“Ленінград 46”, відгуки про який ви знайдете в цій статті, – популярний вітчизняний телесеріал. Це кримінальний багатосерійний фільм, знятий режисером Ігорем Копиловим в 2015 році. У ньому розповідається про долі радянських жителів, які страждають від розгулу злочинності в післявоєнній країні, намагаються з нею боротися. Картина розповідає про події, що відбувалися в Ленінграді в період з 1946 по 1948 роки.
Вихід на екрани
Серіал “Ленінград 46” відгуки отримав переважно позитивні. Причому і від глядачів, і від критиків. Картина вийшла під запам’ятовується парадоксальним гаслом “Війна після війни”.
Її прем’єра на вітчизняному телебаченні відбулася в березні 2015 року. Перші серії показав канал НТВ. За даними статистики, тільки перші дві серії побачили близько трьох з половиною мільйонів жителів РФ. В цілому близько 15% росіян проявили до неї інтерес.
У квітні того ж року фільм почав виходити і на Україні. Майданчик надав канал “Інтер”.
У 2016 році багатосерійну стрічку показали знову, на цей раз на каналі “Росія 1”.
Сюжет картини
У відгуках про серіалі “Ленінград 46” завжди велику увагу приділяють добре продуманому захоплюючому сюжету. Весь телевізійний фільм складається з 32 серій. Дії розгортаються у повоєнному місті на Неві, який зовсім недавно позбувся блокади. Населення ще не оговталося від голоду, смертей і руйнувань. А тут ще й небувалий розмах злочинності. Нерівну боротьбу зі зловмисниками починають вести радянські міліціонери.
У центрі оповідання виявляються капітан міліції Юрій Ребров, якого грає Євген Міллер, і Ігор Данілов у виконанні Сергія Гармаша. Він у минулому був учителем літератури та російської мови, викладав у Ленінградському університеті. Вони випадково знайомляться у вагоні поїзда, після чого життя і доля починають регулярно зводити їх разом.
Історія Данилова така. Коли він повернувся з фронту в рідне місто, перенісши німецький полон, опинився в штрафному батальйоні і радянському таборі. Великим ударом для нього стає звістка про те, що під час війни він все втратив. Його дружина, отримавши помилкову похоронку про смерті чоловіка, знову вийшла заміж, причому за високопоставленого чиновника. Вона проти того, щоб Данилов навіть спілкувався з підрослими дочкою. Поки він був на фронті, його кімнату комусь віддали, а без прописки ніде не хочуть брати на роботу.
Коли Данилов приходить у себе, він вирішує мстити всім, хто зробив з нього злочинця, а також мріє знову побачитися з своєю дочкою.
У помічники до нього приходить відомий злодій на прізвисько Лавр, якого грає Олександр Ликов. Він теж намагається досягти вищої справедливості, помстившись тим, хто зіпсував його життя. Несподівано для себе Данилов відразу виявляється по той бік закону. З кожним днем він все глибше занурюється в кримінальний світ Ленінграда, незабаром перетворюючись на одного з самих хитрих і безжальних злочинців. Від подільників він отримує прізвисько Вчитель, який нагадує йому про минуле.
Структура серіалу
У відгуках про серіалі “Ленінград 46” часто відзначається незвичайна структура цього телефільму. Він не розбитий на окремі епізоди, як більшість серіалів, які виходили в світі.
“Ленінград 46” складається з восьми фільмів, кожен з яких включає в себе чотири серії.
Все починається з історії під назвою “Музикант”, потім йдуть фільми “Втеча”, “Точка неповернення”, “Реквієм”, “Перевертні”, “Чемпіон міста”, “Остання надія” і “Віра”.
Така структура у відгуках про фільмі “Ленінград 46” отримала дуже схвальні відгуки глядачів.
Творець картини
Завжди цікаво, чим керується людина, яка працює над фільмом, які емоції переживає і що після цього почувається.
Режисер Ігор Копилов у серіалі “Ленінград 46” виконує також функції сценариста і продюсера.
Сам він зізнається, що на перший погляд картина схожа на інший популярний вітчизняний телесеріал про повоєнних роках – стрічку “Ліквідація”. Вона також знята в чорно-білому кольорі, на перший план виходить боротьба з бандитизмом. Все це може нагадати ще один культовий радянський фільм під назвою “Місце зустрічі змінити не можна”.
