Статевий герпес — досить поширене інфекційне захворювання, яким схильні як чоловіки, так і жінки. Недуга супроводжується появою вельми характерної висипки в області зовнішніх статевих органів. Специфічна терапія допомагає усунути основні симптоми захворювання, але повністю очистити організм від інфекції практично неможливо.
Зрозуміло, багато людей цікавляться інформацією про подібної патології. Чому розвивається захворювання? Як передається статевий герпес? На які симптоми слід звернути увагу? Чи можна якось запобігти інфікуванню? Відповіді на ці питання важливі для багатьох читачів.
Причини статевого герпесу. Опис збудника
Це досить поширене вірусне захворювання, якому піддаються люди різного віку, підлоги і національностей. Роль збудника в більшості випадків відіграє вірус простого герпесу другого типу. Герпес першого типу найчастіше призводить до ураження слизових оболонок ротової порожнини, хоча він також може стати причиною появи висипань на зовнішніх статевих органах.
Інфекція легко проникає в організм людини крізь невеликі пошкодження на шкірі та слизових оболонках. Далі вірусні частинки проникають в нервові ганглії, де і зберігаються довічно. На сьогоднішній день не існує ліків, здатних повністю очистити організм людини від інфекції. З іншого боку, вірус герпесу викликає хронічне захворювання, при якому короткі періоди рецидивів (їх тривалість коливається від двох днів до трьох тижнів) змінюються тривалими ремісіями, під час яких пацієнт відчуває себе абсолютно нормально.
Існують чинники ризику?
Як свідчить статистика, близько 90% населення планети заражене вірусом. Тим не менш зовнішні ознаки з’являються далеко не у всіх. До факторів ризику в даному випадку відносять:
- наявність інших захворювань, що передаються статевим шляхом;
- наявність вогнищ хронічного запалення;
- зниження імунної активності (але тлі ослаблення захисних сил організму вірус починає інтенсивно розмножуватися, що призводить до появи характерних висипань);
- згідно зі статистикою герпес частіше виявляється у жінок, ніж у чоловіків, що пов’язано з періодичними змінами гормонального фону, особливостями роботи репродуктивної системи.
Як передається статевий герпес?
Як вже згадувалося, це досить поширене захворювання, яке в більшості випадків передається під час статевого акту. В даному випадку мова йде не тільки про контакт з внутрішніми рідинами. Інфекція передається під час оральних ласк і навіть з допомогою поцілунків. Варто зазначити, що в більшості випадків партнер навіть не підозрює про те, що заражений, так як які-небудь зовнішні симптоми відсутні.
З іншого боку, це далеко не єдиний шлях поширення вірусу. Як можна підхопити статевий герпес? Зараження може відбутися:
- повітряно-крапельним шляхом (це спостерігається рідко, але цілком можливо);
- іноді спостерігається самозараження (наприклад, пацієнт сам може перенести вірусні частинки, що виділяються через слизові оболонки губ, на шкіру зовнішніх статевих органів);
- інфекція часом передається від матері до дитини — це може статися під час внутрішньоутробного розвитку (інфекція проникає крізь плаценту), під час проходження малюка по родових шляхах матері;
- побутовий шлях передачі інфекції також можливий, але подібне зустрічається рідко (вірус можна підхопити при спільному використанні деяких предметів гігієни).
Основні симптоми захворювання
Симптоми статевого герпесу можуть бути різними — все залежить від тяжкості захворювання, ступеня поширення висипки, підлоги і загального стану пацієнта. Тривалість інкубаційного періоду може бути різною. Рецидиви хвороби, як правило, розвиваються на тлі зниження імунної активності.
У перші кілька днів можна спостерігати загальні симптоми інтоксикації. Температура тіла підвищується до 37-38 градусів, пацієнт скаржиться на озноб, слабкість, болі в м’язах. Часом відзначається значне збільшення лімфатичних вузлів в паховій області.
