Навіть посередині ретельно забудованої Європи можна знайти «шматочок» дикої природи – це національний парк «Саксонська Швейцарія».
На сьогоднішній день на всій планеті налічується більше 2 тисяч національних парків, розташованих у 120 країнах. Всі вони абсолютно різні. Деякі дуже маленькі, наприклад, “Хамра” (Швеція), займає всього лише 0,28 кв. кілометра. А є величезні, як «Північно-Східна Гренландія», під якими зайнято 972 тисяч квадратних метрів.
Але найголовніше, що об’єднує всі ці парки, їх мета – захист природи від небезпечного впливу людини. У такі місця допускають людей, але під повним контролем, щоб все-таки зберегти природну спадщину для нащадків.
Німеччина і Європа
В Європі налічується близько 300 парків, а в Німеччині їх 16. І це зайве підтвердження того, що навіть при високій щільності населення існує можливість зберегти оазиси дикої природи.
“Саксонська Швейцарія”
Ця паркова зона знаходиться в Саксонії, недалеко від Дрездена (Німеччина). Займана територія – 93,5 кв. кілометра. Тут унікальний ландшафт, переважно гірський, представлений Эльбскими пісковиками.
Вважається, що раніше на місці гір було море. По закінченні крейдяного періоду море відступило, під впливом вітром і ерозійних процесів утворилися гори. На сьогоднішній день це химерні фігури з піску, темні ущелини і вузькі долини.
Заснували парк ще в 1956 році, на той момент в країні діяла програма по відновленню і захисту національних природних зон. Офіційною датою заснування вважається 1990 рік.
На початку XX століття сюди з’їжджалися мільйони туристів, і владі довелося обмежити доступ в парк. Є тут зони, куди взагалі не пускають відвідувачів.
Місце розташування
Дістатися до парку «Саксонська Швейцарія» можна на електричці, від міста Дрездена якихось 30 хвилин у дорозі. Територія природної зони починається в 15 кілометрах від межі міста, в південно-східному напрямку.
Німці брамою парку називають місто Пірна, в якому проживає всього лише 40 тисяч осіб. Більшість споруд Пірни, як Дрездена, зведені саме з пісковика, видобутого з Эльбских гір. Паркова зона простягається аж до кордонів з Чехією, де знаходиться подібний парк.
Рослинний і тваринний світ
У «Саксонській Швейцарії» ростуть унікальні рослини. А там, де обмежено доступ для відвідувачів, у східній частині, живуть рідкісні тварини, це куниця, видра, зимородок, соня-полчок і чорний лелека.
На території парку є спеціальні екологічні стежки. Де звичайні мандрівники можуть побачити вужів та гадюк, оленів і кажанів. У водоймах можна побачити форель і лосось.
У парку безліч оглядових майданчиків, звідки відкривається дивовижний вид на простори і унікальну природу.
Фортеця Бастай
Більшість відгуків про «Саксонській Швейцарії» пов’язані з фортецею Бастай. Знаходиться цей замок на висоті 305 метрів над рівнем моря, на правому березі річки Ельба. Вперше ця фортеця згадувалася в 1592 році. Вже з 1800 року сюди почали з’їжджатися туристи. З оглядового майданчика відкривається вид на звивисте русло річки і фортеця Кьонігштайн, селище Райтен. Якщо пощастить і буде ясна погода, то вдасться побачити всю територію німецької частини парку.
Міст
Не менш відома пам’ятка «Саксонській Швейцарії» – міст Бастай. Він популярний вже більше 200 років. Звели його у 1824 році з деревини. Вже через 2 роки на мосту з’явилися перші торгові намети. А в 1851 році провели повну реконструкцію і побудували міст з пісковика.
Художник Фрідріх Каспар увічнив це архітектурне творіння на своєму полотні, а фотограф Кроні Герман залишив пам’ятну табличку на одній з скель мосту.
Доріжка, що пролягає по мосту, називається «Стежка художників». Це дорога в 112 кілометрів. Із збільшенням кількості туристів на мосту з’явилися захисні огородження, а замість хатини з’явився ресторан.
Довжина Бастайского мосту – 76,5 метра, він пролягає саме через глибоку ущелину (40 метрів).
Фортеця
Фортеця Кьонігштайн в «Саксонській Швейцарії» – ще одне з найпопулярніших місць. Знаходиться вона на скелястому плато, висота над рівнем моря – 240 метрів. Посередині території замку розташований найглибший колодязь у всій Саксонії. Також він має статус другого глибокого колодязя Європи.
Перші згадки про будову знайдені в грамоті короля Вацлава I (Чехія) від 1233 року. В ті часи воно належало Чеського королівства. Через важливого торгового значення фортецю розширили. Замок навіть відвідував Петро I.
У 1459 році вже були чітко визначені межі, і фортеця перейшла у володіння маркграфства Мейсен (межа Германської імперії).
В період Першої та Другої світової війни замок служив в якості місця, де утримували військовополонених. Також у Другу світову війну тут сховали картинну галерею Дрездена.
Для відвідувачів двері фортеці були відкриті в 1955 році. Зараз тут працює військова експозиція, ресторан і магазин з сувенірами.
