Ревматизм суглобів являє собою досить поширену патологію. Це захворювання має цілий ряд неприємних симптомів, які здатні не лише значно знижувати якість життя пацієнта, але також і обмежувати його фізичну активність.
Загальні відомості
Ревматизм суглобів є хронічним аутоімунним захворюванням. Частіше страждають жінки (приблизно 75% від усієї кількості пацієнтів). Захворювання маніфестує зазвичай у віці від 35 до 60 років.
Найчастіше цей аутоімунний процес починає розвиватися після перенесеного інфекційного захворювання, викликаного бета-гемолітичним стрептококом групи А. Під час перебігу цієї хвороби організм виробляє антитіла для боротьби з патогенним мікроорганізмом. На жаль, вони здатні вражати не тільки інфекційні агенти, але також і ті тканини, які мають схожу білкову структуру. Найчастіше “мішенями” цих антитіл стають суглоби і серце.
Провокуючі фактори
Існує цілий ряд факторів, що провокують розвиток цієї хвороби. Ревматизм суглобів значно частіше виникає у наступних випадках:
- Найближчі родичі людини страждають цією патологією.
- Наявність в анамнезі таких вірусних захворювань, як краснуха, гепатит B, герпес.
- Присутність в сполучної тканини колагену 2, 9, 10 і 11-го типів.
- Перенесення серйозного психоемоційного стресу.
- Травматичне ураження суглобів.
- Розвиток менопаузи у жінок.
- Часте виникнення алергічних реакцій.
Ризик розвитку ревматизму суглобів тим вище, чим більша кількість провокуючих факторів впливає на організм людини.
Клінічна картина
Симптоми ревматизму суглобів при класичному перебігу патології дещо відрізняються від проявів інших захворювань, що вражають аналогічні анатомічні області. Клініка цієї хвороби складається з:
- болю в суглобах;
- періодичних м’язових болів;
- систематичного підвищення температури тіла до 37,5 С;
- загальної слабкості;
- ранкової скутості.
При виявленні перших симптомів ревматизму суглобів необхідно негайно звернутися до лікаря. Чим раніше будуть розпочаті лікувальні заходи, тим у меншій мірі буде знижено якість життя пацієнта в майбутньому.
Характер болю
Ураження суглобів при ревматизмі проявляється в першу чергу хворобливістю. При цьому вона починає турбувати пацієнта в нічні або ранкові години. Болючість може набувати досить виражений характер. В результаті її наявності у пацієнта спостерігається обмеження руху. В подальшому болі і ранкова скутість поступово знижуються.
Діагностика
Слід відразу ж звернутися до лікаря-фахівця після появи перших симптомів цієї хвороби. Ревматизм суглобів може мати досить швидкий перебіг з розвитком серйозних рухових обмежень. При своєчасній діагностиці і лікуванні у пацієнта з’являється можливість уникнути таких ускладнень. З метою верифікації даного діагнозу лікар проводить такі види дослідження:
- рентгенографія уражених суглобів;
- загальний аналіз крові;
- біохімічний аналіз крові;
- пункція суглоба з подальшим дослідженням синовіальної рідини;
- тест на наявність антицитруллиновых антитіл.
Рентгенографія уражених суглобів дозволяє уточнити характер ураження даній області. У випадку з ревматизмом можуть спостерігатися звуження суглобових щілин, розростання остеофітів. Ці зміни надалі сприятимуть обмеження рухової активності пацієнта.
В загальному аналізі крові при ревматизмі суглобів можуть спостерігатися такі зміни:
- перевищення рівня вмісту лейкоцитів: вище 9,0*109/л;
- збільшення швидкості осідання еритроцитів: більше 10 мм/год у чоловіків і понад 15 мм/год у жінок;
- підвищення числа тромбоцитів: більш ніж 420*109/л;
- зниження рівня еритроцитів: менше 3,5*1012/л.
Самі по собі такі зміни в загальному аналізі крові неспецифічні і лише на їх підставі судити про наявність ревматизму не можна.
Досить інформативним методом дослідження у випадку з даною патологією є біохімічний аналіз крові. Завдяки йому вдається визначити наявність у крові С-реактивного білка і ревматоїдного фактора. При виявленні відразу двох цих речовин діагноз встановлюється в переважній більшості випадків. При цьому на підставі негативного результату аналізу на ревматизм суглобів не можна говорити про відсутність у пацієнта даного захворювання.
Пункцію суглоба при підозрі на ревматизм роблять відносно рідко. Цю діагностичну процедуру застосовують тільки тоді, коли у лікарів залишаються труднощі з встановленням остаточного діагнозу. При ревматизмі в синовіальній рідини з ураженого суглоба спостерігається велика кількість білка, лейкоцитів і гранулоцитів. Крім цього вона каламутна, а її в’язкість нижче, ніж у нормі.
Тест на наявність антицитруллиновых антитіл дозволяє з високою часткою ймовірності встановити наявність ревматизму суглобів ніг та рук. Недоліком даного методу дослідження є його досить висока вартість.
Лікувальні заходи
У разі встановлення цього діагнозу пацієнту слід відразу ж почати лікувальні заходи. Існує фахівець, який точно знає, як лікувати ревматизм. Мова йде про лікаря-ревматологе. У звичайних поліклініках даного фахівця знайти практично неможливо. Для отримання якісної допомоги доведеться звернутися в приватний медичний центр або в велике багатопрофільне державне установа охорони здоров’я. Направлення до ревматолога після необхідного обстеження видасть дільничний терапевт чи лікар загальної практики.
