Збудники мікоплазмозу – мікроорганізми сімейства Mycoplasmatacea. Вони дуже маленького розміру, набагато менше інших бактерій. З-за цього їх практично неможливо побачити у звичайному світловому мікроскопі. Хвороботворні мікроорганізми поширені в навколишньому середовищі, особливо грунті і стічних водах. Вони здатні спровокувати розвиток хвороби не тільки у людини, але і у тварин. Збудники хвороби дуже чутливі до антибактеріальних препаратів. Крім цього, поза людського тіла вони дуже швидко гинуть при кип’ятінні, а також від впливу ультрафіолету і дезінфікуючих розчинів.
Особливість хвороби
Збудниками мікоплазмозу є умовно-патогенні мікроорганізми. Вони можуть виступати в якості нормальної мікрофлори статевих органів або спровокувати розвиток серйозних захворювань. У сучасній медицині В основному виділяють Mycoplasma hominis і genitalium, так як вони здатні спровокувати запальні процеси в області сечостатевої системи. Mycoplasma pneumoniae дуже часто стає причиною протікання інфекцій органів дихання.
Мікоплазми не є самостійними мікроорганізмами, саме тому існувати вони можуть, лише приєднуючись до клітин організму людини. Таким чином вони отримують всі необхідні речовини для свого росту. У жінок мікоплазми в основному розташовуються на шийці матки, піхві або в уретрі, а у чоловіків – на крайньої плоті і в уретрі. При різкому зниженні імунітету, хламідіозі, уреаплазмозе хвороботворні мікроорганізми починають різко розмножуватися і пошкоджувати клітини організму.
Носіями мікоплазм в основному є жінки, однак перші ознаки набагато швидше проявляються у чоловіків, особливо тих, хто веде безладне статеве життя. З моменту проникнення мікроорганізмів і до виникнення перших ознак може пройти 1-3 тижні.
Основні види
Існує безліч різновидів мікоплазмозу, однак найбільш поширеними видами захворювання є респіраторний і урогенітальний. Респіраторний тип захворювання передається в основному від матері до плоду через плаценту. Поділяється він на мікоплазмові бронхіти і пневмонії. Перші по своєму протіканню схожі на грип або іншу вірусну інфекцію, тільки з більш тривалим перебігом.
Інкубаційний період становить 1-2 тижні. В деяких випадках він може досягати 3-4 тижнів. Починається захворювання гостро, з різкого підвищення температури, сильного кашлю і закладеності носа. Після залучення в патологічний процес легенів відбувається ще більше підвищення температури, виникає задишка, кашель стає вологим, з виділенням харкотиння. Тривалість протікання хвороби становить приблизно 2-3 місяці.
При ускладненому варіанті захворювання лікування мікоплазмозу проводиться тільки в умовах стаціонару. Для проведення терапії застосовуються протикашльові, антибактеріальні, жарознижуючі, відхаркуючі препарати, а також вітаміни.
Урогенітальний мікоплазмоз проявляється протягом 3 тижнів після зараження. Найчастіше хвороботворні мікроорганізми проникають статевим шляхом, однак не виключається і контактний спосіб зараження. За течією він буває:
- безсимптомний;
- гострий;
- хронічний.
Проявляється у вигляді незначних виділень із сечовивідного каналу. Крім того, хворого може турбувати свербіж статевих органів, болі внизу живота, а також різі при сечовипусканні. Хронічний мікоплазмоз з часом може привести до виникнення різного роду ускладнень. Для жінок це безпліддя, викидні або передчасні пологи. Для чоловіків найчастіше характерно безпліддя.
Причини виникнення захворювання
Досі лікарі не можуть дати однозначної відповіді, за яких саме обставин мікоплазма стає причиною розвитку хвороби. На думку багатьох фахівців, самі по собі подібні мікроорганізми не представляють небезпеки, так як вони можуть бути паразитами, і виявляються у абсолютно здорових людей. До основних причин виникнення хвороби відносять такі:
- статевий контакт;
- через плаценту від матері до плоду;
- при проходженні через інфіковані статеві шляхи.
Варто відзначити, що контактно-побутовий шлях передачі на сьогоднішній день повністю виключений.
Основна симптоматика
В залежності від того, які є симптоми мікоплазмозу, лікування підбирається строго індивідуально. Найчастіше урогенітальний тип захворювання не має вираженої симптоматики, яка дозволяла б абсолютно точно поставити діагноз. В основному подібна інфекція протікає приховано. Про розвиток хвороби говорять ознаки, властиві для всіх інфекцій сечостатевої системи.
Для чоловіків характерні такі симптоми:
- часте сечовипускання;
- виділення з сечовипускального каналу;
- хворобливі відчуття.