Герпес супроводжується появою вельми специфічної висипки. На шкірі пацієнта виникають дрібні пухирці, наповнені прозорою рідиною. Вони, як правило, розташовані групами. Статевий герпес у жінок характеризується появою висипань на зовнішніх статевих губах, тканинах навколо анального отвору, на шкірі внутрішньої поверхні стегон. Іноді патологічний процес поширюється і на слизові оболонки піхви.
Статевий герпес у чоловіків супроводжується появою висипань на стегнах, сідницях, шкірі мошонки і статевого члена. Крім того, у пацієнтів обох статей можливе ураження шкіри навколо губ і на пальцях рук, а також слизових тканин очей, ротової порожнини. Поява висипки супроводжується сильним печінням, сверблячкою і навіть болем.
Бульбашки по мірі прогресування хвороби розкриваються — на їх місці утворюються невеликі ранки, які потім покриваються жовтуватою корою. Виразки доставляють масу дискомфорту. Як правило, ранки гояться протягом 7-14 днів, але іноді вони стають воротами для бактеріальної інфекції.
У чоловіків статевий герпес часом пов’язаний з хворобливим сечовипусканням (в тому випадку, якщо висип поширюється на слизові оболонки уретри). У представниць прекрасної статі недуга може супроводжуватися появою нехарактерних піхвовий виділень.
Стадії розвитку
Симптоми статевого герпесу безпосередньо залежать від етапу розвитку захворювання. На сьогоднішній день виділяють три стадії:
- Перша стадія характеризується появою висипань тільки на шкірі і слизових оболонках зовнішніх статевих органів.
- Друга стадія супроводжується поширенням інфекції. Недуга вражає слизові тканини уретри, а у жінок також оболонки піхви і шийки матки.
- На третій стадії висипання поширюються на інші органи репродуктивної системи. Герпес вражає тканини сечового міхура, матки і придатків у жінок, а також передміхурової залози у чоловіків.
На тлі вираженого зниження імунного захисту інфекція поширюється вище за мочеполовому тракту, що може спровокувати ряд небезпечних ускладнень. Статевий герпес у жінок підвищує вірогідність розвитку ракових захворювань репродуктивних органів. На тлі захворювань часом спостерігаються труднощі з заплідненням і успішним виношуванням дитини.
Форми захворювання
Існує безліч схем класифікації такого захворювання, як статевий герпес. Якщо розглядати особливості клінічної картини, можна виділити кілька різновидів:
- Первинним герпесом називають перший епізод захворювання після інфікування організму. Шкіра і слизові оболонки, які стали воротами для збудника, набрякають, червоніють, з’являється свербіж і висип. Перша спалах часто супроводжується ознобом, підвищенням температури, ломотою в тілі.
- Всі інші епізоди шкірних поразок називають рецидивуючими, адже, як вже згадувалося, статевий герпес — захворювання хронічне. При легкій формі загострення реєструються не частіше трьох разів на рік. Якщо епізоди запалення трапляються 4-6 разів на рік, то лікарі ставлять діагноз «середньоважкий герпес». У важких випадках пацієнту доводиться стикатися з появою висипань і інших неприємних симптомів практично щомісяця. Розвиток рецидивів спостерігається на тлі переохолодження, сильного стресу, фізичної перевтоми, застуди.
- Досить часто у сучасній медичній практиці реєструються випадки атипових форм статевого герпесу. В даному випадку характерні симптоми відсутні, клінічна картина стерта. На тлі активації інфекції у пацієнтів розвиваються цистити, кольпіти, уретрити, простатити та інші запальні захворювання органів сечостатевої системи. Наявність герпесу можна підтвердити тільки за допомогою лабораторних аналізів.
Небезпечне захворювання при вагітності?
У більшості випадків інфекція не несе особливої загрози, за винятком тих випадків, якщо первинна спалах захворювання трапляється саме під час виношування плоду. У таких випадках пацієнтці потрібна відповідна терапія.
Статевий герпес при вагітності підвищує ймовірність спонтанного викидня і передчасних пологів. Іноді інфекція проникає крізь плаценту у тканини плода, викликаючи різні порушення в розвитку нервової системи. Подібні випадки реєструються рідко, але ймовірність появи ускладнень все ж виключати не можна.