Замок Штольпен
Прибувши в парк, слід обов’язково відвідати цей неприступний замок, який побудували ще в XII столітті. Точніше сказати, його вирубали у базальтовій стіні. Основною проблемою для будівельників було те, що вони ніяк не могли здійснити подачу води в замок. Протягом довгих 22 років шахтарі намагалися пробити колодязь, і їм все-таки вдалося. За 1 день вдавалося пробити базальт лише на 1 сантиметр. Раніше тут утримували ув’язнених з високопоставлених станів. А в одній з веж містилася фаворитка Серпня Сильного – Ганна Косель.
Альпінізм
Чудовий гірський ландшафт «Саксонській Швейцарії» просто магнітом притягує сюди альпіністів. Однак на початку XX століття на території парку ввели спеціальні правила для любителів гір, які спрямовані на недопущення руйнування пісковика. Наприклад, використання кілець і мотузок можливо лише в якості страховки, але не для просування по маршруту. Ніякі інші допоміжні засоби на території Бастайских гір не можна використовувати ті ж клини і магнезію. Всі гори, за якими дозволено скелелазіння, вже обладнані страхувальними крюками.
Річка, водоспад і трамвай
Через весь парк тече річка Ельба, вона має звивисте русло. Щоб перебратися на інший берег, обладнані причали, з яких відправляються теплоходи, човни та старовинні колісні пароплави. Саме з води відкривається чудовий краєвид на величні гори, а повільне пересування водного транспорту дозволяє максимально насолодитися місцевими красотами і зробити чудові фотографії.
Екскурсій по «Саксонській Швейцарії» безліч. Так, з міста Bad Schandau можна відправитися на гірському трамваї до самого водоспаду Лихтенхайнер, хоча з 2010 року тільки до половини шляху, решту доведеться пройти пішки.
Раніше це був невеликого розміру поріг. У 1830 році на струмку поставили дамбу, яку відкривають, щоб спустити накопичену воду. На сьогоднішній день греблю відкривають кожні 30 хвилин, але тільки на 3 хвилини.
На території парку є унікальна трамвайна лінія під назвою Карничтальбан. Це однорельсова колія, яка має кілька роз’їздів. Початкова станція – місто Bad Schandau. Запустили трамвай в 2010 році, але з-за частих затоплень лінію довелося скоротити, і вагончики рухаються по скороченому маршруту – 7 кілометрів. Однак протягом цих кілометрів, можна побачити фахверкові будиночки, мальовничі скелі і стрімку течію річки. Тому, навіть катаючись на трамвайчику, без фото «Саксонській Швейцарії» жоден турист не поїде.
Курорт
Банд-Schandau – це не просто місто на кордоні парку та Чеської республіки, а справжній сучасний курорт. Перші згадки датуються 1445 роком, і вже в 1467 році населений пункт отримує статус міста. А з 1800 року це вже офіційний курорт. Знаменитий місто не тільки готелями, але і власної трамвайною лінією. Головна визначна пам’ятка міста – центральна площа, де збереглися будівлі ще з епохи Ренесансу. Є тут ботанічний сад, де зібрано понад 1500 унікальних рослин.
Також в місті є «Камінь Льодовикового періоду», на якому значиться напис, що саме в цьому місці закінчується крижаний покрив Скандинавії.
У місті безліч реабілітаційних клінік, більшість з яких спеціалізується на ортопедії та лікуванні і скелетного м’язового апарату. Є санаторії, що спеціалізуються на серцево-судинних захворюваннях та інших патологіях. У клініках Банд-Schandau частими гостями бувають зірки світового рівня, особливості улюбленим місцем є Эльбрезиденц. У деяких готелях навіть знімалися фільми.
Як дістатися
«Саксонська Швейцарія» розташована на кордоні двох держав: Німеччини та Чехії. Якщо їхати з Праги, то дорога займе 125 кілометрів. Якщо виїжджати з Дрездена, то всього лише 30 кілометрів.
Якщо їхати з Чехії, то найкраще взяти в оренду автомобіль і рухатися по трасі Є55. Приблизний час у дорозі – 1 година 20 хвилин. Якщо добиратися громадським транспортом, то слід їхати в місто Бад-Шандрау або Ратенов, де, власне кажучи, і можна зупинитися. У цьому напрямку немає прямих поїздів, тому необхідно бути готовим, що доведеться зробити мінімум 1 пересадку. Від міста Bad Schandau до парку доведеться ще їхати на автобусі, а Ратенов знаходиться на річці Альба, а на іншому березі – парк.
Між Дрезденом і Ратеном налагоджено залізничне сполучення, а час у дорозі – 30 хвилин. Періодичність поїздів – щогодини. Вже в місті можна пересісти на пором і потрапити в парк.
Незважаючи на те, що мета створення парку повністю йде врозріз з туризмом, тим не менш «Саксонська Швейцарія» – це 400 кілометрів доріжок для пішоходів, при цьому 75 % території закрито для відвідування. Крім цього, для велосипедистів передбачено майже 50 кілометрів, а для любителів альпінізму створено 12 600 маршрутів.