Один від одного стрічки відрізняються переважно лише місцем дії. Це Одеса в “Ліквідації”, Москва, у фільмі “Місце зустрічі змінити не можна” і Ленінград в серіалі, якому присвячена ця стаття. Фільм сильно виділяється своєю атмосферністю – каналами, розвідними мостами, річками…
Робота над проектом
У відгуках глядачів про серіалі “Ленінград 46” часто підкреслюється скрупульозна робота всієї команди. Спочатку у фільму було кілька назв. Це і “Невський”, і “Війна”. Сам Копилов пропонував варіант “Місто Леніна після Перемоги”. Зрештою зупинилися на версії “Ленінград 46”, яка відсилає глядачів до знаменитої радянської картині “Тегеран 43”.
Сам серіал знімався впродовж півтора років. Часто прямо на натурі. Для цього неодноразово перекривали вулиці Північної столиці. За ним пускали старовинні автомобілі і раритетні трамваї. Масовку створювали актори в костюмах післявоєнної епохи.
Персонажі серіалу часто опинялися в добре впізнаваних ленінградських місцях: на Палацовій площі, на набережній Мойки, на Ливарному проспекті. Коли сцени знімали в приміщенні, то для антуражу по радіо йшли передачі того періоду, а в обстановці постійно зустрічалися радянські газети 40-х років.
Серіал знімався не в павільйонах, а в старих петербурзьких квартирах, в яких так і не було капітального ремонту.
Особлива гордість творців серіалу, це відзначали і критики у відгуках про “Ленінграді 46”, – старовинний німецький автомобіль DKW, відновлений та відреставрований спеціально для цього проекту.
Визнання публіки
Після виходу на екрани серіал удостоївся великої кількості заслужених нагород. Наприклад, у 2016 році картина отримала приз Асоціації російських продюсерів кіно і телебачення, які оцінювали вітчизняні фільми і серіали, що вийшли на екрани в 2015 році.
“Ленінград 46” отримав схвальні відгуки від членів журі, перемігши в двох номінаціях. Він був нагороджений як кращий телевізійний серіал, а Сергій Гармаш отримав окремий приз як кращий актор телесеріалу.
Сергій Гармаш
Позитивні відгуки про акторів “Ленінграда 46” багато в чому і забезпечили фільму такі високі рейтинги і популярність. Головна зірка серіалу – народний артист Росії Сергій Гармаш. Його образ Ігоря Опанасовича Данилова, створений в цьому проекті, став самим яскравим і незабутнім. Адже Гармашу вдалося зіграти дуже суперечливу особистість. З одного боку, це чесна і відкрита людина, яка боролася за свободу своєї батьківщини. З іншого боку, він сильно озлоблений на оточуючих, з-за цього починає безконтрольну помста, навіть виявляється в кримінальних структурах.
Сам Гармаш родом з Херсона. В дитинстві був важким підлітком, кілька разів його виключали зі школи. Збирався йти в морехідне училище, але несподівано для багатьох виявився в театральному. Пізніше закінчив школу-студію МХАТ. У кіно дебютував в 1984 році у військовій драмі Олексія Симонова “Загін”.
Перші нагороди до нього прийшли тільки в 2000-х. За роль Семена Семеновича Беспальчикова в драмі Сергія Соловйова “Ніжний вік” він був удостоєний премій “Ніка” і “Золотий овен” в номінації “Краща чоловіча роль другого плану”.
У 2004 році виграв премію “Золотий орел” за кращу чоловічу роль у військовій драмі Дмитра Месхієва “Свої”. В тому ж році отримав “Ніку” за кращу чоловічу роль другого плану в драмі Валерія Тодоровського “Мій зведений брат Франкенштейн”.
Далі пішли кінопремія “Білий слон” за кращу роль другого плану в комедії “Павла Лунгіна “Бідні родичі”, “Золотий орел” і “Ніка” за кращу чоловічу акторську роботу у психологічній драмі Микити Михалкова “12”, “Золотий орел” за кращу чоловічу роль другого плану в драматичному мюзиклі Валерія Тодоровського “Стиляги”, “Ніка” за кращу чоловічу роль в драмі Олега Погодіна “Будинок”.