Герпес у новонароджених
Статевий герпес для новонародженої дитини може бути дуже небезпечним. Для початку варто відзначити, що зараження, як правило, відбувається після розриву плодових оболонок або ж під час проходження малюка крізь родові шляхи.
У більшості випадків вірус простого герпесу вражає слизові оболонки ротової порожнини, а також очі та дихальні шляхи. Надалі інфекція поширюється по всьому організму.
Чим небезпечний статевий герпес? В певних умовах активація інфекції може призвести до розвитку менінгоенцефаліту. Захворювання позначається і на розвитку зорових аналізаторів — у новонароджених діагностується кон’юнктивіт, запалення сітківки і судинної оболонки ока, помутніння кришталика. Зрідка відбувається генералізація інфекції — вірус вражає всі системи органів, що супроводжується появою лихоманки, кровотеч, жовтяниці, блювоти, порушень роботи дихальної системи, шокового стану.
Діагностичні заходи
Процес діагностики вкрай важливий, адже від цього значною мірою залежить ефективність лікування статевого герпесу. При наявності вищеописаних симптомів потрібно звернутися до лікаря-венеролога. Досвідчений фахівець ознайомиться зі скаргами пацієнта, вивчить його медичні дані, проведе зовнішній огляд. Герпетична висип дуже характерна, але потрібні додаткові дослідження:
- Інформативними є лабораторні методи діагностики. Матеріали для досліджень беруть шляхом зішкрібу з шийки матки і піхви, мазка з уретри. В лабораторних умовах вдається виростити культуру збудника, визначити його природу і походження (іноді для цього застосовується електронний мікроскоп), провести чутливість до того чи іншого препарату.
- Проводяться й інші аналізи на статевий герпес. Справа в тому, що після інфікування організм людини починає виробляти специфічні антитіла. В лабораторних умовах кров пацієнта можна перевірити на наявність тих чи інших імуноглобулінів. Таким чином можна діагностувати захворювання навіть при безсимптомному перебігу.
- Полімеразна ланцюгова реакція допомагає визначити наявність у крові пацієнта генетичного матеріалу вірусу.
Якщо мають місце ті чи інші ускладнення (наприклад, інфекція поширюється на матку, придатки, передміхурову залозу, нирки), то пацієнта відправляють на додаткові інструментальні обстеження, зокрема УЗД.
Сучасні методи лікування
Як вже згадувалося, на сьогоднішній день не існує ефективного лікування статевого герпесу, яке могло б повністю впоратися з інфекцією: вірусні частинки назавжди залишаються в нервових тканинах людини.
Тим не менш правильно підібрана і проведена терапія допомагає впоратися з основними симптомами, запобігти розвитку ускладнень, зменшити кількість рецидивів.
В першу чергу пацієнтам призначають противірусні таблетки від статевого герпесу. Найбільш ефективним на сьогоднішній день вважається препарат «Ацикловір» (його аналогом є «Зовиракс»). Дозування ліків визначається індивідуально. Терапія в більшості випадків триває близько 10 днів. До речі, при необхідності даний засіб можна замінити препаратами нового покоління, у складі яких присутній валацикловір (найбільш ефективними є «Вирдел», «Валвир», «Вайрова»).
Крім того, в схему лікування включають мазі для обробки зовнішніх покривів — вони допомагають швидше позбутися від висипки, прискорити процес регенерації тканин. У сучасній медичній практиці найбільш часто використовуються такі препарати, як «Алпізарін», «Теброфен», «Бонафтон», «Оксолін», «Фоскарнет», «Ацикловір» (це засіб випускають у формі прозорого гелю). Як правило, лікарі рекомендують обробляти уражені ділянки шкіри декілька разів на день протягом семи днів.