У жінок під час перебігу хвороби виділяють такі ознаки:
- хворобливі відчуття і дискомфорт;
- виділення з піхви;
- сверблячка і різі.
При виникненні цих симптомів обов’язково потрібно звернутися до лікаря і пройти обстеження на хвороби, що передаються статевим шляхом, в тому числі і на мікоплазмоз.
Проведення діагностики
Перед тим як провести лікування мікоплазмозу, потрібно точно поставити діагноз, що найчастіше буває досить складно зробити. Пояснюється це тим, що захворювання немає ознак, характерних тільки для нього. Основні симптоми можуть зустрічатися і при протіканні інших патологій. Однак наявність хронічних запалень є приводом для проведення лабораторних досліджень. До таких методам діагностики можна віднести:
- бактеріоскопічний метод;
- метод ПЛР;
- бактеріологічний посів;
- серологічний метод.
Бактеріоскопічний метод має на увазі під собою те, що за допомогою мікроскопа можна виявити хвороботворні мікроорганізми, щоб можна було виключити мікоплазмоз. Метод ПЛР вважається одним з найбільш результативних способів визначення мікоплазми. В якості матеріалу виступає слиз з носоглотки або мокрота при підозрі на респіраторний вид хвороби, а також мазок з піхви і сечівника – у разі перебігу урогенітального типу захворювання.
Особливості лікування
Якщо в ході проведення діагностики тест на присутність збудника мікоплазми дав позитивний результат, він не є абсолютним показанням для проведення лікування мікоплазмозу. При наявності вираженої симптоматики протікання гінекологічної або урологічної інфекції потрібно підбирати терапевтичну стратегію, яка дозволить її вирішити.
Лікування мікоплазмозу – дуже складний процес, в основному воно проводиться комплексно. Найбільший ефект має антибактеріальна терапія. Проте варто пам’ятати, що далеко не всі антибіотики спроможні знищити хвороботворні мікроорганізми, саме тому препарати повинен призначати тільки лікар.
Варто відзначити, що організм людини не здатний виробляти стійкий імунітет до цієї інфекції, тому лікуватися потрібно одночасно обом партнерам. При цьому потрібно враховувати ймовірність виникнення рецидивів. Тому для запобігання повторного зараження і підвищення результативності терапії багато лікарі застосовують інноваційні технології. Вони мають на увазі під собою введення високих доз антибіотиків і одночасно проведення плазмаферезу.
Обов’язково антибактеріальна терапія доповнюється протигрибковими препаратами, активними щодо найпростіших одноклітинних організмів. Крім цього, потрібно фізіотерапевтичне лікування.
Місцева терапія включає в себе застосування свічок, інгаляційних розчинів і спринцювання. Для підвищення імунітету потрібні вітаміни і ферменти, що прискорюють обмін речовин і посилюють дію ліків. Важливо також дотримання спеціальної дієти, відмова від статевих контактів до повного одужання, а іноді і дотримання постільного режиму.
При ускладненнях, спровокованих цим захворюванням, також призначають симптоматичну терапію, тобто лікують органи, які вражені в ході протікання патології. Лікування мікоплазмозу у чоловіків і жінок практично однакова, проте всі препарати і їх дозування лікар підбирає індивідуально.
Народні методики
Лікування мікоплазмозу та уреаплазмозу можна проводити за допомогою народних засобів і методик. Проте можливе їх застосування лише при неускладненому протіканні. Хорошим засобом вважається відвар золотушника, який треба приймати по 4-6 разів на добу. Курс терапії триває протягом 21 дня.
Трав’яний збір допомагає швидко усунути інфекцію та наявну неприємну симптоматику. До його складу входять такі трави, як зимолюбка, борова матка, грушанка. Можна в якості настою для спринцювання використовувати суміш кори дуба і борової матки.
Захворювання у дітей
Симптоми і лікування мікоплазмозу у дітей можуть бути самими різними, проте в будь-якому випадку це досить важке захворювання. Інкубаційний період може становити від 4 днів до 3 тижнів, все залежить від форми перебігу хвороби. Діти можуть бути носіями мікоплазми, і в такому випадку хвороба протікає без видимих клінічних ознак.
Перші симптоми з’являються після стресів або на тлі зниженого імунітету. Існує кілька видів мікоплазмозу у дітей:
- пневмонический;
- перинатальний;
- респіраторний;
- урогенітальний;
- генералізований.
Респіраторна форма характеризується тим, що піднімається висока температура, спостерігаються ознаки інтоксикації, а також відбувається ураження органів дихання. Рідко можуть спостерігатися симптоми обструкції. При неправильно проведене лікування можуть виникнути різного роду ускладнення, приєднання інших хвороботворних мікроорганізмів.