Серед його останніх робіт необхідно виділити образ Насіння Ремезова, створений у картині “Тобол” і роль Миколи Троцького з біографічного драматичного серіалу “Троцький”.
Євген Міллер
Ще одну важливу роль відіграє вітчизняний артист театру і кіно Євген Міллер. Він у кіно з середини 2000-х років. У стрічці “Ленінград 46” йому дістається образ капітана міліції Юрій Реброва, який з часом стає майором, а до кінця серіалу і зовсім начальником відділу по боротьбі з бандитизмом.
Серед помітних ролей в кіно потрібно відзначити зйомки в драматичному телесеріалі “Купрін”, біографічному багатосерійному фільмі “Людмила Гурченко”. Цікаво, що його кандидатуру двічі схвалювали на головну роль у комедійному ситкомі “щасливі разом”. Але перший раз його забракували продюсери з-за того, що у нього не було в кар’єрі головних ролей, а вдруге брати участь у проекті йому не дозволив Олег Табаков, в театрі якого він працював.
Ганна Табанина
Актриса Анна Табанина грає в серіалі колишню дружину Ігоря Данілова, яку звуть Людмила Олександрівна.
У кіно вона переважно бере участь в телесеріалах. Глядачі її можуть згадати багатосерійним картинам “Вулиці розбитих ліхтарів”, “Агентство НЛС”, “Убойная сила”, “Бідна Настя”, “Дорога Маша Березіна”, “Гастролери”, “Експропріатор”.
В повнометражних фільмах вона з’являлася на другорядних ролях у драматичному бойовику Армена Назикяна “Настоятель”, комедії Карена Оганесяна “П’ять наречених”, романтичної комедії Клима Шипенко “Любить – не любить”.
Олексій Горбунов
З відгуками та коментарями про “Ленінграді 46”, багатьом запам’ятався персонаж Вітя на прізвисько Музикант, який є фактичним ватажком банди, в яку доля приводить Данилова. Його роль виконує Олексій Горбунов.
Горбунов – народний артист України, після Гармаша самий відомий актор серіалу. Не його рахунку кілька десятків ролей в кіно. За роль в психологічній драмі “12” Микити Михалкова він отримав премію “Золотий орел”.
Відгуки критиків
Відгуки критиків про серіалі “Ленінград 46” виявилися повністю протилежними.
Одні відзначали, що це глибока детективна драма, у якій безліч підтекстів і таємного сенсу. В заслугу творцям ставиться те, що вони вміло поєднують мелодраматизм з остросюжетностью і з непопулярної на вітчизняному телебаченні неочевидностью характерів героїв, коли глядачеві самому впродовж багатьох серій доводиться вирішувати, хто хороший, а хто поганий.
У відгуках критиків про фільмі “Ленінград 46” також підкреслюється, що серіал є і в чому звинуватити. Діалоги часто погано прописані, велика кількість ляпів і очевидною історичної неправди.
Враження глядачів
І у відгуках глядачів про “Ленінграді 46” часто зазначалося, що вдало зроблені кілька перших серій, які дозволяли розраховувати на захоплююче видовище, не виправдали своїх очікувань. Сюжет незабаром позбувся цілісності, розпавшись на кілька слабо пов’язаних між собою історій. Складалося відчуття, що сценарій писали кілька авторів, які часто між собою навіть не спілкувалися.
Також у багатьох викликало обурення романтизація образу вчорашнього фронтовика у виконанні Гармаша, який став злочинцем. До того ж зазначалося, що в серіалі “Ленінград 46”, відгуки про який ви знайдете в цій статті, Гармаш зовсім вже натягнуто виглядає в образі героя-коханця.
А от відверто сподобалося глядачам суворе дотримання традицій радянського псевдореализма в кінематографі. Все це надавало серіалу реалістичність, якої не вистачає багатьом вітчизняним фільмам.
У відгуках про “Ленінграді 46” глядачі підкреслюють, що серед головних переваг цього проекту – хороша акторська гра, велика кількість гостросюжетних і психологічних моментів, захоплюючий сюжет. В заслугу ставили і те, що творці фільму відійшли на час від “бандитсько-ментовський розборок”, спробувавши розповісти про людські долі; страхи, страждання і переживання людей.