В останні кілька років лікарі почали все частіше використовувати інтерферони та індуктори інтерферонів. Ці речовини допомагають організму справлятися з інфекцією, зміцнюють імунну систему і знижують ризик розвитку рецидиву в майбутньому. На сьогоднішній день широко застосовуються такі препарати, як «Аміксин», «Гиаферон», «Имунофан», «Циклоферон», «Гропринозін». Ліки випускаються у формі таблеток, так і у вигляді мазей/гелів для зовнішнього застосування. Препарат «Віферон» виготовляють у вигляді ректальних супозиторіїв — його часто включають в схему комплексної терапії при статевому герпесі.
Народні засоби лікування
Народна медицина пропонує безліч засобів, здатних впоратися з таким захворюванням, як статевий герпес. Відгуки пацієнтів та лікарів свідчать про те, що домашні ліки часом допомагають зменшити інтенсивність тих або інших симптомів, зняти дискомфорт.
- Корисною вважається суміш календули, листя берези і подорожника (їх потрібно взяти в рівних кількостях). Дві столові ложки сухої сировини залити 500 мл окропу і тримати на водяній бані протягом 10 хвилин. Потім ємність потрібно накрити кришкою і настоювати протягом двох годин. Отриманий відвар додають у воду для сидячих ванн. Щоденні процедури допомагають зняти запалення, усунути дискомфорт і біль.
- Непоганими протизапальними властивостями володіють квітки ромашки лікарської — відвар з цієї рослини також можна використовувати для ванн, підмивання.
- Зміцнити імунітет і впоратися з запальним процесом зсередини також допоможе трав’яний відвар. Для приготування ліків вам знадобляться квітки ромашки, трава чебрецю і пустирника, листя малини, трава меліси і плоди ялівцю (по дві столові ложки кожного компонента). До суміші додати по столовій ложці трави полину, звіробою і пустирника. Всі інгредієнти слід ретельно перемішати. Для приготування ліків дві столові ложки збору заливають двома склянками окропу, настоюють протягом години і проціджують. Травники рекомендують пити по 100 мл відвару чотири рази на добу. Повний курс лікування триває два тижні.
- Деякі фахівці рекомендують у воду для купання чи підмивання додавати масло чайного дерева (кілька крапель). Це чудовий натуральний антисептик, який також володіє протизапальними властивостями.
- Для обробки шкіри статевих органів можна використовувати масло лаванди або ромашки аптечної (його можна змішати з звичайним кремом, оливковою або будь-яким іншим рослинним маслом). Така процедура, як свідчать відгуки, допомагає впоратися з болем, печінням і набридливим сверблячкою.
Зрозуміло, застосовувати подібні засоби самостійно не варто, навіть незважаючи на їх натуральний склад. Перед початком домашньої терапії обов’язково потрібно проконсультуватися з лікарем. Відвари трав і рослинні масла можуть бути використані лише в якості допоміжних засобів — відмовлятися від повноцінного медикаментозної терапії не варто ні в якому разі, так як прогресуючий, часто рецидивуючий герпес може призвести до розвитку вельми неприємних ускладнень.
Профілактичні заходи
Чи можна якось попередити розвиток такого захворювання, як статевий герпес? Що робити для того, щоб захистити себе?
До факторів ризику відносять безладне статеве життя. Якщо статевий контакт все ж має місце, то не варто забувати про презервативи. Крім того, слизові оболонки і шкіру потрібно обробити противірусним засобом (наприклад, «Мірамістином»). На жаль, навіть всі заходи не можуть гарантувати повного захисту, так як підхопити вірус можна навіть під час поцілунку.
Рецидиви захворювання відбуваються, як правило, на тлі зниження імунного захисту. Саме тому настільки важливі загартування, правильне харчування, фізична активність, прийом вітамінів, словом, все, що може посилити захист організму.
Якщо мова йде про інфікованої вагітної жінки, лікаря краще дізнатися про наявність у пацієнтки герпесу ще на стадії планування вагітності. Майбутнім матерям рекомендують кесаревий розтин — процедура знижує вірогідність зараження плода. Якщо з тих чи інших причин операцію провести неможливо, то на третьому триместрі жінки проходять спеціальну противірусну терапію.