В даний час раціональне лікування ревматизму суглобів може включати:
- нестероїдні протизапальні засоби;
- глюкокортикостероїди;
- цитостатики;
- антибіотики;
- препарати золота;
- аминохинолины;
- похідні меркаптокарбоновых кислот;
- селективні імуносупресори;
- препарати системної ензимотерапії;
- фізіотерапевтичне вплив;
- лікувальна фізкультура.
Природно, що пацієнтові одночасно не призначається весь спектр цих лікарських засобів та медичних заходів. Конкретну схему лікування розробляє фахівець в залежності від тяжкості та швидкості розвитку патологічного процесу.
Нестероїдні протизапальні засоби
Препарати з даної фармакологічної групи застосовуються при лікуванні ревматизму суглобів практично у кожного пацієнта. Це обумовлено тим, що вони одночасно володіють протизапальним і знеболюючим ефектом. Основні лікарські засоби даної групи, що застосовуються при ревматизмі, наступні:
- “Німесулід”.
- “Кеторалак”.
- “Диклофенак”.
- “Ібупрофен”.
- “Мелоксикам”.
Що стосується “Мелоксикаму”, то він також має і міорелаксуючою ефектом. Всі нестероїдні протизапальні засоби надають серйозний побічний ефект – ушкодження слизової оболонки шлунка. Саме тому, як лікувати ревматизм за допомогою таких препаратів, повинен розповісти вам лікар-спеціаліст. У переважній більшості випадків, незалежно від конкретного лікарського засобу, їх призначають по 1 таб. 2-3 рази в день після їжі.
Глюкокортикостероїди
Ці лікарські засоби застосовуються значно рідше, ніж нестероїдні протизапальні препарати. Частіше використовуються наступні представники даної фармакологічної групи:
- “Преднізолон”.
- “Метилпреднізолон”.
- “Дексаметазон”.
У всіх цих лікарських препаратів є один серйозний побічний ефект – вони сприяють підвищенню рівня артеріального тиску. Саме тому з особливою обережністю слід призначати їх гіпертонікам. В даний час глюкокортикостероїди частіше рекомендують пацієнтам тільки під час загострення патологічного процесу або ж при важкому прогресуючому перебігу.
Цитостатики
Дані препарати також здатні завдати значної шкоди організму. Саме тому вони не застосовуються у більшості пацієнтів. Їх використовують лише у тих випадках ревматизму суглобів, коли спостерігається серйозне прогресуючий перебіг і значна вираженість симптомів захворювання. Також цитостатики застосовують при неефективності інших препаратів. Основними лікарськими засобами цієї групи є наступні:
- “Метотрексат”.
- “Циклофосфамід”.
- “Азатіоприн”.
При прийомі цитостатиків необхідно обов’язково в точності дотримуватися абсолютно всі рекомендації спеціаліста. При виникненні будь-яких побічних ефектів слід відразу проконсультуватися у нього.
Антибіотики
При ревматизмі суглобів їх застосовують не так вже часто. Як правило, тільки в разі загострення захворювання, що супроводжується підвищенням температури тіла, лейкоцитоз в загальному аналізі крові. При цьому зазвичай застосовують антибактеріальні засоби з групи цефалоспоринів (“Цефтріаксон”, “Цефазолін”), макролідів (“Азитроміцин”, “Еритроміцин) або захищених пеніцилінів (“Амоксиклав”). Такі лікарські засоби слід приймати лише за призначенням фахівця і після їжі.
Фізіотерапевтичне вплив
Існує цілий ряд фізіотерапевтичних методик, які застосовуються при ревматизмі суглобів. Основними є наступні:
- Магнітотерапія.
- Вплив ультрависокочастотних випромінюванням.
- Електрофорез з новокаїном.
- Вплив інфрачервоним випромінюванням.
- Озокеритові аплікації.
- Парафінові аплікації.
Магнітотерапія краще підійде для впливу при ревматизмі колінних суглобів. Електрофорез з новокаїном необхідно призначати, тільки вивчивши аллергоанамнез пацієнта, так як на його застосування нерідко спостерігається відповідна реакція анафілактичного типу. У цьому випадку пацієнт може потребувати надання йому невідкладної медичної допомоги.
Фізіотерапевтичне лікування не може виступати в ролі основного при даному захворюванні. Найбільшої ефективності від нього можна домогтися в поєднанні з прийомом препаратів за раціональною схемою, призначеною лікарем-фахівцем.
Лікувальна фізкультура
Набір спеціальних вправ дозволяє значно поліпшити функціональну активність пацієнта. Завдяки ним він зможе подолати ранкову скутість і збільшити рухливість в ураженому суглобі. При цьому дуже важливо, щоб програму лікувальної фізкультури розробляв фахівець. Він підбере саме ті вправи, які допоможуть у кожному конкретному випадку.
Лікувальна фізкультура, як і фізіотерапія, в якості самостійної методики не відіграє визначальної ролі. Вона діє тільки на тлі раціональної фармакотерапії.
Профілактика
Головним профілактичним заходом, що дозволяє знизити ймовірність розвитку ревматизму суглобів, є раціональне лікування всіх інфекційних захворювань, від яких людина в процесі своєї життєдіяльності страждає. Для цього необхідно застосовувати ті лікарські засоби, які призначає лікар-спеціаліст і перш за все антибіотики. Також слід уникати переохолоджень та травмування суглобів.
