Матеріали
Для пошиття виробів використовуються різні тканини: від шовку до вовни, все залежить від фасону і призначення. Легкі та хвилясті вироби прекрасно облягають силует, їх створюють з повітряних матеріалів – шифону, шовку, атласу.
Для речей з пишною спідницею й тісним ліфом потрібні матеріали, що тримають форму. До них відносять бавовна, креп, щільний атлас. Для нижніх спідниць застосовується фатин і мереживо – для обробки нижнього краю горловини, рукавів. Щільні матеріали (шерсть, драп, твід) використовуються для повсякденних і ділових виробів, наприклад, для сукні-футляра з 1940-х рр.
З чим поєднувати?
Основним правилом створення ретрообраза є поєднання предметів однієї епохи. Тому аксесуари, взуття та інші елементи треба ретельно продумати і вміло підібрати. Для розкішних суконь 1920-1930-х рр. потрібні великі прикраси для волосся, браслети з перлами і підвіски. Також необхідні акуратні туфлі-човники на квадратному каблуці і маленькі сумочки-клатчі.
Вироби 1940-х рр. бажано носити з додаванням пари відповідних деталей. До них можна віднести туфлі-човники на невеликому каблуці або платформі, а також об’ємну сумку і ремінь. Доповнити образ вийде капелюшком і короткими рукавичками.
У виробах 1950-х рр. яскраво виражена талія. Її підкреслюють стильним тонким ремінцем. Зробити образ витонченим дозволить хустку з шовку. Для виробів 1960-1970-х рр. потрібно мінімум аксесуарів. Підійдуть туфлі-човники, високі чоботи або ботильйони. Вибір взуття залежить від фасону.