Пневмонічні форма характеризується тим, що при її гострому розвитку протягом тижня значно піднімається температура, слабко виражені ознаки інтоксикації, з’являється задишка, можуть бути болі в суглобах. Для цієї форми характерний нападоподібний сухий кашель, який приблизно через місяць стає вологим, з відділенням великої кількості гнійної мокроти, можливо, навіть з домішками крові.
Урогенітальна форма характеризується тими ж ознаками, що і у дорослих. Зустрічається вона не так часто, в основному це відбувається в підлітковому віці. Так як наслідки можуть бути дуже серйозними, потрібно своєчасне проведення діагностики та лікування мікоплазмозу у дітей.
Перинатальна форма характеризується тим, що зараження відбувається внутрішньоутробно від хворої матері. Дитина при цьому народжується недоношеною і не відповідає своєму терміну розвитку. Крім цього, спостерігаються патології органів дихання, патологічна жовтяниця, відхилення у роботі мозку, дуже погано розвинена імунна система. В результаті цього розвивається молочниця, а також протягом тривалого часу не гоїться пупкова рана. Можлива внутрішньоутробна смерть плода.
Генералізована форма характеризується тим, що мікоплазми вражають практично весь організм. Виживаність у такому випадку не дуже велика. Для лікування мікоплазмозу препарати лікар підбирає індивідуально, з урахуванням особливості перебігу хвороби. Терапія легеневої та респіраторної форми має на увазі під собою застосування симптоматичних препаратів. При підвищенні температури призначають жарознижуючі засоби. Обов’язково потрібні полівітаміни, рясне питво. При важкому протіканні хвороби додатково призначають антибактеріальні засоби.
Для лікування урогенітальної форми застосовуються антибіотики всередину і місцево в якості крему. Крім того, потрібні імуностимулятори, полівітаміни та пробіотики.
Особливості протікання хвороби при вагітності
Мікоплазмоз при вагітності виявляється дуже часто. В основному це відбувається в результаті зміни гормонального фону, а також багатьох інших фізіологічних процесів. Наявність цієї хвороби провокує серйозний ризик настання передчасних пологів і народження дитини з низькою масою тіла. Малюк може заразитися через плаценту або при проходженні по родових шляхах. Щоб попередити важкі наслідки, потрібно проходити обстеження ще під час планування вагітності.
Лікування мікоплазмозу та хламідіозу має ґрунтуватися на таких принципах:
- потрібно запобігти передачу хвороботворних мікроорганізмів плоду;
- терапію призначають тільки після діагностики;
- лікування повинне бути повним і щадним.
З причини того, що велика частина антибактеріальних препаратів здатна проникати через плаценту, підбирати їх потрібно особливо ретельно, з урахуванням можливих ризиків.
Захворювання у тварин і птахів
Симптоми і лікування мікоплазмозу у курей завжди стає дуже серйозною проблемою для фермерів. Він належить до одного з найбільш частих інфекційних захворювань, яке вражає респіраторні органи, протікає дуже гостро або переходить в хронічну стадію. Зараження відбувається через їжу, воду, повітря, через укуси дрібних паразитів і кліщів.
Лікування мікоплазмозу у курей багато в чому залежить від результатів проведення діагностики. При підтвердженні протікання хвороби застосовуються різні препарати. Насамперед заражених особин потрібно ізолювати, так як без карантину терапія не принесе потрібного результату.
Досить складним і небезпечним може бути мікоплазмоз у собак. Симптоми і лікування багато в чому залежать від особливостей перебігу хвороби. В основному захворювання проявляється у вигляді ураження кон’юнктиви, інфекцій органів дихання і сечостатевої системи.
При ураженні очей призначають місцеве лікування мікоплазмозу у собак. Терапія проводиться за класичною схемою і займає досить багато часу. Варто відзначити, що призначаються препарати мають низку побічних проявів. Крім основних методик терапії, лікування мікоплазмозу у собак має на увазі під собою застосування гомеопатичних та симптоматичних препаратів.
Можливі ускладнення
До них можна віднести такі:
- енцефаліт;
- бронхоектази;
- пієлонефрит;
- артрит;
- передчасні пологи;
- безпліддя.
Щоб запобігти виникненню важких наслідків, при найменших підозрах на перебіг мікоплазмозу потрібно звернутися до пульмонолога, уролога чи гінеколога.
Проведення профілактики
Вакцин проти мікоплазмозу не існує. Саме тому профілактичні заходи мають на увазі під собою застосування тих же методів, що і при простудних формах хвороби. Для запобігання генітальної форми захворювання потрібно виключити випадкові статеві зв’язки і проводити ретельне обстеження вагітних.
