопеції симптоми?
Єдиний симптом психогенної алопеції – втрата кішкою вовни без наявності об’єктивних причин для цього. Тобто при виявленні бліх, кліщів, наявності внутрішніх захворювань, ендокринних гормональних розладів мови про психогенну природу втрати вовни бути не може.
При розвитку алопеції по нервовим причин шерсть випадає нерівномірно. В одну добу кількість втраченого хутра може бути більше, ніж інші. Якщо кішка демонструє невластиве їй перш поведінку, то необхідно терміново повністю обстежити тварина, оскільки при психогенної алопеції звички вихованця не змінюються.
Як лікують таку алопецію?
Головне в лікуванні всіх психогенних розладів тварин, у тому числі і алопеції, – усунення негативно впливає на стан вихованця фактора. Саме в цьому і полягає головна складність терапії.
Ніяких особливих ліків для лікування таких розладів не потрібно. Як правило, медикаменти обмежуються заспокійливими, вітамінами та імуномодуляторами. Крім цього, рекомендується спеціальний догляд із застосуванням зовнішніх засобів, які активізують ріст вовни.
